ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2020Справа № 910/14518/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
про стягнення 51 830, 60 грн.,
Суддя В.С. Ломака
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - відповідач) про стягнення 51 830, 60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що йому, як власнику автомобіля "TOYOTA LAND CRUISER PRADO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , завдано збитків унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 01.06.2020 року, а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "HYUNDAI TUCSON", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 188559039, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування фактично завданої шкоди у розмірі 50 065,45 грн., а також обов'язок з компенсації витрат позивача в сумі 1 765,15 грн., понесених на проведення експертного дослідження для встановлення дійсного розміру цієї шкоди, покладається на відповідача. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/14518/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
12.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла запитувана судом інформація.
02.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" № 1589/13 від 28.10.2020 на позовну заяву, в якому відповідач не погодився з вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження" в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. та просив відмовити позивачу в компенсації наведеної суми грошових коштів за рахунок відповідача.
09.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача № 04-11/20/1 від 04.11.2020 на відзив на позовну заяву, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження" зазначило про наявність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження розміру заявлених до стягнення з відповідача сум судових витрат та просило суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
20.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача № 17-11/20/1 від 17.11.2020 року, в якій останній просив закрити провадження у даній справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, посилаючись на сплату відповідачем 13.11.2020 року спірної суми заборгованості у розмірі 51 830, 60 грн., а також стягнути з відповідача сплачену позивачем суму судового збору в розмірі 2 102,00 грн. та понесені ним витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 15 000,00 грн.
24.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача № 1681/13 від 20.11.2020, в якому останній повідомив про сплату ним 13.11.2020 року суми заборгованості перед позивачем, стягнення якої є предметом спору в даній справі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі № 910/14518/20 підлягає закриттю, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
У даній справі предметом заявленого позову є стягнення з відповідача суми фактично завданої позивачу шкоди в розмірі 50 065,45 грн., а також понесених позивачем на проведення експертного дослідження витрат у сумі 1 765,15 грн., що разом становить 51 830, 60 грн.
Судом встановлено, що з даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження" звернулося до господарського суду міста Києва 21.09.2020 року, що підтверджується відповідною накладною Укрпошти № 0500324228961 від 21.09.2020.
Разом із тим, зі змісту наявної у матеріалах справи копії платіжного доручення № 49040 від 13.11.2020 вбачається, що після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі № 910/14518/20, відповідачем на користь позивача сплачено спірну суму грошових коштів у загальному розмірі 51 830, 60 грн. з відповідним призначенням платежу.
Таким чином, оскільки, заявлена до стягнення сума грошових коштів у розмірі 51 830,60 грн. була фактично сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з вказаним позовом та відкриття провадження у справі № 910/14518/20, суд дійшов висновку про відсутність предмета спору в даній справі, у зв'язку з чим вважає за необхідне провадження у ній закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, що фактично не заперечувалося ним у відзиві на позовну заяву, а також зважаючи на клопотання позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовною заявою судового збору, суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про покладення понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження" витрат по сплаті судового збору на відповідача.
Як було зазначено вище, у поданому позові позивач просив суд стягнути з відповідача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 02.06.2020 між позивачем (замовник) та адвокатом Кушнір Оксаною Валентинівною (адвокат) укладено договір про надання адвокатських послуг, за умовами якого замовник доручив, а адвокат прийняв на себе обов'язок надати правову допомогу, адвокатські послуги та виконати роботи в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
За змістом пункту 4.1 вказаного правочину розмір винагороди адвоката визначається за домовленістю згідно додатків до договору.
Додатком до договору від 02.06.2020 року сторони цього договору погодили наступну вартість послуг адвоката: вартість послуг за супровід процедури визначення вартості матеріального збитку, аналіз, підготовку, супроводження та ведення господарської справи по стягненню страхового відшкодування з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" по ДТП 01.06.2020 за участю ТЗ НОМЕР_2 встановлюється у вигляді гонорару у розмірі 30 % від ціни позову. Оплата здійснюється після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.
На підтвердження того, що Кушнір Оксана Валентинівна є адвокатом, позивачем подано копію відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4906 від 27.03.2012.
Судом також встановлено, що 18.09.2020 між позивачем та адвокатом складено акт здачі-приймання наданих адвокатських послуг, згідно з яким вартість наданих послуг щодо правового супроводу процедури визначення вартості матеріального збитку, комплексної підготовки документів та позовної заяви для подання до господарського суду міста Києва позову по стягненню страхового відшкодування з ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", надання правових консультацій та пропозицій, надання правової допомоги та забезпечення представництва адвоката для участі в судових засіданнях першої інстанції до остаточного прийняття рішення господарським судом міста Києва, становить 15 000,00 грн.
Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем на користь адвоката гонорару в сумі 15 000,00 грн.
Водночас суд звертає увагу на те, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19.
Проте суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти стягнення з нього заявленої суми витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн., у зв'язку з тим, що така сума витрат є неспіврозмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи). Крім того, заявлена до стягнення з відповідача сума витрат на оплату послуг адвоката, на думку Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", не відповідає критерію реальності витрат, розумності їх розміру та суперечить принципу розподілу витрат.
З огляду на наведене, суд звертає увагу на те, що надані позивачем договір, додаток до нього та акт здачі-приймання наданих адвокатських послуг на суму 15 000, 00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.
Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
У той же час суд звертає увагу на те, що в порушення вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України позивачем не було надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тоді як такі документи є необхідними для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат. Відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
Судом також враховано, що за умовами додатку від 02.06.2020 року до договору про надання адвокатських послуг розмір гонорару становить 30 % від ціни позову та складається з вартості послуг за супровід процедури визначення вартості матеріального збитку, аналізу, підготовки, супроводження та ведення господарської справи по стягненню страхового відшкодування з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" по ДТП 01.06.2020 за участю ТЗ НОМЕР_2, тоді як до акту здачі-приймання наданих адвокатських послуг від 18.09.2020 року додатково включено послуги з надання правових консультацій та пропозицій, а також забезпечення представництва адвоката для участі в судових засіданнях суду першої інстанції до остаточного прийняття рішення господарським судом міста Києва, вартість яких становить 15 000,00 грн. Наведені обставини свідчать про наявність суперечностей у поданих позивачем для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу документах в частині фактично наданих послуг та їх вартості.
Слід також зазначити, що ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2020 про відкриття провадження у справі № 910/14518/20 її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, що свідчить про необґрунтованість включення до акту здачі-приймання наданих адвокатських послуг від 18.09.2020 послуг щодо забезпечення представництва адвоката для участі в судових засіданнях суду першої інстанції.
З урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, зважаючи на відсутність у матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом позивача, беручи до уваги суперечності у поданих позивачем документах на підтвердження розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги та необґрунтованість включення до їх складу витрат, зокрема, на забезпечення представництва адвоката для участі в судових засіданнях, враховуючи ціну позову, яка складає 51 830, 60 грн., а також характер спірних правовідносин і обсяги матеріалів справи, беручи до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн., а також керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Закрити провадження у справі № 910/14518/20 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40; код ЄДРПОУ 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження" (01015, місто Київ, вулиця Московська, будинок 41/8, квартира 92; код ЄДРПОУ 21697910) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.
4. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та відповідно до підпункту 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Суддя В.С. Ломака