Справа № 755/8894/20
Провадження № 2/755/4183/20
"01" грудня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстровано місце проживання відповідача, ОСОБА_2 , яка там не проживає понад 10 років. Відповідачем було оформлено велику кількість кредитів, які не виплачено, у зв'язку з чим на адресу позивача надходять листи від різних фінансових установ та колекторських компаній, що містять погрози відібрання майна, яке належить позивачу. Крім того, позивач змушена сплачувати витрати за житлово-комунальні послуги по утриманню квартири у подвійному розмірі. Позивач не чинила відповідачу перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано не було, а конверт разом із вказаним документами повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Із листа позивача, ОСОБА_1 , щодо пришвидшення розгляду справи убачається, що станом на 16 вересня 2020 року вона була обізнана про наявність ухвали суду від 03 липня 2020 року про відкриття провадження у справі.
Інших заяв по суті справи від сторін не надійшло. Відповідач не використав право на подання відзиву.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 04 січня 1995 року відділом приватизації житла Харківської районної Держадміністрації, згідно з розпорядженням від 30 листопада 1994 р. № 6995, було видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 у рівних долях. На 1/3 частину квартири, яка належала ОСОБА_3 , видане свідоцтво про право на спадщину в 16-й державній нотаріальній конторі м. Києва 20.06.2006 р. за реєстровим № 4-1004, 4-1012.
Позивач, ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою проживання: АДРЕСА_2 , з 20.02.1973 р., що підтверджується довідкою про реєстрацію особи № 12416022 від 04.06.2020 р., виданою адміністратором ЦНАП Лавренюк А.І.
Факт реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у належній позивачу на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», витягом № 12416083 від 04.06.2020 з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у приміщенні.
Згідно з актами про не проживання особи у житловому приміщенні, складеними 05.01.2020 р., 05.07.2020 р. сусідами-свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , не проживає понад 1 рік, особистих речей у житловому приміщенні не має, користування житловим приміщенням не здійснює.
На ім'я відповідача, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , надходить кореспонденція, в тому числі щодо необхідності сплати кредитної заборгованості.
Нормами ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні; право приватної власності є непорушним.
За ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядженнясвоїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України та ст. 150 Житлового кодексу УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
За змістом ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд дійшов висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень її прав власника житлового приміщення, в даному випадку шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, підлягає задоволенню.
У порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, що був сплачений позивачем при звернені до суду у розмірі 840,80 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 317, 319, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: