просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
01 грудня 2020 року м.Харків Справа № 913/554/20
Провадження №33/913/554/20
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали за позовом Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке обєднання Азот”, вул.Пивоварова, 5, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93403
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство “Укрзовніштрейдінвест”, вул.Пивоварова, 5, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400
про стягнення 113 300 грн 20 коп.
Приватне акціонерне товариство “Сєвєродонецьке обєднання Азот” звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство “Укрзовніштрейдінвест” про стягнення заборгованості за договором про встановлення земельного сервітуту №441290000040010173506 від 12.09.2012 у сумі 113 300 грн 20 коп.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору у період жовтня 2016 - липень 2017 року надав відповідачу право обмеженого, постійного користування земельною ділянкою за адресою: вул.Пивоварова, 5, м.Сєвєродонецьк, Луганська область (зокрема, можливість проходу, проїзду транспортними засобами по пішохідних та проїздних дорогах як через прохідні, так і у межах промислового майданчика ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот"), що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 113 300 грн 20 коп.
Відповідач в свою чергу умови договору про встановлення земельного сервітуту №441290000040010173506 від 12.09.2012 в частині здійснення своєчасного та повного розрахунку з позивачем за користування земельною ділянкою виконував не належним чином, за вказаний період заборгованість у сумі 113 300 грн 20 коп. не сплатив.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2020 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 02.10.2020 відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву у строк - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду. Вказана ухвала направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомлення на адресу місцезнаходження, яка зазначена позивачем та вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута поштовим органом до суду з відміткою “за закінченням строку зберігання”, “ адресат відсутній за вказаною адресою”.
З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлення строку для подання відзиву на позовну заяву, таке повідомлення здійснювалося шляхом розміщення оголошення на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).
Такод судом також вчинялися заходи щодо передачі телефонограм за номерами телефонів, зазначених в якості засобів зв'язку в поданій заяві, в договорі та у витязі з Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать матеріали справи. Однак, встановити зв'язок з абонентом за вказаними номерами телефонів не вдалося.
Крім того, судом була направлена ухвала суду від 02.10.2020 відповідачу на електронну пошту, що зазначена позивачем в позовній заяві в якості додаткового засобу зв'язку із відповідачем.
Отже, судом вчинялися всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд спору та забезпечення процесуальних прав сторони на подання відзиву у встановлені судом строки.
Разом з тим, у встановлені строки від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.
Судом враховується, що згідно положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, подача відзиву та письмових пояснень є правом відповідача, а не обов'язком.
Відповідно до ч. 4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно приписів Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наразі відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, а тому справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст.165 ГПК України.
Позивачем 26.10.2020 також на виконання ухвали суду подане клопотання про долучення додатковиї документів від 22.10.2020 за вих..№05/юд-262 від 22.10.2020, до якого долучено копії додатків до договору, а також копія державного акту на право власності на земельну ділянку. Оскільки копії вказаних документів були завчасно направлені позивачем також іншій стороні, з метою належного встановлення обставин справи, суд задовольняє вказане клопотання позивача та враховує подані документи під час розгляду спору.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Приватне акціонерне товариство “Сєвєродонецьке обєднання Азот” (позивач) є власником земельної ділянки площею 424,5685 га, розташованої в Луганській області м.Сєвєродонецьк, ул. Пивоварова, 5, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №513062.
Державний акт зареєстровано 27.06.2012 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за №441290002000019 (а.с.55).
12.09.2012 між позивачем (власник) та відповідачем (сервітуарій) укладено договір з встановлення земельного сервітуту, відповідно до предмету якого власник надає сервітуарію право обмеженого, постійного користування земельною ділянкою, яка знаходиться з адресою: м. Сєвєродонецьк, ул. Пивоварова, 5, а сервітуарій зобов'язується сплачувати власнику плату за сервітут у розмірі та порядку, визначених цим договором (п.1.1).
У відповідності до п.1.2. вказаного договору план зовнішніх меж земельної ділянки з зазначеним сервітутом додається до договору, і є його невід'ємною частиною. Проїзди проходять по промисловому майданчику позивача до земельної ділянки ТОВ “Укрзовніштрейдінвест”.
Межі сервітуту вказані на пан-схемі (додаток №1 до цього договору) (п.1.5.1 договору).
Як вбачається зі змісту договору, метою встановлення сервітуту є забезпечення сервітуарію можливості проходу, проїзду транспортними засобами по пішохідних та проїздних дорогах як через прохідні, так і у межах промислового майданчика ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" відповідно до плану-схеми.
До числа обов'язків сервітуарія віднесено, зокрема, обов'язок своєчасно сплачувати плату за встановлення сервітуту відповідно до вимог цього договору (п.2.17).
Право на сервітут встановлено на період з моменту державної реєстрації і до 01.08.2017 (п.3.2).
Встановлений цим договором сервітут є платним (п.4.1). Плата за сервітут нараховується щомісячно, в розмірі 25 217 грн 50 коп. (без ПДВ). Нарахування ПДВ проходить в порядку, визначеному чинним законодавством України (п.4.2).
В п. 4.3. договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків. Зокрема, оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок власника, протягом 10 днів з дати виписки рахунку. У випадку, якщо сервітуарій не отримав рахунок до 15 числа місяця, наступного за звітним, він зобов'язаний повідомити про це власника та здійснити перерахування плати за сервітут в розмірі, зазначеному в п.4.2 договору до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Плата за сервітут може бути переглянута власником у разі зміни розміру податків та інших тарифів, пов'язаних з утриманням земельної ділянки обтяженої сервітутом (п.4.5 договору).
Сторона, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки, що виникли під час цього невиконання або неналежного виконання обов'язків (п.5.1).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і державної реєстрації у порядку, встановленому відповідно до діючого законодавства України та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п.7.3 договору).
Державна реєстрація договору проведена Управлінням Держкомзему в м.Сєвєродонецьк Луганської облатсі 25.09.2012 за №4412900000040010173506 (а.с.12-16).
25.12.2013 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору про встановлення земельного сервітуту №441290000040010173506 від 12.09.2012, в якій сторони вирішили змінити п.4.2 розділу 4 Плата за сервітут договору сервітуту №441290000040010173506, виклавши його в наступній редакції:
п.4.1 плата за сервітут нараховується щомісячно, в розмірі 8333 грн 33 коп. без ПДВ, на період простою виробництва карбаміду сервітуарія, з 01.11.2013 до дати отримання сервітуарієм письмового повідомлення від власника про необхідність пуску виробництва карбоміду сервітуарія. Нарахування ПДВ проходить в порядку, визначеному чинним законодавством України. Угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами (а.с.17).
В подальшому, 01.02.2015 сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору про встановлення земельного сервітуту №441290000040010173506 від 12.09.2012, якою викладено у новій редакції п.4.3 статті 4 «Плата за сервітут»: 4.3 оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок власника щомісячно, згідно з договором, і не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним (п.1 додаткової угоди №2).
Угода набирає чинності з моменту її підписання і діє впродовж строку дії договору сервітуту №441290000040010173506 від 12.09.2012 (п.5 додаткової угоди №2) (а.с.18).
Також 01.02.2017 сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору про встановлення земельного сервітуту №441290000040010173506 від 12.09.2012, якою викладено у новій редакції п.4.2 статті 4 «Плата за сервітут»: 4.2 Плата за сервітут нараховується щомісячно, в розмірі 10 180 грн 58 коп. без ПДВ. Нарахування ПДВ відбувається в порядку, визначеному чинним законодавством України (п.1 додаткової угоди №3).
Угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами, є невід'ємною частиною договору з встановлення земельного сервітуту №441290000040010173506 від 12.09.2012 та діє впродовж строку дії договору (а.с.19).
Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем умов договору, надання відповідних послуг відповідачу у період з жовтня 2016 року по липень 2017 року, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), наявними у справі.
Зокрема, між сторонами за договором були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 113 300 грн 20 коп. за період з жовтня 2016 року по липень 2017 року (а.с.20-29), а саме:
- № 4855 від 31.10.2016 на суму 10 000 грн 00 коп.;
- № 5735 від 30.11.2016 на суму 10 000 грн 00 коп.;
- № 7147 від 31.12.2016 на суму 10 000 грн 00 коп.;
- № 855 від 31.01.2017 на суму 10 000 грн 00 коп.;
- № 1579 від 28.02.2017 на суму 12 216 грн 70 коп.;
- № 2009 від 31.03.2017 на суму 12 216 грн 70 коп.;
- № 2257 від 30.04.2017 на суму 12 216 грн 70 коп.;
- № 2540 від 31.05.2017 на суму 12 216 грн 70 коп.;
- № 2728 від 30.06.2017 на суму 12 216 грн 70 коп.;
- № 2896 від 31.07.2017 на суму 12 216 грн 70 коп.
Позивач також зазначає про направлення 28.01.2020 на адресу відповідача претензії №19ИЗВ-02/008 від 28.01.2020 з вимогою про сплату заборгованості за договором в сумі 113 300 грн 20 коп., яка була залишена останнім без задоволення (а.с.30-31).
Позивач також зазначає про проведеня між сторонами звіряння розрахунків, зокрема підписання головними бухгалтерами підприємств акту звірки взаємних розрахунків станом на березень 2020 року, за даними якого підтверджується наявність у відповідача заборгованості зокрема за договором з встановлення земельного сервітуту №441290000040010173506 від 12.09.2012 в сумі 113 300 грн 20 коп. (а.с.32-33).
Оскільки відповідачем не здійснено погашення заборгованості в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 113 300 грн 20 коп. за користування земельною ділянкою відповідно до договору про встановлення земельного сервітуту №441290000040010173506 від 12.09.2012 за період з жовтня 2016 року по липень 2017 року.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.
У відповідності до положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України ).
За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.
Договір земельного сервітуту є різновидом договорів на право тимчасового користування земельною ділянкою.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд вважає його таким, що він відповідає приписам глави 16 розділу ІІІ Земельного кодексу України.
Згідно ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Статтею 99 названого Кодексу визначено перелік видів земельного сервітуту, у т.ч.:
а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, а також інші сервітути.
Порядок встановлення земельного сервітуту врегульовано статтею 100 Земельного кодексу України, у т.ч. шляхом укладення договору, який підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).
Конкретний строк внесення плати за користування земельним сервітутом сторони визначили у п.4.3 договору.
Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (ст.193 Господарського кодексу України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як було встановлено судом, сторони в п. 4.3. (в редакції додаткової угоди №2) визначили, що оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок власника щомісячно, згідно з договором, і не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним (п.1 додаткової угоди №2).
Отже, сторонами було погоджено кінцевий строк виконання відповідачем обов'язку здійснити оплату сервітуту у встановленому розмірі - по 10 число місяця, наступного за звітним.
Факт належного виконання позивачем зобов'язань за вказаним договором, надання відповідачу права користування земельним сервітутом протягом жовтня 2016 - липня 2017 року підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 113 300 грн 20 коп. (а.с.20-29).
Зазначені акти належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити, посилання на договір, укладений між сторонами, із зазначенням правильного розміру плати за сервітут, що підлягає оплаті за місяць користування. Акти підписані повноважними представниками сторін (зокрема, від імені відповідача -директором Єршовим В.І.), підписи яких скріплені печатками підприємств. Акти підписані відповідачем без зауважень.
Натовість в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем як сервітуарієм зобов'язань за договором в частині внесення оплати в період з жовтня 2016 - липня 2017 року.
Під час розгляду спору відповідачем також не надано суду доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості в сумі 113 300 грн 20 коп. за період користування сервітутом з жовтня 2016 по липень 2017 року, доводів позовної заяви не спростовано.
Враховуючи встановлені судом обставини під час розгляду спору, подані позивачем докази, відсутність доказів здійснення погашення відповідачем боргу на час вирішення спору, суд дійшов висновку, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором з встановлення земельного сервітуту №441290000040010173506 від 12.09.2012 щодо своєчасного внесення плати у загальному розмірі 113 300 грн 20 коп. за період користування сервітутом з жовтня 2016 по липень 2017 року.
За вказаних обставин позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
У відповідності до положень ч.4 ст.129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
В прохальній частині позову позивач просив відшкодувати йому сплачений судовий збір та стягнути з відповідача 2102 грн 00 коп.
Наразі судом встановлено, що за подання відповідного позову позивачем судовий збір в сумі 2102 грн 00 коп. був сплачений іншою юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю “Хім-Трейд” (ідентифікаційний код 41947222), що підтверджується платіжним дорученням №80035 від 03.04.2020, наявним в матеріалах справи.
Позивачем до позовної заяви долучено договір доручення №35/ФО/19-03 від 18.02.2019 укладений між Приватним акціонерним товариством “Сєвєродонецьке обєднання Азот” (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Хім-Трейд” (повірений), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання. Деталізований зміст доручення щодо виконання грошових зобов'язань (перелік юридичних дій), порядок виконання та інші вказівки передбачаються сторонами в додатках до договору.
В пункті 2.1.4. договору сторони передбачили обов'язок позивача як довірителя відшкодувати повіреному фактичні витрати, пов'язані з виконанням доручення згідно рахунків, виставлених повідреним, та сплатити повіреному винагороду.
Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1 цього договору та закінчується 01.02.2021 року, з урахуванням додаткової угоди №1 до договір доручення №35/ФО/19-03 від 18.02.2019 (а.с.6-10).
З доданої довіреності від 17.12.2019 за №140 вбачається, що позивач уповноважив повіреного - ТОВ “Хім-Трейд”, вчиняти перелічені в довіреності дії від його імені, зокрема сплачувати судові збори (а.с.4).
За вказаних обставин, оскільки ТОВ “Хім-Трейд” як повіреним було здійснено оплату судового збору від імені позивача на виконання укладеного договору доручення №35/ФО/19-03 від 18.02.2019, витрати якого підлягають відшкодуванню позивачем в порядку пункта 2.1.4. договору доручення, суд дійшов висновку про те, що у відповідності до положень ст.129 ГПК України судовий збір за подання позову в сумі 2102 грн 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке обєднання Азот” до Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство “Укрзовніштрейдінвест” про стягнення 113 300 грн 20 коп. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство “Укрзовніштрейдінвест” (вул.Пивоварова, 5, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93403, ідентифікаційний код 14295594) на користь Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке обєднання Азот” (вул.Пивоварова, 5, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93403, ідентифікаційний код 33270581) основний борг в сумі 113 300 грн 20 коп. за договором про встановлення земельного сервітуту від 12.09.2012, державна реєстрації за №441290000040010173506 від 25.09.2012, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України 01.12.2020 господарським судом підписано повний текст рішення без його проголошення.
Суддя О.В. Драгнєвіч