Справа №:755/15326/20
Провадження №: 3/755/7564/20
"26" листопада 2020 р.
м. Київ
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення, установила:
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АРП18 № 351821 від 10.10.2020 ОСОБА_1 (далі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 10 жовтня 2020 року перебуваючи на робочому місціта виконуючи функції адміністратора у хостелі розташованому за адресою: м. Київ, вул. Алма-Антинська, 2/1, допустила роботу указаного закладу о 23:50 год., тобто після 23:00 год., чим порушила вимоги підпункту 2) пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. N 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2020 року N 712 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2020 р. N 331 і від 22 липня 2020 р. N 641», який регламентує, що на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено "жовтий" рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, установлених для "зеленого" рівня епідемічної небезпеки, забороняється діяльність хостелів.
У судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила, з огляду на, що Суд, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (див. у т.ч. постанову ВС від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12), вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.
Вказане узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.10.2003 у справі «Трух проти України», від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», від 26.04.2007 у справі «Шевченко проти України», відповідно до яких в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
А тому, Суд дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 44-3 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Тим самим, указана стаття КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до правових норм інших галузей права.
В Рішенні Конституційного Суду України від 19.04.2000 у справі № 6-рп/2000 визначено, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює правову норму більш конкретним змістом.
Відповідно сама по собі указана стаття наведеного Кодексу не передбачає конкретних порушень правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і їх норм, як ознак адміністративного порушення, що впливають на його кваліфікацію, так її диспозиція є бланкетною - для встановлення ознак об'єктивної сторони складу діяння, передбаченого цієї статтею належить звертатися до аналізу нормативно-правових актів, у яких сформульовано правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і їх норми.
У цій ситуації, діючі акти щодо правил карантину, станом на 10.10.20 регламентували у сфері діяльності хостелів наступне.
Підпунктом 2) пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. N 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2020 року N 712 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2020 р. N 331 і від 22 липня 2020 р. N 641» визначено, що на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено "жовтий" рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, установлених для "зеленого" рівня епідемічної небезпеки, забороняється діяльність хостелів.
На засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, що відбулося 1 жовтня 2020 року, було затверджено рішення про перегляд рівнів епідемічної небезпеки поширення COVID-19, зокрема з 00:00 години 5 жовтня 2020 р. у м. Київ установлено "жовтий" рівень епідемічної небезпеки (див. інформацію за посиланням https://www.kmu.gov.ua/news/onovleno-rivni-epidemichnoyi-nebezpeki-poshirennya-covid-19-v-regionah).
У той же час, повертаючись до обставин цієї справи, Суд відмічає таке.
Як з даних протоколу про адміністративне правопорушення, фотознімків та рапортів УП, в їх сукупності, не є установленим факт того, що ОСОБА_1 10 жовтня 2020 року перебувала на робочому місціта виконувала функції адміністратора у хостелі за адресою: м. Київ, вул. Алма-Антинська, 2/1, та що там (за указаною адресою) узагалі розташований офіційний (легальний) хостел (англ. Hostel, гуртожиток).
Тим самим, зважаючи на наведене, Суд приходить до висновку, що в діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, внаслідок чого провадження слід закрити на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП, адже цим пунктом передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.
Так, як Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
Також, відповідно до положеньстатті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Як наслідок на переконання суду дані відображенні УП про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення за ст. 44-3 КУпАП є сумнівними з вищезазначених у судовому рішенні підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
За таких обставин, враховуючи вище викладене Суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 44-3 КУпАП, так як її вину УПП не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного.
Згідно п. 1) ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1) ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1) ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-24, 44-3, 251, 252, 260, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя постановила :
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1) ст. 247 даного Кодексу.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені КодексомУкраїни про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
С у д д я Оксана БІРСА