Справа № 552/864/19 Номер провадження 11-кп/814/1149/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
25 листопада 2020 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12018170020002500 за апеляційною скаргою з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 5.10.2020, -
5 жовтня 2020 року Київським районним судом м. Полтава клопотання прокурора задоволено.
Обрано обвинуваченому
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Яреськи Шишацького р-ну Полтавської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, не працюючому, маючому на утриманні малолітню доньку, раніше не судимому, -
запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 04 грудня 2020 року.
ОСОБА_9 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 109850 грн.
В разі внесення застави постановлено покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки:
1) своєчасно з'являтися до суду;
2) повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи;
3)обмежити спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та обрати ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано: наявність провокації щодо обвинуваченого; незадовільний стан здоров'я ОСОБА_7 ; неявку апелянта в судові засідання у зв'язку з перебуванням на лікуванні, що підтверджується медичними довідками; позитивну характеристику обвинуваченого, наявність на утримані матері - пенсіонера, яка має тяжкі хвороби та потребує догляду; допомогу судовому слідству по встановленню істини у справі; безпідставне оголошення в розшук, оскільки обвинувачений не переховувався, а перебував на лікуванні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав в ній наведених, думку прокурора, який, посилаючись на законність судового рішення суду першої інстанції, заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні та незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, а також у незаконному придбанні, зберіганні та незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненому повторно за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 в невстановлений слідством час, у невстановленому слідством місці, умисно придбав у невстановленої слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який зберігав за адресою проживання: АДРЕСА_2 .
З метою подальшого збуту, на час підшукування покупців та досягнення домовленості щодо ціни та інших умов продажу вказаного наркотичного засобу, ОСОБА_7 зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс за адресою свого місця проживання: АДРЕСА_2 .
У подальшому, 7.12.2018 приблизно 14:03 ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: вул. Медична,1 м. Полтава в громадському транспорті маршрутці «14/18 МБЗ - автовокзал» , діючи умисно, з корисливих мотивів незаконно перевозив та збув за 300 грн залегендованій особі на ім'я ОСОБА_10 ” два паперові пакунки з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою, в перерахунку на суху речовину 6,038 г та 3,714 г.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 у невстановлений слідством час у невстановленому слідством місці, умисно придбав у невстановленої слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який зберігав за адресою проживання: АДРЕСА_2 .
З метою подальшого збуту, на час підшукування покупців та досягнення домовленості щодо ціни та інших умов продажу вказаного наркотичного засобу, ОСОБА_7 зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс за адресою свого місця проживання: АДРЕСА_2 .
У подальшому, 19.12.2018 приблизно 12:30 ОСОБА_7 повторно, перебуваючи за адресою: пров. Заячий, 1а м. Полтава, діючи умисно, незаконно, з корисливих мотивів збув за 200 грн залегендованій особі на ім'я “ ОСОБА_10 » паперовий пакунок з канабісом, який поміщений до пачки з-під цигарок з написом «Camel», яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою, в перерахунку на суху речовину 2,473 г.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 5.10.2020, місцевий суд, обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про те, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених п.п. 1,2,3 ч.1 ст.194 КПК України.
Так, під час вирішення клопотання прокурора суд встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів може продовжити переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.
При цьому суд врахував тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими та те, що розгляд кримінального провадження призначався в Київському районному суді м. Полтава неодноразово, але в останні 5 судових засідань, починаючи з 6.05.2020 по 20.07.2020 обвинувачений ОСОБА_7 не з'явився, посилаючись на хворобливий стан здоров'я. При цьому, документів, що підтверджують неможливість його участі у судовому засіданні через хворобу, не надав, у зв'язку з чим 20.07.2020 ОСОБА_7 було оголошено у розшук через неявку до суду без поважних причин та те, що після оголошення обвинуваченого ОСОБА_7 у розшук, тобто понад 2 місяці, останній до суду не з'явився.
Колегія суддів вважає законним та обгрунтованим судове рішення суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, ним доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження прав ОСОБА_7 перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інші (менш суворі) запобіжні, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
З огляду на викладене вище, наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, об'єктивно підтвердилась під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Місцевий суд прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За сукупності наявних обставин, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано обрав ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Щодо доводів обвинуваченого про те, що він не з'являвся в судові засідання у зв'язку з перебуванням на лікуванні, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до копій журналів судових засідань, надісланих Київським районним судом м. Полтава у відповідь на запит Полтавського апеляційного суду вбачається, що судові засідання в місцевому суді було призначено 6.05.2020, 21.05.2020, 2.06.2020, 7.07.2020 та 20.07.2020 (оголошено розшук ОСОБА_7 ).
З доданих до апеляційної скарги медичних довідок вбачається, що ОСОБА_7 6.05.2020 звертався до лікаря та обвинуваченому призначено лікування, натомість медичні документи не містять відомостей щодо об'єктивної неможливості прибуття ОСОБА_7 в судове засідання суду першої інстанції, зважаючи також на те, що останньому було рекомендовано амбулаторне лікування. Щодо неявки обвинуваченого до суду першої інстанції 21.05.2020, 2.06.2020 та 7.07.2020, то апелянтом не надано апеляційному суду медичних документів, які б підвереджували поважність причин неприбуття в судові засідання першої інстанції, а дані документи містять лише інформацію щодо діагнозів обвинуваченого, направлення на консультації до лікарів та рекомендації щодо лікування, деякі з них датовані 2019 роком.
У свою чергу, колегія суддів враховує, що обвинувачений з 20.07.2020 по 30.07.2020 перебував на стаціонарному лікуванні, однак з 20.07.2020 ОСОБА_7 вже було оголошено у розшук, а тому дана обставина на законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції не впливає.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 не був позбавлений об'єктивної можливості з'явитись до суду першої інстанції та підтвердити поважність причин, що було також фактично повідомлено самим апелянтом у судовому засіданні суду першої інстанції.
Щодо доводів обвинуваченого про вчинення провокації шодо ОСОБА_7 та про фальсифікацію доказів, то колегія суддів зазначає, що дані обставини підлягають перевірці судом першої інстанції під час судового розгляду по суті кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .
Місцевий суд, обираючи обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до вимог ч. 4,5 ст. 182 КПК України, визначив заставу - 109850 грн.
З таким висновком колегія суддів погоджується, оскільки визначений розмір застави, з урахуванням обставин злочинів, майнового та сімейного стану обвинуваченого, даних про його особу та встановленого у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій ризику, передбаченого здатний забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, покладених на нього обов'язків. Такий розмір є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів, вважає подану ним апеляційну скаргу з доповненнями необгрунтованою.
Керуючись ст.ст. 376,404, 407, КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 5.10.2020 щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4