ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2020Справа № 910/14654/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/14654/20
за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.»
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
28 вересня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (позивач) надійшла позовна заява № 1231/143552 від 15.09.2020 року до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай." (відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 62 852,56 грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят дві гривні 56 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів PVP.S № 2000235 від 24.01.2020 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "Toyota Corolla", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Chevrolet Aveo", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/14654/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
19.10.2020 року через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття № 9-02/29560 від 12.10.2020 року.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105474206870 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року у справі № 910/14654/20 вручено уповноваженому представнику відповідача - 08.10.2020 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 23.10.2020 року (включно).
26.10.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 51-6489 від 21.10.2020 року, в якому відповідач не погодився з позовними вимогами, вказуючи на те, що позивач своїми діями/бездіяльністю сам призвів до того, що відповідачем не здійснено виплату страхового відшкодування. Вказаний відзив направлений засобами поштового зв'язку 21.10.2020 року, що підтверджується штриховим кодовим ідентифікатором № 0600001976270 на конверті.
04.11.2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, вважає їх безпідставними та необгрунтованими.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
24.01.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» (надалі - позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 2000235 (надалі - договір), предметом якого є страхування транспортного засобу "Toyota Corolla", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Відповідний страховий випадок настав 20.02.2020 року на перехресті вулиць Волинської та Мартиросяна у м. Київ за участю застрахованого позивачем автомобіля «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 .
Водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав перевагу в русі автомобілю марки «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до Звіту № 143552 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 20.08.2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 62 852,56 грн.
Відповідно до рахунку-фактури № АС-00000877 від 25.02.2020 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 119 968,31 грн.
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 116 687,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4809 від 13.03.2020 року (копія міститься у матеріалах справи). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 143552 від 13.03.2020 року.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 27.04.2020 року у справі № 760/5322/20 (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи) дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 27 Закону України "Про страхування".
Судом встановлено, що відносини між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай", як страховиком та власником автомобіля «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , як страхувальником врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/148537024.
Таким чином, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (п. 21.1. ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 полісу страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР/148537024, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою № 04-1270 від 10.04.2020 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 116 687,29 грн., виплаченого позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.02.2020 року.
Листом № 51-2488 від 27.04.2020 року відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, з підстав ненадання позивачем постанови суду про адміністративне правопорушення та визнання ОСОБА_2 винним у ДТП та Висновку про оцінку заподіяної шкоди, проведений спеціалістом, який має відповідний сертифікат (свідоцтво) на право проведення відповідної оцінки.
Суд зауважує, що відповідно до положень ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" витребувані відповідачем у листі № 51-2488 від 27.04.2020 року документи не входять до переліку документів, які необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування за страховим випадком.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування.
Згідно частини 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вже було встановлено судом вище, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 згідно Звіту № 143552 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 20.08.2020 року, становить 62 852,56 грн.
Зважаючи на положення ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 12, 22, 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з огляду на те, що полісом № ЕР/148537024 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 130 000,00 грн. і франшизу в сумі 0,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , в розмірі 62 852,56 грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят дві гривні 56 копійок).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачами у відзивах заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2020 року між позивачем та адвокатським бюро "Синюк та партнери" було укладено договір про надання правової допомоги № 1, за умовами якого останнє зобов'язалося надавати позивачу юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним правочином.
Перелік страхових справ, прийнятих від позивача адвокатським бюро "Синюк та партнери" з метою надання передбачених цим договором юридичних послуг, визначено сторонами цього договору у додатку № 1 до нього.
У додатку № 1.7 від 31.08.2020 до договору про надання правової допомоги від 02.01.2020 року наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Синюком С.Л. в рамках вищенаведеного правочину для надання позивачу правової допомоги у страховій справі № 143552.
З матеріалів справи також вбачається, що 31.08.2020 року між позивачем та адвокатським бюро "Синюк та партнери" було підписано та скріплено їх печатками акт виконаних робіт на загальну суму 86 000,00 грн., до якого включено, зокрема, вартість наданих позивачу юридичних послуг у розмірі 5 000,00 грн. у страховій справі № 143552.
На підтвердження того, що Синюк С.Л. є адвокатом, позивачем до його позовної заяви було долучено копію відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6423/10 від 15.02.2018 року, копію посвідчення адвоката України № 6423/10 від 15.02.2018 року, а також оригінал ордеру серії КС № 791305 від 03.08.2020 року, що підтверджує повноваження наведеного адвоката на представництво інтересів позивача в суді.
Відповідач заперечив проти витрат на професійну правничу допомогу та вказав, що позивачем необгрунтована необхідність звернення за правовою допомогою.
Судом встановлено, що згідно з платіжним дорученням № 12602 від 03.08.2020 позивач сплатив на користь адвокатського бюро "Синюк та партнери" суму вартості наданих останнім юридичних послуг за договором про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020 року у розмірі 86 000,00 грн. (у тому числі послуг вартістю 5 000,00 грн., наданих по страховій справі № 143552).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" (ідентифікаційний код 32404600, адреса: 04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 4, корпус 6А) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (ідентифікаційний код 24745673, адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 10) грошові кошти: страхового відшкодування в порядку суброгації - 62 852,56 грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят дві гривні 56 копійок), витрат на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) та судовий збір - 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 01.12.2020р.
Суддя О.В. Котков