"01" грудня 2020 р.
м. Київ
справа № 755/17256/20
провадження № 2/755/6703/20
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., вивчивши матеріали за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором оренди,
До Дніпровського районного суду м. Києва 17.11.2020 року надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором оренди.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором оренди, - залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків.
Зокрема, згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2020 року позивачем у порушення п. 10 ст. 175 ЦПК України не долучено до матеріалів позовної заяви/не зазначено відсутнє підтвердження того, що позивачем не подано будь-якого іншого позову (позовів), не залежно від його (їх) підсудності, до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Разом з тим, згідно бази даних автоматизованої системи документообігу суду 13.10.2020 року у провадження судді Дніпровського районного суду м. Києва Арапіної Н.Є. надійшли матеріали аналогічної позовної заяви № 755/15158/20 (Провадження № 2/755/6056/20) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про примусове виселення, притягнення до відповідальності, стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, стягнення моральної шкоди, попередження про кримінальну відповідальність, проведення санітарного ремонту квартири, яка суддею Арапіною Н.А. ухвалою від 21.10.2020 року залишена без руху, та станом на день постановлення даної ухвали суду інших процесуальних документів суддею не прийнято.
Згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов'язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер, подібно тому, як удавана угода у цивільному праві вчиняється лише для цілей прикриття іншої угоди.
Зловживання правом на позов, на подання скарги становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого уся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, що відмінна від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів або скарг та позовів, що мають штучний характер. (даний висновок зроблено Суддею, Секретарем Пленуму Верховного Суду Д. Луспеником у офіційній статті « Сутяжництво: як з цим боротися, світовий досвід »).
Згідно положень ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положення п. 6 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, заява повертається у випадках, коли заявником подано до цього самого суду іншу заяву, з аналогічним складом учасників справи, з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такої заяви на час вирішення питання про прийняття її до провадження та призначення до судового розгляду, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення заяви або залишення її без розгляду.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором оренди, у зв'язку із надходженням до суду аналогічної заяви, яка раніше розподілена системою документообігу суду судді Арапіній Н.А. за № 755/15158/20 (Провадження № 2/755/6056/20).
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 44, 185, 261, 252-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором оренди, - повернути позивачеві.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасники судового розгляду мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Суддя: В.І. Галаган