ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2020Справа № 910/12701/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег»
до Фізичної особи-підприємця Дмитрук Марії Ігорівни
про стягнення 315979,89 грн.
Представники сторін:
від позивача: Хрімлі Д.І.;
від відповідача: не з'явився.
25.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» з вимогами до Фізичної особи-підприємця Дмитрук Марії Ігорівни про стягнення 315979,89 грн, з яких 208311,16 грн основного боргу, 104155,58 грн штрафу та 3513,15 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі сплатив позивачу платежі, передбачені умовами Договору суборенди №229 від 30.10.2017, у зв'язку з чим станом на 17.08.2020 у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 208311,16 грн (205958,98 грн - орендна плата та 2352,18 грн - комунальні послуги). Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 104155,58 грн та інфляційні втрати у розмірі 3513,15 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 31.08.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 відкрито провадження у справі №910/12701/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.10.2020, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
У підготовчому засіданні 12.10.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 04.11.2020.
У підготовчому засіданні 04.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.11.2020.
Представник позивача у судовому засіданні 18.11.2020 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 18.11.2020 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (АДРЕСА_1), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, за ідентифікатором пошуку 0105476046803.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 18.11.2020 судом було закінчено розгляду справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковчег» (суборендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Дмитрук Марією Ігорівною (суборендар) укладено Договір суборенди №229, відповідно до умов якого суборендодавець зобов'язується передати у строкове, платне користування суборендарю приміщення, а суборендар зобов'язаний прийняти приміщення в строкове платне користування, сплачувати суборендодавцеві обумовлені в цьому договорі платежі та виконувати інші умови цього договору.
У п. 1.9 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 зазначено, що приміщенням є частина торгового центру, площа та поверх якого вказано у Додатку №1, яка може бути не обмежена або не повністю обмежена стінами (перегородками), план розміщення приміщення в межах торгового центру зазначено в Додатку №2 до договору суборенди. На дату укладення договору суборенди відповідно до даних суборендодавця вартість приміщення з урахуванням індексації дорівнює балансовій вартості приміщення та складає суму, вказану в Додатку №1; торговий центр - торгово-розважальний комплекс, який побудовано на земельній ділянці, загальною площею 140641,10 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6Д.
З Додатку №1 до Договору суборенди №229 від 30.10.2017 вбачається, що приміщення має площу 6,00 кв.м., розташоване на 1 поверсі торгового центру, лот 229.
Відповідно до п. 3.2 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 строк суборенди вказано у Додатку №1. Строк суборенди починає обчислюватися з передачі суборендодавцем суборендарю приміщення в орендне користування відповідно до цього договору суборенди або в день, коли суборендар зобов'язаний прийняти приміщення.
Відповідно до Додатку №1 до Договору суборенди №229 від 30.10.2017 строк суборенди складає 12 місяців.
Додатковою угодою №2 від 08.02.2019 сторони погодили, що строк суборенди становить до 28.02.2020 включно.
Згідно з п. 4.1 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 суборендар набуває право використовувати приміщення за цільовим призначенням в день початку строку суборенди.
Відповідно до п. 13.1 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 суборендар зобов'язаний сплачувати суборендодавцю основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату щомісячно різними платежами в строки, визначені Додатку № 1.
Згідно з п. 13.5 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 суборендар зобов'язаний сплачувати орендну плату починаючи з дати початку строку суборенди.
Відповідно до п. 13.6 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 на суму, яку сплачує суборендар у якості орендної плати, та інші платежі, пов'язані із орендою приміщення, додатково нараховується сума податку на додану вартість (ПДВ), якщо інше прямо не вказано в законодавстві України.
У п. 17.6 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 зазначено, що плата за комунальні послуги вноситься суборендарем щомісяця протягом строку, вказаного у Додатку №1.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі сплатив позивачу платежі, передбачені умовами Договору суборенди №229 від 30.10.2017, у зв'язку з чим станом на 17.08.2020 у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 208311,16 грн (205958,98 грн - орендна плата та 2352,18 грн - комунальні послуги). Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 104155,58 грн та інфляційні втрати у розмірі 3513,15 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору суборенди №229 від 30.10.2017, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором суборенди (піднайму).
Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Згідно з ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі приміщення від 17.11.2017 позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду частину нерухомого майна, що являє собою приміщення лот №229, площею 6,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6Д.
Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з п. 10.1 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 з моменту передачі суборендареві приміщення суборендар зобов'язаний сплачувати на користь суборендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим договором.
Згідно з п. 10.2 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 орендна плата, яку суборендар зобов'язаний щомісячно сплачувати суборендодавцеві, складається з таких частин: 1) основна орендна плата; 2) експлуатаційна орендна плата; 3) маркетингова орендна плата; 4) плата з обороту.
У п. 10.4 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 зазначено, що основна орендна плата за місяць розраховується за наступною формулою:
Основна орендна Плата = Коефіцієнтна площа Приміщення * Ставка Основної орендної плати * Коефіцієнт * Індекс О, де:
Коефіцієнтна площа Приміщення - площа, яка визначається відповідно до статті 1 цього Договору суборенди при визначенні поняття «Коефіцієнтна площа Приміщення»;
Ставка Основної орендної плати - сума Основної орендної плати, із розрахунку за 1 м.кв. Коефіцієнтної площі Приміщення, вказана в Додатку № 1 (пункт 8);
Коефіцієнт - означає величину, яка розрахована відповідно до визначення поняття «Коефіцієнт», вказаного в статті 1 Договору суборенди.
Індекс О - значення індексації (підвищення) Основної орендної плати, яке розраховане для кожного наступного року суборенди приміщення (крім першого) та вказане в Додатку № 1 (пункт 9). На момент укладення цього Договору та протягом першого року Строку суборенди Індекс О дорівнює 1 (одиниці). Індекс О не може бути меншим одиниці;
*- знак множення.
У п. 10.5 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 зазначено, що експлуатаційна орендна плата за місяць розраховується за наступною формулою:
Експлуатаційна орендна плата = Коефіцієнтна площа Приміщення * Ставка Експлуатаційної орендної плати * Коефіцієнт * Індекс Е, де:
Коефіцієнтна площа Приміщення - площа, яка визначається відповідно до статті 1 цього Договору суборенди при визначенні поняття «Коефіцієнтна площа Приміщення».
Ставка Експлуатаційної орендної плати - сума Експлуатаційної орендної плати із розрахунку за 1 м.кв. Коефіцієнтної площі Приміщення, вказана в Додатку № 1 (пункт 10);
Коефіцієнт - означає величину, яка розрахована відповідно до визначення поняття «Коефіцієнт», вказаного в статті 1 Договору суборенди;
Індекс Е - значення індексації (підвищення) Експлуатаційної орендної плати, яке розраховане для кожного наступного року суборенди приміщення (крім першого) та вказане в Додатку № 1 (пункт 11). На момент укладення цього Договору та протягом першого року Строку суборенди Індекс Е дорівнює І (одиниці). Індекс Е не може бути меншим одиниці;
*- знак множення.
У п. 10.6 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 вказано, що маркетингова орендна плата за місяць розраховується за наступною формулою:
Маркетингова орендна плата - Коефіцієнтна площа Приміщення * Ставка Маркетингової орендної плати * Коефіцієнт * Індекс М, де:
Коефіцієнтна площа Приміщення - площа, яка визначається відповідно до статті 1 цього Договору суборенди при визначенні поняття «Коефіцієнтна площа Приміщення».
Ставка Маркетингової орендної плати - сума Маркетингової орендної плати із розрахунку за 1 м.кв. Коефіцієнтної площі Приміщення, вказана в Додатку № 1 (пункт 12).
Коефіцієнт - означає величину, яка розрахована відповідно до визначення поняття «Коефіцієнт», вказаного в статті 1 Договору суборенди;
Індекс М - значення індексації (підвищення) Маркетингової орендної плати, яке розраховане для кожного наступного року суборенди приміщення (крім першого) та вказане в Додатку № і (пункт 13). На момент укладення цього Договору та протягом першого року Строку суборенди Індекс М дорівнює 1 (одиниці). Індекс М не може бути меншим одиниці;
*- знак множення.
У Додатку №1 до Договору суборенди №229 від 30.10.2017 зазначено, що ставка основної орендної плати становить 8385,24 грн, ставка експлуатаційної орендної плати становить 215,01 грн, ставка маркетингової орендної плати становить 53,75 грн.
Додатковою угодою №2 від 08.02.2019 сторони дійшли згоди змінити розмір орендної плати, зазначивши, що з 17.11.2018 до закінчення строку дії договору суборенди ставка основної орендної плати становить 6718,95 грн (без ПДВ); з 01.03.2019 та до відкриття другої зони фудкорту торгового центру - 5375,15 грн (без ПДВ); показник індексу О - 1,05 на другий рік, 1,1025 на третій рік; показник індексу Е - 1,05 на другий рік, 1,1025 на третій рік; показник індексу М - 1,05 на другий рік, 1,1025 на третій рік.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за період з вересня 2019 року по січень 2020 року на загальну суму 205958,98 грн.
Позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунку-фактури №СФ-С/229/2638 від 09.08.2019 на суму 44873,50 грн (орендна плата за вересень 2019 року), рахунку-фактури №СФ-С/229/2977 від 10.09.2019 на суму 44873,50 грн (орендна плата за жовтень 2019 року), рахунку-фактури №СФ-С/229/3312 від 10.10.2019 на суму 45920,54 грн (орендна плата за листопад 2019 року), рахунку-фактури №СФ-С/229/3654 від 08.11.2019 на суму 47117,16 грн (орендна плата за грудень 2019 року), рахунку-фактури №СФ-С/229/4186 від 10.12.2019 на суму 47117,16 грн (орендна плата за січень 2020 року).
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00000002886 за вересень 2019 року на суму 44873,50 грн (орендна плата), №ОУ-00000003211 за жовтень 2019 року на суму 44873,50 грн (орендна плата), №ОУ-00000003562 за листопад 2019 року на суму 45920,54 грн (орендна плата), №ОУ-00000004084 за грудень 2019 року на суму 47117,16 грн (орендна плата) та №ОУ-00000000017 за січень 2020 року на суму 47117,16 грн (орендна плата).
Судом встановлено, що вказані акти не підписані відповідачем.
Однак, як вбачається з умов договору, розмір орендної плати (основної, експлуатаційної та маркетингової) визначається розрахунковим методом відповідно до формул (розділ 10 Договору суборенди №229 від 30.10.2017).
Перевіривши правильність нарахування позивачем орендної плати, суд дійшов висновку, що розрахунки розмірів орендної плати (основної, експлуатаційної та маркетингової) відповідають умов договору та є обґрунтованими.
При цьому, як погоджено сторонами у Договорі суборенди №229 від 30.10.2017, всі повідомлення та кореспонденція відповідно до цього договору складаються письмово і вважаються належним чином направленими і доставленими одній із сторін, якщо вони передаються рекомендованим листом з повідомленням про доставку, або надаються особисто за місцезнаходженням сторони або фактичною адресою сторони, вказаною в цьому договорі. Сторони домовились, що суборендодавець має право передавати листи та інші повідомлення для суборендаря безпосередньо в приміщенні під підпис будь-якого з працівників, які знаходяться в приміщенні. З огляду на вказане сторони домовились, що всі працівники суборендаря в магазині є уповноваженими особами суборендаря приймати повідомлення від суборендодавця під підпис такої особи в отриманні повідомлення (п. 29.1 Договору суборенди №229 від 30.10.2017).
Позивачем долучено до позовної заяви копії реєстрів документів, з яких вбачається, що рахунки-фактури та акти надання послуг були вручені представникам відповідача (із зазначенням дати вручення).
Згідно з п. 28.1 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 на вимогу суборендодавця суборендар зобов'язаний щомісячно підписувати акти приймання-передачі послуг щодо оренди приміщення. Якщо протягом 5-ти календарних днів з дати отримання актів суборендар не підпише їх та не надасть обґрунтовані заперечення проти підписання актів, акти вважаються підписаними, а послуги вважаються прийнятими суборендарем.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів висловлення відповідачем обґрунтованих заперечень щодо актів надання послуг, які ним отримувались від позивача, суд дійшов висновку, що такі акти вважаються підписаними, а послуги прийнятими відповідально до умов п. 28.1 Договору суборенди №229 від 30.10.2017.
Судом також враховані пояснення позивача, викладені у позовній заяві, що відповідач 31.01.2020 без будь-якого погодження з позивачем вивіз власне майно з приміщення та припинив фактичне користування об'єктом оренди.
Суд зазначає, що будь-яка передача приміщень між сторонами (в орендне користування та з орендного користування) повинна оформлюватися відповідним актом приймання-передачі приміщення (п. 4.4 Договору суборенди №229 від 30.10.2017).
Так як матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди (відповідного акту повернення приміщення) до 31.01.2020, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем орендної плати за користування відповідачем приміщення до 31.01.2020 (тобто, по січень 2020 року включно).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з Додатком №1 до Договору суборенди №229 від 30.10.2017 строк сплати основної, маркетингової та експлуатаційної орендної плати встановлений до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.
Доказів сплати орендної плати (основної, експлуатаційної та маркетингової) за спірний період (вересень 2019 року - січень 2020 року) відповідачем суду не надано.
Втім, як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач зазначає, що відповідачем було частково сплачено орендну плату за вересень 2019 року (на суму 7126,50 грн) та орендну плату за січень 2020 року (на суму 16816,38 грн).
За таких обставин, беручи до уваги, що загальна сума орендної плати за Договором суборенди №229 від 30.10.2017 за період з вересня 2019 року по січень 2020 року становить 229901,86 грн, тоді як відповідачем було сплачено грошові кошти у розмірі 23942,88 грн, суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 205958,98 грн.
Доказів сплати орендної плати у сумі 205958,98 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з відшкодування комунальних послуг у сумі 2352,18 грн.
Згідно з п. 17.1 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 суборендар компенсує суборендодавцю вартість комунальних послуг, що споживаються в приміщенні, без додаткових нарахувань на свою користь. Суборендар також зобов'язаний компенсувати суборендодавцю витрати, які несе суборендодавець на комунальні послуги, які споживаються у зв'язку з експлуатацією торгового центру та площ загального користування, а також земельної ділянки та які розподіляються між всіма орендарями/суборендарями торгового центру пропорційно площі приміщення до загальної площі торгового центру на підставі рахунків та даних (показників), наданих власником.
Позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунку-фактури №СФ-К/229/3825 від 30.11.2019 на суму 984,65 грн (компенсація електроенергії за листопад 2019), рахунку-фактури №СФ-Т/229/3989 від 30.11.2019 на суму 29,71 грн (компенсація теплоенергії за листопад 2019 року), рахунку-фактури №СФ-К/229/4353 від 31.12.2019 на суму 557,24 грн (компенсація електроенергії за грудень 2019 року), рахунку-фактури №СФ-К/229/402 від 31.01.2020 на суму 701,34 грн (компенсація електроенергії за січень 2020 року), рахунку-фактури №СФ-Т/229/224 від 31.01.2020 на суму 79,24 грн (компенсація теплоенергії за січень 2020 року).
Також, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00000003776 за листопад 2019 року на суму 984,65 грн (компенсація електроенергії), №ОУ-00000003927 за листопад 2019 року на суму 29,71 грн (компенсація теплоенергії), №ОУ-00000004423 за грудень 2019 року на суму 557,24 грн (компенсація електроенергії), №ОУ-00000000386 за січень 2020 року на суму 79,24 грн (компенсація теплоенергії), №ОУ-00000000225 за січень 2020 року на суму 701,34 грн (компенсація електроенергії).
Вказані акти не підписані відповідачем.
Однак, як встановлено судом, згідно з п. 28.1 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 на вимогу суборендодавця суборендар зобов'язаний щомісячно підписувати акти приймання-передачі послуг щодо оренди приміщення. Якщо протягом 5-ти календарних днів з дати отримання актів суборендар не підпише їх та не надасть обґрунтовані заперечення проти підписання актів, акти вважаються підписаними, а послуги вважаються прийнятими суборендарем.
Судом встановлено, що вказані акти були вручені працівникам відповідача у приміщенні, що підтверджується реєстрами документів, в яких містяться відомості про дату та прізвища осіб, якими були отримані акти за спірні місяці.
При цьому, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів висловлення відповідачем обґрунтованих заперечень щодо актів надання послуг, які ним отримувались від позивача, суд дійшов висновку, що такі акти вважаються підписаними, а послуги прийнятими відповідально до умов п. 28.1 Договору суборенди №229 від 30.10.2017.
Отже, відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у якості компенсації витрат за електроенергію та теплопостання за спірний період у сумі 2352,18 грн.
Відповідно до Додатку №1 до Договору суборенди №229 від 30.10.2017 строк сплати компенсації за комунальні послуги встановлений до 10 числа наступного місяця за оплачуваний місяць на підставі рахунку суборендодавця, який надається протягом 5-ти робочих днів з початку наступного місяця.
Доказів сплати грошових коштів у сумі 2352,18 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Фізичної особи-підприємця Дмитрук Марії Ігорівни за Договором суборенди №229 від 30.10.2017 у сумі 208311,16 грн (205958,98 грн заборгованості зі сплати орендної плати та 2352,18 грн заборгованості з відшкодування комунальних послуг) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Дмитрук Марії Ігорівни суми основного боргу у розмірі 208311,16 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 104155,58грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 20.6 Договору суборенди №229 від 30.10.2017 в тому випадку, якщо суборендар прострочив сплату суборендодавцю будь-яких платежів, суборендар сплачує на користь суборендодавця штрафні санкції, визначені у Додатку №1.
У Додатку №1 до Договору суборенди №229 від 30.10.2017 зазначено, якщо суборендар прострочить сплату суборендодавцю будь-яких платежів більше ніж на три календарні дні суборендар сплачує договірні штрафні санкції у розмірі 10% від суми прострочення; більше ніж на п'ять календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 25% від суми прострочення; більше ніж на 10 календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 50% від суми прострочення.
З огляду на те, що відповідачем було прострочено сплату спірних платежів (орендної плати та відшкодування комунальних послуг) більше ніж на 10 календарних днів, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 50% від суми основного боргу, яка становить 208311,16 грн.
Перевіривши розрахунок штрафу, викладений позивачем у позовній заяві. Суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Дмитрук Марії Ігорівни штрафу у розмірі 104155,58 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3513,15 грн, а саме:1027,39 інфляційних втрат за прострочення сплати орендної плати за вересень 2019 року, 900,94 грн інфляційних втрат за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2019 року, 596,34 грн інфляційних втрат за прострочення сплати орендної плати за листопад 2019 року, 564,20 грн інфляційних втрат за прострочення сплати орендної плати за грудень 2019 року та 424,28 грн інфляційних втрат за прострочення сплати орендної плати за січень 2020 року.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Дмитрук Марії Ігорівни інфляційних втрат у розмірі 3513,15 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дмитрук Марії Ігорівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, літера А; ідентифікаційний код: 31569627) суму основного боргу у розмірі 208311 (двісті вісім тисяч триста одинадцять) грн 16 коп., штраф у розмірі 104155 (сто чотири тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 3513 (три тисячі п'ятсот тринадцять) грн 15 коп., судовий збір у розмірі 4739 (чотири тисячі сімсот тридцять дев'ять) грн 70 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 30.11.2020.
Суддя О.М. Спичак