Справа № 755/17977/20
"27" листопада 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В. вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду
м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Київської області Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно заявлених вимог, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 21 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем зареєстрований в реєстрі за №47920, яким задоволені вимоги ТОВ «Сіті Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 69 531,60 грн.
Вказану позову заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За змістом ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
При цьому, при подані позовної заяви позивач скористалась наданим правом стосовно підсудності справи за вибором позивача, обравши альтернативну підсудність у відповідності до положень ч. 12 ст. 28 ЦПК України - за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса.
Як убачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. (м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, оф. 31).
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Місце виконання рішення визначене статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, законодавець пов'язує місце виконання рішення не з місцем знаходження державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Як убачається з копії паспорта ОСОБА_1 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як убачається з матеріалів позовної заяви, постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. від 19 жовтня 2020 року в межах виконавчого провадження №63161197 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено постанову на виконання до ТОВ «Корса», за адресою: м.Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вул.Берегова, буд. 204-А.
Даних про місцезнаходження майна позивача в Дніпровському районі м.Києва матеріали справи не містять.
Отже, звертаючись з позовом до Дніпровського районного суду м.Києва, позивач поми лково виходила з того, що місцем виконання виконавчого напису є місцезнаходження офісу приватного виконавця, яке відносяться до адміністративної території Дніпровського району м. Києва та не врахувала вчинення виконавчих дій за місцем отримання доходу.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи та враховуючи, що при поданні позовної заяви позивачем обрано альтернативну підсудність даної справи - за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, а місцем виконання виконавчого напису нотаріуса не є місцезнаходження офісу приватного виконавця, суд приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи на розгляд до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська, як суду на територіальній юрисдикції якого виконується спірний виконавчий напис нотаріуса.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 27, 28, 31, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -
Цивільну справу №755/17997/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - передати за підсудністю на розгляд до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська (49083, м.Дніпро, вул.Новоселівська, 9).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: