вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" вересня 2020 р. Справа № 911/2825/19
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Щур О.Д.
за участю представників учасників справи:
від прокурора: Білоконь І. А. (посвідчення № 053473 від 05.08.2019 р.);
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Кобліков І. Ю. (адвокат - ордер серії КС № 433467 від 31.10.2019 р.);
від третьої особи-1: не з'явились;
від третьої особи-2: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Заступника прокурора Чернігівської області, м. Чернігів
в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм», с. Переяславське, Переяслав-Хмельницький район
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ;
2) ОСОБА_1 , м. Чернігів;
про витребування земельної ділянки
Заступник прокурора Чернігівської області звернувся в господарський суд Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» про витребування з незаконного володіння земельної ділянки площею 1,758 га з кадастровим номером 3225583600:03:001:0199 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивача безпідставним володінням та користуванням відповідачем вищевказаним нерухомим майном, що належить державі на праві власності та незаконно вибуло із її володіння.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2019 р. відкрито провадження у справі № 911/2825/19 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 08.01.2020 р. Також, даною ухвалою залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 .
08.01.2020 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшла заява № 06-0004/03 від 02.01.2020 р. про зупинення провадження у справі, у якій він просить суд зупинити провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18. Також, перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 06-0003/03 від 02.01.2020 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
08.01.2020 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 29.01.2020 р.
15.01.2020 р. до канцелярії суду від прокуратури надійшла відповідь № 05/3-1306-19 від 13.01.2020 р. на відзив, що долучена судом до матеріалів справи.
21.01.2020 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення № 06-0012/03 від 16.01.2020 р. на відповідь на відзив на позовну заяву, що долучені судом до матеріалів справи.
29.01.2020 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 19.02.2020 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2020 р. зупинено провадження у справі № 911/2825/19 до остаточного вирішення Великою Палатою Верховного Суду у встановленому порядку подібної з нею справи № 912/2385/18 за позовом Заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс-груп», Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90 577, 26 грн.
28.07.2020 р. до канцелярії суду від Прокуратури Київської області надійшов лист № 05/09/2-950вих-20 від 27.07.2020 р. про поновлення провадження у справі, у якому прокуратура повідомила суд, про те, що на даний час обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунуті, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 за позовом заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс-груп», Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської РДА про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90 577, 26 грн касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 р. у справі № 912/2385/18 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2020 р. поновлено провадження у справі № 911/2825/19 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників справи на 02.09.2020 р.
31.08.2020 р. до канцелярії суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення № 05/3-1306-19 від 26.08.2020 р., що долучені судом до матеріалів справи.
31.08.2020 р. до канцелярії суду від прокуратури надійшли заперечення на пояснення відповідача № 05/3-1306-19 від 31.08.2020 р., у яких він просить суд письмові пояснення відповідача в частині, що не стосується підстав представництва прокурором інтересів держави в суді, визначених у правових висновках Великої Палати Верховного Суду у справі 912/2385/18 залишити без розгляду.
02.09.2020 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення № б/н від 14.08.2020 р., що долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2020 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 16.09.2020 р.
16.09.2020 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 30.09.2020 р.
30.09.2020 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивача, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву.
Представники інших учасників процесу у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
20.03.2017 р. громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з заявою № б/н від 20.03.2017 р., у якій він просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га, яка знаходиться на території Ваганицької сільської ради Городнянського району Чернігівської області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-7457/14-17-сг від 13.05.2017 р. «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Ваганицької сільської ради Городнянського району Чернігівської області орієнтованим розміром 2,00 га, за цільовим призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-125/14-18-сг від 04.01.2018 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 на території Ваганицької сільської ради Городнянського району Чернігівської області; надано у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 7421481600:04:000:0798 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Ваганицької сільської ради Городнянського району Чернігівської області.
Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7421481600:04:000:0798 зареєстровано за громадянином ОСОБА_1 16.02.2018 р., що підтверджується інформаційною довідкою № 186706088 від 29.10.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, наявною у матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому у березні 2018 р. громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, а також зазначив про невикористання раніше свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2985/15-18-сг від 04.04.2018 р. «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області орієнтованим розміром 2, 00 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5430/15-18-сг від 19.06.2018 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,7580 га з кадастровим номером 3225583600:03:001:0199 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:001:0199 зареєстровано за громадянином ОСОБА_1 21.06.2018 р., що підтверджується інформаційною довідкою № 186705115 від 29.10.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, наявною у матеріалах справи.
Крім того, як вбачається з інформаційної довідки № 186705115 від 29.10.2019 р. в подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:001:0199 була відчужена громадянином ОСОБА_1 . Товариству з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.08.2018 р., серія та номер 993, посвідченого приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області Мусієнко М. М.
Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки за цим договором Продавець в особі представника передає земельну ділянку площею 1,758 га у межах згідно з планом у власність Покупця, а Покупець в особі представника приймає та сплачує за неї обговорену грошову суму.
Пунктами 1.2. - 1.4. договору купівлі-продажу земельної ділянки визначено, що земельна ділянка розташована за адресою: Київська область, Яготинський район, Лозовоярівська сільська рада; цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства; кадастровий номер земельної ділянки - 3225583600:03:001:0199.
Пунктом 1.5. договору купівлі-продажу земельної ділянки передбачено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого державним реєстратором Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюном Д. С. 23 червня 2018 року за номером: 128776550, право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за Продавцем 21 червня 2018 року за № 26774385, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1584453832255.
Пунктом 2.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки визначено, що згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки (ідентифікатор за базою ФДМУ 3314618_30062018_5), який виданий ТОВ «?Експертний центр «?Землесервісгруп», ринкова вартість земельної ділянки, що відчужується, станом на 28 червня 2018 року становить - 56000 (п'ятдесят шість тисяч) гривень 00 копійок.
Згідно з п. 2.2. договору купівлі-продажу земельної ділянки продаж земельної ділянки за домовленістю Сторін вчинюється за 56000 (п'ятдесят шість тисяч) гривень 00 копійок, які представник Продавця одержав до підписання цього договору. Таку вартість земельної ділянки визначено Сторонами за взаємним погодженням за відсутності примусу як будь-якої зі Сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічні земельні ділянки; на їх розсуд визначена в цьому договорі вартість саме цієї ділянки є справедливою і відповідає її дійсній вартості.
Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.08.2018 р. посвідчено приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області Мусієнко М. М. та зареєстровано в реєстрі за № 993.
У квітні 2019 р. Прокуратура Чернігівської області звернулась до Державної служби України з питань картографії та кадастру з листом № 05/1-580вих19 від 18.04.2019 р., у якому прокуратура повідомила, що окремими наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області передано у власність громадян земельні ділянки з порушенням вимог законодавства, в тому числі наказом № 10-5430/15-18-сг від 19.06.2018 р., оскільки відповідно до відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідні громадяни вже використали своє право на безоплатне отримання у власність земель для ведення особистого селянського господарства в межах нормах безоплатної приватизації для даного виду користування, у зв'язку з чим прокуратура просила до 17.05.2019 р. повідомити, чи вживалися Державною службою України з питань картографії та кадастру заходи на усунення вказаних порушень (листування, звернення з позовами до суду), проводилася службова перевірка.
У відповідь на лист Прокуратури Чернігівської області № 05/1-580вих19 від 18.04.2019 р. Державна служба України з питань картографії та кадастру у своєму листі № 10-28-0.19-4549/2-19 від 23.05.2019 р. повідомила, що повторно набувши у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства всупереч приписам ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України відповідні громадяни порушили принцип разовості приватизації землі по кожному виду використання та інтереси Головного управління. Крім того, Державна служба України з питань картографії та кадастру зазначила, що уповноваженим суб'єктом владних повноважень з питань державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Держгеокадастр.
У червні 2019 р. Прокуратура Чернігівської області повторно звернулась до Державної служби України з питань картографії та кадастру з листом № 05/1-840вих19 від 04.06.2019 р., у якому прокуратура зазначила, що Державна служба України з питань картографії та кадастру у своєму листі № 10-28-0.19-4549/2-19 від 23.05.2019 р. не надала жодної інформації про вжиті заходи реагування та не висловила позиції щодо подання позовів прокурором, у зв'язку з чим прокуратура просила до 27.06.2019 р. повідомити чи вживалися Державною служба України з питань картографії та кадастру заходи на усунення порушень (листування, звернення з позовом до суду), чи проводилася службова перевірка, долучивши копії відповідних документів та висловити позицію щодо подачі позовів прокурором у порядку та на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
У відповідь на лист Прокуратури Чернігівської області № 05/1-840вих19 від 04.06.2019 р. Державна служба України з питань картографії та кадастру у своєму листі № 10-28-0.19-6146/2-19 від 17.07.2019 р. повідомила, що Головному управлінню Держгеокдастру у Чернігівській області доручено вжити відповідних заходів реагування та проінформувати органи прокуратури про результати.
У червні 2019 р. Прокуратура Чернігівської області звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з листом № 05/1-867вих19 від 07.06.2019 р., у якому повідомила, що окремими наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області передано у власність громадян земельні ділянки з порушенням вимог законодавства, в тому числі наказом № 10-5430/15-18-сг від 19.06.2018 р., та просила до 27.06.2019 р. чітко та однозначно повідомити, чи вживалися Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області заходи на усунення вказаних порушень.
У відповідь на лист Прокуратури Чернігівської області № 05/1-867вих19 від 07.06.2019 р. Головне управління Держгеокадастру у Київській області у своєму листі № 10-10-0.222-8237/2-19 від 20.06.2019 р. повідомила, що на підставі поданих заяв та проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність були прийняті накази «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», у тому числі наказ № 10-5430/15-18-сг від 19.06.2018 р. Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Київській області зазначило, що громадяни особистими підписами засвідчили факт невикористання свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки конкретного цільового призначення.
У листопаді 2019 р. Прокуратура Чернігівської області звернулась до Державної служби України з питань картографії та кадастру з листом № 05/1-1306-19 від 04.11.2019 р., у якому прокуратура повідомила, що у зв'язку з тим що Головне управління Держгеокадастру видавши наказ № 10-5430/15-18-сг від 19.06.2018 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» розпорядилося земельними ділянками не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом і на час звернення з вказаним листом правовідносини щодо використання земель не врегульовано, що порушує державні інтереси, прокуратурою в інтересах держави підготовлено позовну заяву до господарського суду Київської області.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що спірна земельна ділянка загальною площею 1,758 га з кадастровим номером 3225583600:03:001:0199 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, станом на час розгляду справи перебуває у власності ТОВ «Нива Фарм», що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційною довідкою № 186705115 від 29.10.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, наявними у матеріалах справи.
Як було зазначено вище, заступник прокурора у позовній заяві, поданій в інтересах позивача просить суд витребувати з незаконного володіння ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,758 га з кадастровим номером 3225583600:03:001:0199.
З приводу вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ст. 116 цього ж кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
5. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Положеннями ч. 1 ст. 121 цього ж кодексу визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 цього ж кодексу центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-125/14-18-сг від 04.01.2018 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 на території Ваганицької сільської ради Городнянського району Чернігівської області; надано у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 7421481600:04:000:0798 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Ваганицької сільської ради Городнянського району Чернігівської області. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за громадянином ОСОБА_1 16.02.2018 р.
В подальшому, у березні 2018 р. громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, а також зазначив про невикористання раніше свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням.
Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що станом на момент звернення ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про про надання дозволу на розробку документації та станом на момент видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу № 10-5430/15-18-сг від 19.06.2018 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», громадянин ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах визначених норм безоплатної приватизації - площею 2,0 гектара, що підтверджується інформаційною довідкою № 186706088 від 29.10.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, наказами Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-7457/14-17-сг від 13.05.2017 р. «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», № 25-125/14-18-сг від 04.01.2018 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», наявними у матеріалах справи.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Частиною 1 ст. 9 цього ж закону передбачено, зокрема, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 р. затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.
Пунктами 4,5 Порядку передбачено, зокрема, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.
Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.
Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінекономіки державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.
До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.
Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
Пунктом 198 Порядку визначено, що крім випадків, передбачених пунктами 162 і 163 цього Порядку, відомості Державного земельного кадастру надаються:
1) громадянам:
довідка про наявність та розмір земельної частки (паю) за формою згідно з додатком 50 (у випадку, передбаченому статтею 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»);
довідка про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання) за формою згідно з додатком 51 (з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України);
2) нотаріусам - витяг з Державного земельного кадастру про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку новому власникові земельної ділянки за формою згідно з додатком 52 (у випадку, передбаченому пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок");
3) суб'єктам речових прав на земельні ділянки - довідка про осіб, які отримали доступ до інформації про суб'єкта речового права у Державному земельному кадастрі, за формою згідно з додатком 53.
Отже, з огляду на вищезазначені положення законодавства, Головне управління Держгеокадастру у Київській області не було позбавлено можливості здійснити перевірку наданих заявником документів та відомостей стосовно одержання ним у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення з метою додержання вимог ст. 116 Земельного кодексу України.
Отже, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5430/15-18-сг від 19.06.2018 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» був прийнятий із порушенням положень Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України - а саме було затверджено документацію із землеустрою та надано безоплатно громадянину у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:001:0199 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, без врахування того, що громадянин ОСОБА_1 раніше вже реалізував своє право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ст. 330 цього ж кодексу якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст. 386 цього ж кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 387 цього ж кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 388 цього ж кодексу передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Отже, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав.
Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 15.10.2019 у справі №911/3749/17.
Твердження відповідача про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів позивача в суді, а також про недоведеність прокурором бездіяльності, здійснення неналежного захисту Державною служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, завчасного повідомлення про звернення до суду з позовом є безпідставними і необґрунтованими з огляду на наступне.
Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.
Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках:
якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.10.2019 р. у справі № 922/843/19.
Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.
Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що ні Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, ні Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області не вжито заходів реагування у зв'язку із порушеним правом держави та щодо поновлення зазначеного права держави, що підтверджується листами-відповіддями Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 10-28-0.19-4549/2-19 від 23.05.2019 р., № 10-28-0.19-6146/2-19 від 17.07.2019 р.; листом-відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-10-0.222-8237/2-19 від 20.06.2019 р., наявними у матеріалах справи.
Твердження відповідача щодо неправомірного втручання держави у право ТОВ «Нива Фарм» на мирне володіння є безпідставними і необґрунтованими з огляду на наступне.
Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
Також в усталеній практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
У Конституції України (статті 13, 14) передбачено, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.02.2020 р. у справі № 911/3574/17.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом у процесі розгляду справи, станом на момент розгляду даної справи спірна земельна ділянка площею 1,7580 га з кадастровим номером 3225583600:03:001:0199, яка безпідставно та неправомірно вибула із володіння власника - держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не з її волі, перебуває у власності відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм», що підтверджується інформаційною довідкою № 186705115 від 29.10.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, наявною у матеріалах справи.
Пунктами 25, 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.
Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.
Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.
Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.
Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника.
Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, спірна земельна ділянка площею 1,7580 га з кадастровим номером 3225583600:03:001:0199, яка розташована на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, безпідставно та неправомірно вибула із володіння власника - держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не з його волі та станом на момент розгляду даної справи перебуває у власності відповідача - ТОВ «Нива Фарм», за таких обставин, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5430/15-18-сг від 19.06.2018 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» був прийнятий із порушенням положень Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України, а тому позовна вимога прокурора, заявлена в інтересах позивача, про витребування у відповідача на користь держави в особі позивача спірної земельної ділянки, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» (08420, вул. Привокзальна, буд. 2, с. Переяславське, Переяслав-Хмельницький район, Київська область; ідентифікаційний код 35652231) на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03680, вул. Народного Ополчення, буд. 3, м. Київ; ідентифікаційний код 39411771) земельну ділянку площею 1,7580 га з кадастровим номером 3225583600:03:001:0199 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» (08420, вул. Привокзальна, буд. 2, с. Переяславське, Переяслав-Хмельницький район, Київська область; ідентифікаційний код 35652231) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, вул. Князя Чорного, буд. 9, м. Чернігів, Чернігівська область; ідентифікаційний код 02910114) судові витрати 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 (нуль) коп. судового збору.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
17 листопада 2020 р.