ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.11.2020Справа № 910/10723/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/10723/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд»
до Міністерства юстиції України
до Державної казначейської служби України
про стягнення 54535,31 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Васьківський Л.М.;
від відповідача-1: Кушнір Л.В.;
від відповідача-2: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2) про стягнення 54535,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по списанню з банківських рахунків позивача, який не є боржником за виконавчим провадження, грошових коштів в сумі 54535,31 грн, позивачу завдано шкоду у заявленому розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10723/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25.08.2020 до відділу діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти позовних вимог з підстав того, що на момент вчинення державним виконавцем виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №51291600, ухвала Господарського суду Харківської області від 09.12.2019 у справі №913/869/14, якою було задоволено звернення стягнення на грошові кошти, що належать позивачу, набрала законної сили, а відтак підлягала негайному виконанню і лише 06.02.2020 була скасована в апеляційному порядку, а тому позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для стягнення шкоди.
31.08.2020 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-2, в якому зазначає, що Державною казначейською службою України жодних прав та інтересів позивача не було порушено. При цьому, відповідач-2 наголошує на тому, що позивачем не надано жодного доказу та підтвердження наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів і збитками та вини останніх в їх заподіянні, а тому відсутні підстави для стягнення збитків з Державного бюджету України. Окрім того зауважує на тому, що оскільки позивач просить стягнути збитки, він зобов'язаний довести наявність всіх чотирьох елементів правопорушення, в тому числі і вини, а посилання позивача на необхідність застосування статей 22, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, які не потребують доведення вини є безпідставними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у відповідності до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.10.2020.
В судовому засіданні 27.10.2020 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про зобов'язання відповідача-1 в порядку ст.74 ГПК України надати відомості щодо руху спірних коштів до 03.11.20 та відкладення розгляду справи на 03.11.2020.
03.11.2020 через відділ діловодства суду відповідач-1 на виконання вимог ухвали суду подав інформацію щодо руху спірних коштів.
Судове засідання, призначене на 03.11.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 судове засідання призначено на 24.11.2020.
В судовому засіданні 24.11.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити; представник відповідача-1 проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в позові.
Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи по суті був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, з відмітками про отримання.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач-2 був належним чином повідомлений про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 24.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2015 у справі №913/869/14, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016, позовні вимоги Дочірньої компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення 317908182,52 грн задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь Дочірньої компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» інфляційні втрати у розмірі 26102541,19 грн та 3% річних у розмірі 17933755,02 грн, в іншій частині позову відмовлено.
29.02.2016 Господарським судом Харківської області видано наказ на виконання рішення суду від 16.11.2015.
Постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 вищевказані судові рішення скасовані в частині відмови у задоволенні позову Дочірньої компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення 257096613,12 грн інфляційних втрат і 16775723,19 грн 3% річних. Справа №913/869/14 у цій частині передана на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. В іншій частині позовних вимог, щодо якої було видано наказ від 29.02.2016, рішення залишені без змін.
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2017 у справі №913/869/14, позов в частині вимог про стягнення 257096613,12 грн інфляційних втрат і 16775723,19 грн 3% річних задоволено.
21.12.2017 Господарським судом Харківської області на виконання рішення суду від 28.11.2017 у справі №913/869/14 видано наказ.
29.11.2019 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд», оскільки ТОВ «Статус-Трейд» має дебіторську заборгованість перед Приватним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об'єднання Азот». Так, як зазначив державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, йому під час проведення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження №51291600 стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» здійснювало платежі за спожиту електричну енергію Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на підставі договору доручення №35/ФО/18-104 від 05.07.2018, згідно якого повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання. При цьому, відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 30.06.2019 дебіторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» перед кредитором, тобто Приватним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» становила: за продукцію, товари, роботи, послуги 9919,3 тис. грн; за розрахунками за виданими авансами 76,0 тис. грн.; за розрахунками з бюджетом 0,00 тис. грн; інша поточна кредиторська заборгованість 595247,1 тис. грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2019 у справі №913/869/14 заяву Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №58667721/6 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі, задоволено та з метою виконання наказу Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі №913/869/14 про стягнення з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» грошових коштів звернуто стягнення на грошові кошти ТОВ «Статус-Трейд», які належать ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі №913/869/14 ухвалу від 09.12.2019 скасовано, у задоволенні заяви Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №58667721/6 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі відмовлено.
Втім, 27.12.2019 на підставі платіжних вимог №1/6/3 від 26.12.2019, №1/6/6 від 26.12.2019, №1/6 від 26.12.2019, №1/6/5 від 26.12.2019 та №1/6/2 від 26.12.2019 державного виконавця, виданих на виконання наказу №913/869/14, з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» були списані грошові кошти в загальній сумі 54535,31 грн.
Відтак, враховуючи, що діями державного виконавця щодо списання грошових коштів з рахунків позивача, йому завдано матеріальної шкоди у розмірі 54535,31 грн, позивач просить стягнути вказану суму з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.
Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому, згідно частини 1 статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Суд відзначає, що на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і завданою шкодою.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 1 та 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2019 Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав заяву №58668051/6 про звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд", з метою виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №913/869/14 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" грошових коштів, яка була задоволена ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2019.
При цьому суд виходив з того, що державним виконавцем було виявлено факт наявності грошової заборгованості ТОВ "Статус-Трейд" перед Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання Азот".
26.12.2019 Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанову про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» та виставив для виконання наказу суду №913/869/14 платіжні вимоги №1/6/3 від 26.12.2019, №1/6/6 від 26.12.2019, №1/6 від 26.12.2019, №1/6/5 від 26.12.2019 та №1/6/2 від 26.12.2019 на списання грошових коштів з рахунків позивача у даній справі.
На підставі виставлених державним виконавцем платіжних вимог з банківських рахунків ТОВ «Статус-Трейд» були списані грошові кошти в загальному розмірі 54535,31 грн.
В подальшому, постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі №913/869/14 ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.12.2019 скасовано та відмовлено у задоволенні заяви державного виконавця №58667721/6 про звернення стягнення на грошові кошти ТОВ «Статус-Трейд».
Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що державним виконавцем не було надано належних доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «Статус-Трейд» перед Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" у відповідному розмірі. Надана заявником копія листа ТОВ «Статус-Трейд» від 16.10.2019, в якому йдеться про наявність поточної дебіторської заборгованості у ТОВ «Статус-Трейд» в сумі 595247,00 грн за даними балансу на 30.06.2019, не може вважатися належним та допустимим доказом, адже дебіторська заборгованість - є заборгованістю контрагентів перед ТОВ «Статус-Трейд», а не навпаки. Жодних інших доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «Статус-Трейд» перед боржником, державним виконавцем надано не було.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було встановлено відсутність підстав для звернення державним виконавцем стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «Статус-Трейд» в межах заборгованості такої особи перед ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».
Вказана постанова у касаційному порядку не оскаржувалась та є такою, що набрала законної сили.
Водночас, ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2020 у справі №913/869/14 визнано неправомірною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.12.2019 у виконавчому провадженні №58667721 про арешт коштів TOB «Статус-Трейд» та зобов'язано відповідний департамент поновити порушене право ТОВ «Статус-Трейд» шляхом скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.12.2019 ВП №58667721 та зняття арешту з коштів TOB «Статус- Трейд».
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
При цьому, частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, судові рішення у господарській справі №913/869/14, якими встановлено факт протиправності дій Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №58667721 щодо арешту коштів TOB «Статус-Трейд» і відсутності правових підстав для звернення стягнення на грошові кошти ТОВ «Статус-Трейд» в межах виконання наказу №913/869/14 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" коштів, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.
Отже, судом встановлено і відповідачами не спростовано, що внаслідок неправомірних дій державного виконавця відбулося неправомірне списання коштів з рахунків позивача у справі, при цьому суд не приймає до уваги твердження відповідачів про те, що списання коштів відбулось на підставі чинної ухвали суду, яка в подальшому скасована у апеляційному порядку, оскільки заяву про звернення стягнення на грошові кошти ТОВ «Статус-Трейд» подав саме державний виконавець з посиланням на те, що ним під час здійснення виконавчих дій було виявлено факт наявності грошової заборгованості ТОВ "Статус-Трейд" перед Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання Азот".
Таким чином, враховуючи, що будь-яких правових підстав для списання грошових коштів з банківських рахунків ТОВ «Статус-Трейд» не було, оскільки не було доведено наявності заборгованості ТОВ «Статус-Трейд» перед ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», відбулось порушення права позивача на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачі під час розгляду справи не надали належних та допустимих доказів в спростування заявлених позовних вимог, а доводи, викладені у відзивах на позовну заяву спростовуються вищевикладеним.
Приймаючи до уваги вище встановлені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою державного виконавця та заподіяною шкодою, що виявилася у безпідставному списанні з рахунків позивача належних йому грошових коштів у розмірі 54535,31 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ст. 43 Бюджетного кодексу України).
Конституційний суд України в своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 35 зазначеного Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету, а відтак заявлена до стягнення шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.
Керуючись статтями 13, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» до Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України про стягнення 54535,31 грн задовольнити.
2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 6; ідентифікаційний код 37567646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, літ. А; ідентифікаційний код 41115387) матеріальну шкоду в сумі 54535 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн 31 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2020.
Суддя Т.В. Васильченко