30 листопада 2020 року м. Харків
Справа № 645/5812/19
Провадження № 22-ц/818/3447/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кругової С.С.,
суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
секретаря Кучер Ю.Ю.,
Учасники справи :
Заявник: ОСОБА_1 ,
Заінтересована особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Харківської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові
апеляційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради на ухвалу Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2020 року, постановлену суддею Мартиновою О.М.,
у цивільній справі за заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки,-
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та встановлення над ним опіки, призначивши ОСОБА_1 опікуном та встановивши строк дії рішення відповідно ч.6 ст.300 ЦПК України у 2 роки. В частині своїх вимог про призначення опікуна заявник в подальшому відмовилась.
В межах розгляду даної цивільної справи заявник ОСОБА_1 заявила клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи.
Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2020 року клопотання ОСОБА_1 про призначення судово - психіатричної експертизи задоволено. Призначено судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану ОСОБА_2 . Проведення експертизи доручено експертам відділення судово-психіатричної експертизи Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3. На вирішення експертів поставлено наступні запитання: 1.Чи страждає ОСОБА_2 на будь-який психічний розлад? Якщо так, то чи носить він хронічний та стійкий характер? 2. Чи здатний ОСОБА_2 , в силу свого психічного стану здоров'я усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними? Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. Для проведення експертизи надано матеріали цивільної справи № 645/5812/19; 2-о/645/11/20. Витребувано з комунального некомерційного підприємства «Міський психоневрологічний диспансер № 3» Харківської міської ради медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_2 , та надано її експертам відділення судово-психіатричної експертизи Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні №3 для проведення експертизи. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що для встановлення психічного стану ОСОБА_2 , потрібні спеціальні пізнання в області психіатрії. Крім того, заявником надані суду достатні дані про психічний розлад здоров'я ОСОБА_2 відносно якого необхідно вирішити питання щодо визнання особи недієздатною та встановити його психічний стан.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу районного суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги зазначає, що судом в оскаржуваній ухвалі помилково зазначена думка представника органу опіки та піклування, яка в судовому засіданні проти клопотання щодо призначення експертизи заперечувала, що підтверджується звукозаписом судового засідання.
Також, призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є взамопов'язаними процесами, тоді як орган опіки та піклування не заявляв відповідного подання, оскільки звернень не було, а ОСОБА_1 відмовилась від своєї вимоги призначення її опікуном ОСОБА_2 , права якого у такому разі можуть бути порушені.
Вказує, що обов'язковою умовою для призначення експертизи у справах про визнання особи недієздатною є обґрунтованість припущення щодо наявності психічного розладу особи. ОСОБА_1 всупереч ст.298 ЦПК України у своїй заяві не навела конкретні обставини, приклади дій, які свідчать про нездатність ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а лише зазначила про залиття ним сусідів та хворобу з дитинства, за умови, що останній має вищу освіту та як він сам пояснив був головою комісії на виборах та хоче мати можливість голосувати і надалі.
Вважає, що суд постановив оскаржувану ухвалу передчасно за відсутності доказів щодо стану здоров'я ОСОБА_2 , зокрема, що він страждає на психічні захворювання, перебуває на обліку у зв'язку з їх наявністю тощо. Оскільки виключно до компетенції лікаря відноситься питання встановлення діагнозу психічного розладу, відповідної довідки заявником не надано, надано лише відомості про наявність у ОСОБА_2 2 групи інвалідності та загального захворювання, тому її доводи є безпідставними, а викладені обставини не переконливими.
Відзиву в порядку ст.360 ЦПК України у визначний судом строк не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою в обґрунтування якої зазначала, що вона є матір'ю ОСОБА_2 та проживає із ним однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 . ЇЇ син страждає психічним захворюванням та є інвалідом другої групи довічно. Внаслідок свого захворювання він не має можливості усвідомлювати здатність своїх дій та керувати ними, перебуває на обліку у лікувальному закладі Харківський міський психоневрологічний диспансер №16. Стан здоров'я її сина суттєво погіршується, він не спить уночі та має нав'язливі ідеї, в добровільному порядку не бажає пройти курс лікування у психіатричній лікарні, хоча має направлення.
Ухвалою суду призначено у справі судово-психіатричну експертизу з огляду на те, що для встановлення психічного стану ОСОБА_2 , потрібні спеціальні пізнання в області психіатрії.
Судова колегія не погоджується з таким висновком у повному обсязі, виходячи з наступного.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Згідно п.2 ч.1 ст.105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду №3 від 28 березня 1972 року «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» даними про психічну хворобу може бути довідка про стан здоров'я, виписка із історії хвороби та інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
Так, до матеріалів справи долучено документи, які ідентифікують заявника, а також копію паспорта і пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , довідки МСЕК серії 12ААА №705005, 10ААА №693572, направлення на госпіталізацію у психіатричну лікарню №3 ХОКПБ ОСОБА_2 від 14.05.2019 з відмітками про добровільну госпіталізацію та згоду та консультативний висновок спеціаліста (а.с.6, 10, 12, 13).
Із наданих матеріалів достовірно і беззаперечно не вбачається наявність у ОСОБА_2 психічного розладу здоров'я, вони лише свідчать про наявність у нього 2 групи інвалідності загального захворювання, консультації у спеціалістів, інших доказів на підтвердження доводів щодо відсутності у ОСОБА_2 здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними чи то відмову від госпіталізації, наявність нав'язливих ідей, як зазначає ОСОБА_1 , не надано.
Як зазначив представник Органу опіки та піклування у своїх письмових поясненнях в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про психіатричну допомогу» виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного розладу, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов'язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Отже, суд не вбачає достатніх даних щодо психічного розладу у ОСОБА_2 , наявності у нього будь-яких психічних хвороб, тому враховуючи положення ст.298 ЦПК України не вбачає підстав для задоволення клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи.
Доводи апеляційної скарги щодо не визначення заявником опікуна ОСОБА_2 , у разі встановлення його недієздатним не має правового значення для вирішення судом клопотання про призначення експертизи, оскільки стосується суті спору та не розглядається наразі судом.
Щодо невірного викладення в оскаржуваній ухвалі думки представника Органу опіки та піклування суд зазначає, що дійсно, згідно протоколу судового засідання представник заперечував щодо задоволення клопотання про призначення експертизи, проте вказана помилка суду не є основною підставою для скасування ухвали в розумінні ч.2 ст.376 ЦПК України, оскільки саме це порушення не призвело до неправильного вирішення питання по суті.
Отже, суд першої інстанції не звернув на вищевикладені обставини уваги і постановив передчасну ухвалу про призначення судово-психіатричної експертизи.
Тому, судова колегія вважає, що ухвала суду про призначення судово-психіатричної експертизи не може залишатися в силі і підлягає до скасуванню з відмовою у задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Заявник ОСОБА_1 не позбавлена права заявляти повторно про призначення судово-психіатричної експертизи при надані до суду відповідних доказів.
В разі відмови лікувальних закладів у наданні необхідних документів ОСОБА_1 може звернутися до суду із заявою про витребування відповідних доказів судом відповідно до ст. 84 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 379, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради - задовольнити.
Ухвалу Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2020 року - скасувати.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-психіатричної експертизи - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий С.С. Кругова
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
повний текст постанови
складено 1 грудня 2020 року