ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
30.11.2020Справа № 804/5248/16
Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши
позовну заяву Відкритого пенсійного фонду «Приватфонд»
до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор Пенсійних фондів «Паритет»
про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2015 року Відкритий пенсійний фонд «Приватфонд» (далі - позивач) звернувся до Дніпровського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», в якому просив:
1. визнати неправомірною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нездійснення виплати Відкритому пенсійному фонду «ПриваФонд» коштів з депозиту у розмірі 1 400 000,00 грн., що розміщені за Додатковим договором № 2 в рамках Генеральної угоди № Д-2025984/01/1855; нездійснення виплати Відкритому пенсійному фонду «Приватфонд» з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Дельта Банк» відповідно до договору банківського рахунку № НОМЕР_1 залишку грошових коштів в сумі 3 961 015, 76 грн;
2. зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити:
- виплату Відкритому пенсійному фонду «Приват фонд» депозиту у розмірі 1 400 000, 00 грн., що розміщені в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» відповідно до Додаткового договору № 2, укладеного в рамках Генеральної угоди № Д2025984/01/1855, на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий Відкритому пенсійному фонду «ПриватФонд»,
- виплату Відкритому пенсійному фонду «Приват фонд» залишку грошових коштів в сумі 3 961 015, 76 грн. з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Дельта Банк», відповідно до договору банківського рахунку № НОМЕР_1 , на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий Відкритому пенсійному фонду «ПриватФонд» в ПАТ КБ «Приватбанк».
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 29.07.2020 касаційну скаргу Відкритого пенсійного фонду «ПриватФонд» задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 у справі № 804/5248/16-скасовано. Закрито провадження у адміністративній справі № 804/5248/16.
Крім того, Верховним Судом роз'яснено позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за належною підстудністю.
Позивач у встановлений строк звернувся до Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду із заявою в якій просив направити справу № 804/5248/16 за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 804/5248/16 заяву Відкритого пенсійного фонду «ПриватФонд» про направлення за встановленою юрисдикцією справи № 804/5248/16 задоволено та передано справу № 804/5248/16 до господарського суду міста Києва.
25.09.2020 року матеріали справи № 804/5248/16 надійшли до господарського суду міста Києва.
Унаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями означені матеріали справи передано судді Ломаці В.С.
Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет відповідності вимогам господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.
Суд зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
У даному випадку, позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.
Частиною першою статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на дату подання позовної заяви).
Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на дату подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на дату подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру розмір судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет» на 2015 рік унормовано, що мінімальну заробітну сплату з 1 січня встановлено у розмірі 1218 грн.
З позовної заяви вбачається, що Відкритим пенсійним фондом «ПриватФонд» заявлено наступні вимоги:
1. визнати неправомірною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нездійснення виплати Відкритому пенсійному фонду «ПриваФонд» коштів з депозиту у розмірі 1 400 000,00 грн., що розміщені за Додатковим договором № 2 в рамках Генеральної угоди № Д-2025984/01/1855; нездійснення виплати Відкритому пенсійному фонду «Приватфонд» з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Дельта Банк» відповідно до договору банківського рахунку № НОМЕР_1 залишку грошових коштів в сумі 3 961 015, 76 грн;
2. зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити:
- виплату Відкритому пенсійному фонду «Приват фонд» депозиту у розмірі 1 400 000, 00 грн., що розміщені в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» відповідно до Додаткового договору № 2, укладеного в рамках Генеральної угоди № Д2025984/01/1855, на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий Відкритому пенсійному фонду «ПриватФонд»,
- виплату Відкритому пенсійному фонду «Приват фонд» залишку грошових коштів в сумі 3 961 015, 76 грн. з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Дельта Банк», відповідно до договору банківського рахунку № НОМЕР_1 , на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий Відкритому пенсійному фонду «ПриватФонд» в ПАТ КБ «Приватбанк».
Таким чином, зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено одночасно вимоги майнового та немайнового характеру.
Суд зазначає, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Позовні вимоги Відкритого песійного фонду «Приватфонд» про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату депозиту у розмірі 1 400 000, 00 грн. та виплату залишку грошових коштів в сумі 3 961 015, 76 грн. є вимогами про зобов'язання вчинити певні дії щодо стягнення коштів у загальному розмірі 5 361 015, 76 грн.
Отже, позовні вимоги Відкритого пенсійного фонду «Приватфонд» про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату депозиту у розмірі 1 400 000, 00 грн. та виплату залишку грошових коштів в сумі 3 961 015, 76 грн. мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача.
Разом з тим, вимога про визнання бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нездійснення виплати Відкритому пенсійному фонду «ПриваФонд» коштів з депозиту у розмірі 1 400 000,00 грн., що розміщені за Додатковим договором № 2 в рамках Генеральної угоди № Д-2025984/01/1855; нездійснення виплати Відкритому пенсійному фонду «Приватфонд» з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Дельта Банк» відповідно до договору банківського рахунку № НОМЕР_1 залишку грошових коштів в сумі 3 961 015, 76 грн неправомірною є вимогою немайнового характеру.
Таким чином, станом на дату подання даного позову, у випадку звернення до господарського суду, позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Оскільки 2 відсотки від ціни позову перевищують розмір 60 мінімальних заробітних плат, встановлений на 1 січня 2015 року, то відповідачу необхідно було сплатити судовий збір у загальному розмірі 73 080, 00 грн. (1218, 00 грн.*60).
Разом з тим, з долучених до позовної заяви платіжних доручень вбачається, що позивачем при зверненні до Дніпропетровського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір у розмірі 1 120, 56 грн.
Таким чином, у матеріалах позовної заяви, що надійшла до господарського суду міста Києва відсутні докази сплати судового збору у встановленому законом обсязі.
Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки шляхом подання до суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору в сумі 71 959, 44 грн. за поточними реквізитами господарського суду міста Києва.
Крім того, відповідно до пункту 8 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві повинно бути зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Проте, позивачем у позовній заяві цього не вказано.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач не дотримався вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2020, позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків та встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- надання оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 71 959, 44 грн. за поточними реквізитами господарського суду міста Києва;
- надання письмових пояснень щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.
Вказану ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2020 надіслано на юридичну адресу позивача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та у позовній заяві, а саме: 49000, Дніпропетровська область, провулок Джинчарадзе, будинок 4, секція 1.
Згідно з інформацією, що міститься на веб-сайті https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html?barcode=0105475081737 поштове відправлення з трек-номером 0105475081737 підприємством зв'язку не було вручене позивачу 07.10.2020 року та повернуте за зворотною адресою.
Відповідно до положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зазначає, що згідно з частиною 7 зазначеної статті учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 910/23064/17.
Таким чином, суд дійшов висновку стосовно того, що Відкритий пенсійний фонд «Приватфонд» було належним чином повідомлено про стан розгляду даної справи та необхідність вчинення процесуальної дії стосовно усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів.
Відповідно до частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Станом на 30.11.2020 року від позивача не надійшло заяв про усунення недоліків поданого у даній справі позову, клопотань про продовження строку на усунення недоліків, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що заявник не усунув недоліки позовної заяви в строк, встановлений судом.
Згідно з частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
На підставі наведених приписів процесуального законодавства, з огляду на невиконання заявником вимог ухвали суду від 30.09.2020 щодо усунення недоліків позовної заяви, відповідна заява вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із позовною заявою.
Разом з тим, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовну заяву Відкритого пенсійного фонду «Приватфонд» вважати неподаною та повернути заявникові.
2. Звернути увагу заявника, що згідно з положеннями частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Суддя В.С. Ломака