ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.11.2020Справа № 910/8344/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда"
про стягнення 377 215, 09 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 377 215, 09 грн, з яких: 375 409, 84 грн - заборгованість по сплаті відсотків за використання кредиту та 1 805, 25 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 17/2018 від 22.12.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" - залишено без руху. Встановлено Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" строк для усунення недоліків позовної заяви.
25.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.08.2020.
12.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіда» надійшла заява, в якій відповідач просить суд розглянути можливість вирішення спору за участю судді.
Також, 12.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіда» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому у зв'язку з позитивним результатом ПЦР- тесту працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіда», відповідач просить суд забезпечити можливість дистанційної участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Метіда" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні у справі № 910/8344/20, у режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 13.08.2020 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 24.09.2020.
У судовому засіданні 24.09.2020 розглянувши заяву відповідача про врегулювання спору за участю судді, враховуючи, що відповідно до норм процесуального законодавства обов'язковою умовою для врегулювання спору за участю судді є згода обох сторін, проте, враховуючи що представник позивача заперечив проти задоволення відповідного клопотання відповідача, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді.
Крім цього, у судовому засіданні 24.09.2020 представник відповідача заявив усне клопотання про витребування доказів, а саме оригіналу договору поруки від 08.05.2020.
Заслухавши клопотання відповідача, дослідивши матеріали справи, враховуючи що предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості по сплаті відсотків за використання кредитом 375 409, 84 грн за договором про відкриття кредитної лінії № 17/2018 від 22.12.2018, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналу договору поруки від 08.05.2020, оскільки останній не є підставою позову у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/8344/20 призначено на 29.10.2020.
У судовому засіданні 29.10.2020 оголошено перерву до 19.11.2020.
У дане судове засідання представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, 19.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому у зв'язку з переведенням співробітників Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" на роботу в дистанційному режимі, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відзначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 19.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
22.12.2018 між Приватним акціонерим товариством "Айбокс Банк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метіда" (далі - позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 17/2018, умовами якого передбачено, що банк зобов'язується надати позичальнику у тимчасове користування грошові кошти (надані - кредит) у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом та вчиняти інші дії згідно умов цього договору та чинного законодавства України.
Ліміт за цим договором встановлюється у розмірі 44 000 000, 00 грн (п. 1.3. договору).
Сторони домовилися, що розмір процентів, які позичальник сплачує банку за користування кредитом складає 24 % річних (п. 1.4. договору).
Кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом встановлюється 30.01.2019 (п. 1.5. договору).
Кредит надається на наступні цілі: поповнення обігових коштів (п. 1.6. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору, позичальник зобов'язується сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі, що зазначений в п. 1.4. цього договору.
Згідно п. 6.2. договору, проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з щоденного залишку заборгованості позичальника за кредитом.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що сума кожного з траншів враховується при нарахуванні процентів з дня його надання (включно).
Нарахування процентів припиняється в день повного повернення суми наданого кредиту, при цьому цей день не враховується при нарахуванні процентів (п. 6.5. договору).
За умовами п. 6.6. договору, проценти, нараховані за весь строк користування кредитом, позичальник сплачує в кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом, зазначений у п. 1.3. цього договору. Якщо день, в який позичальник зобов'язаний сплатити суму процентів за користування кредитом, припадає на святковий або неробочий день, то днем сплати позичальником банку процентів за користування кредитом є перший робочий день за таким святковим або неробочим днем.
Згідно п. 8.1. договору, позичальник зобов'язується повністю повернути кредит, наданий йому банком за цим договором, не пізніше кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом встановленого у п. 1.5. цього договору.
Відповідно до п. 10.2. договору, за повне або часткове прострочення сплати процентів за користування кредитом та/або комісій позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення.
Крім того, між сторонами укладено договори про внесення змін та доповнень № 1 від 30.01.2019, № 3 від 25.07.2019, № 4 від 23.08.2019, № 5 від 30.08.2019, № 6 від 24.10.2019, № 7 від 23.12.2019, № 8 від 27.01.2020, № 9 від 25.03.2020 та № 10 від 27.04.2020 до договору про відкриття кредитної лінії № 17/2018 від 22.12.2018.
Зокрема, договором про внесення змін та доповнень № 5 від 30.08.2019 до договору про відкриття кредитної лінії № 17/2018 від 22.12.2018, сторони домовились викласти п. 6.6. договору в наступній редакції: «Проценти, нараховані за місяць відповідно до п.п. 6.1.-6.5. цього договору на фактичну непрострочену заборгованість за кредитом, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 25-ого числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані. Якщо день, в який позичальник зобов'язаний сплатити суму процентів за користування кредитом, припадає на святковий або неробочий день, то днем сплати позичальником банку процентів за користування кредитом є перший робочий день за таким святковим або неробочим днем».
Крім того, договором про внесення змін та доповнень № 7 від 23.12.2019 до договору про відкриття кредитної лінії № 17/2018 від 22.12.2018, сторони домовились викласти п. 1.4. договору в наступній редакції: «Сторони домовилися, що розмір процентів, які позичальник сплачує банку за користування кредитом, складає 20 % річних, починаючи з 23.12.2019».
Договором про внесення змін та доповнень № 8 від 27.01.2020 до договору про відкриття кредитної лінії № 17/2018 від 22.12.2018, сторони домовились викласти п. 1.5. договору в наступній редакції: «Кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом встановлюється 25.07.2020».
Також, договором про внесення змін та доповнень № 10 від 27.04.2020 до договору про відкриття кредитної лінії № 17/2018 від 22.12.2018, сторони домовились викласти п. 1.3. договору в наступній редакції: «Ліміт за цим договором встановлюється у розмірі: з 27.04.2020 в сумі 22 900 000, 00 грн; з 12.05.2020 в сумі 18 000 000, 00 грн; з 25.05.2020 в сумі 15 500 000, 00 грн; з 25.06.2020 в сумі 13 000 000, 00 грн; з 25.07.2020 - 0, 00 грн».
Як зазначає позивач, на виконання умов кредитного договору Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 43 500 000, 00 грн.
Згідно умов договору, відповідач зобов'язаний був виконати свої зобов'язання перед банком та повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитними коштами до 25.07.2020.
Проте, як зазначає позивач, станом на момент подання позову до суду відповідачем не сплачено проценти за користування кредитом, нараховані за квітень 2020 у сумі 375 409, 84, що підтверджується банківською випискою розрахунку суми прострочених процентів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою № 1870/12-0/б-01 від 05.06.2020 в якій просив відповідача погасити наявну заборгованість перед банком за договору про відкриття кредитної лінії № 17/2018 від 22.12.2018, яка згідно відстеження пересилання поштових відправлень отримана відповідачем 09.06.2020.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії № 17/2018 від 22.12.2018, зокрема в частині погашення частини сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за квітень 2020 року у розмірі 375 409, 84 грн
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 805, 25 грн - пені за період з 26.05.2020 по 05.06.2020.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На виконання умов кредитного договору Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 43 500 000, 00 грн., що не заперечується відповідачем
Згідно умов договору, відповідач зобов'язаний був виконати свої зобов'язання перед банком та повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитними коштами до 25.07.2020.
Відповідно до п. 6.1. договору, позичальник зобов'язується сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі, що зазначений в п. 1.4. цього договору.
Згідно п. 6.2. договору, проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з щоденного залишку заборгованості позичальника за кредитом.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що сума кожного з траншів враховується при нарахуванні процентів з дня його надання (включно).
Нарахування процентів припиняється в день повного повернення суми наданого кредиту, при цьому цей день не враховується при нарахуванні процентів (п. 6.5. договору).
Так, договором про внесення змін та доповнень № 7 від 23.12.2019 до договору про відкриття кредитної лінії № 17/2018 від 22.12.2018, сторони домовились викласти п. 1.4. договору в наступній редакції: «Сторони домовилися, що розмір процентів, які позичальник сплачує банку за користування кредитом, складає 20 % річних, починаючи з 23.12.2019».
Крім того, договором про внесення змін та доповнень № 5 від 30.08.2019 до договору про відкриття кредитної лінії № 17/2018 від 22.12.2018, сторони домовились викласти п. 6.6. договору в наступній редакції: «Проценти, нараховані за місяць відповідно до п.п. 6.1.-6.5. цього договору на фактичну непрострочену заборгованість за кредитом, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 25-ого числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані. Якщо день, в який позичальник зобов'язаний сплатити суму процентів за користування кредитом, припадає на святковий або неробочий день, то днем сплати позичальником банку процентів за користування кредитом є перший робочий день за таким святковим або неробочим днем».
Судом встановлено, відповідачем не сплачено проценти за користування кредитом, нараховані за квітень 2020, що підтверджується банківською випискою розрахунку суми прострочених процентів, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Метіда" утворилась заборгованість зі сплати процентів у сумі 375 409, 84 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, відповідно до пункту 6.6. договору, в редакції договору про внесення змін до доповнень № 5 від 30.08.2019, проценти, нараховані за місяць відповідно до п.п. 6.1.-6.5. цього договору на фактичну непрострочену заборгованість за кредитом, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 25-ого числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
Таким чином, приймаючи до уваги положення п. 6.6. договору в редакції договору про внесення змін та доповнень № 5 від 30.08.2019, суд зазначає, що починаючи з 26.05.2020 відбулося прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів за квітень 2020 року.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на договір поруки від 08.05.2020 укладений між Приватним акціонерим товариством "Айбокс Банк", ОСОБА_1 (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метіда", за яким поручитель зобов'язався відповідати як солідарний боржник перед кредитором за виконання боржником його зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 17/2018 від 22.12.2018, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, кредитор має право вибору звернення з вимогою до солідарних боржників разом чи до будь-кого з них окремо.
У даному випадку позивачем заявлено вимогу тільки до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" - боржника за договором про відкриття кредитної лінії № 17/2018 від 22.12.2018, що не заборонено законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, приймаючи до уваги положення пункту 1.4 та 6.6. договору в редакції договорів про внесення змін та доповнень № 5 від 30.08.2019 та № 7 від 23.12.2019, враховуючи погоджену сторонами проценту ставку, а також виходячи із наявних у матеріалах справи банківських виписок, суд дійшов про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами у сумі 375 409, 84 грн. за квітень 2020.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 805, 25 грн - пені за період з 26.05.2020 по 05.06.2020.
Відповідно до п. 10.2. договору, за повне або часткове прострочення сплати процентів за користування кредитом та/або комісій позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)
Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 805, 25 грн - пені за період з 26.05.2020 по 05.06.2020.
З огляду на викладене, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" (вул. Мельникова, буд. 12, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код - 34702464) на користь Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (вул. Ділова, буд. 9-а, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 21570492) 375 409 (триста сімдесят п'ять тисяч чотириста дев'ять) грн 84 коп. - заборгованості за відсотками, 1 805 (одну тисячу вісімсот п'ять) грн 25 коп. - пені та 5 658 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн 23 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 30.11.2020.
Суддя С.О. Щербаков