ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.11.2020Справа № 910/9899/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод"
про стягнення 540875,40 грн.
за участі представників:
від позивача: Берестюк О.В., за довіреністю,
від відповідача: Целіков В.В., голова правління
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» про стягнення за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 24.10.2018 № 9347004 заборгованості в розмірі 509354,86 грн., пені в розмірі 29066,31 грн., інфляційних втрат у розмірі 1185,91 грн. та трьох процентів річних у розмірі 1268,32 грн.
Ухвалою суду від 13.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою суду від 01.09.2020 суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про виклик свідків, оскільки за частиною 1 статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Водночас, матеріали справи не містять заяв вказаних відповідачем у клопотанні осіб в якості свідків, у зв'язку з чим підстави для виклику таких осіб в якості свідків згідно з частиною 1 статті 89 ГПК України відсутні.
Ухвалою суду від 15.10.2020 визнано необґрунтованим відвід судді Полякової К.В. від розгляду справи № 910/9899/20 за заявою Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод", оскільки викладені в заяві про відвід судді доводи відповідача щодо необхідності відводу судді Полякової К.В. від розгляду справи стосуються незгоди представника відповідача з процесуальними рішеннями судді, у зв'язку з чим така підстава не може бути визнана обґрунтованою для відводу згідно з частиною 4 статті 35 ГПК України.
Ухвалою суду від 29.10.2020 залишено без розгляду клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження для призначення почеркознавчої експертизи, заявлене під час проведення судового засідання. Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем причини пропуску процесуального строку на подання клопотання не є поважними, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення такого строку, та ураховуючи, що в судовому засіданні 15.10.2020 суд закінчив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження судом залишено без розгляду.
Одночасно відповідач у відзиві на позовну заяву та в судових засіданнях зауважував, що Лопатін К.О., як директор структурного підрозділу «Енергозбут» Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», не мав повноважень на підписання позовної заяви, оскільки надані ним документи не відповідають встановленому статтею 56 ГПК України переліку, необхідному для самопредставництва юридичної особи. Відтак, відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 4.3 Положення про структурний підрозділ «Енергозбут» Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» керівник структурного підрозділу підпорядкований директору підприємства та виконує повноваження від імені підприємства, передбачені довіреністю, зокрема, на підставі довіреності представляє підприємство у судових органах.
У матеріалах справи міститься довіреність від 22.10.2019 № 22/10/19-01, видана директором КП «Київтеплоенерго» Бінд В.Є. на уповноваження директора структурного підрозділу Лопатіна К.О. представляти інтереси підприємства та, зокрема, подавати та підписувати від імені підприємства позовні заяви.
За змістом частини 3 статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Як слідує зі змісту Положення, директор структурного підрозділу «Енергозбут» уповноважений діяти від імені КП «Київтеплоенерго», при цьому конкретний обсяг його повноважень встановлюється довіреністю.
Судом враховано також правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 № 9901/39/20 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 9901/179/20, відповідно до яких повноваження особи діяти від імені юридичної особи мають випливати із вимог закону, або ж убачатися із положення чи статуту юридичної особи або ж трудового договору, посадової інструкції представника такої юридичної особи.
З огляду на наведене, оскільки повноваження директора структурного підрозділу Лопатіна К.О. на представництво інтересів підприємства передбачені Положенням про структурний підрозділ, як-то вимагає частина 3 статті 56 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. З приводу даного питання судом постановлено протокольну ухвалу від 15.10.2020, якою відмовлено в задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
У відзиві на позовну заяву відповідач послався на те, що надані позивачем корінці нарядів та актів до них мають ознаки підробки, оскільки на них не вказано від імені якої особи за відповідача проставлені підписи. Крім того, відповідач у своїй діяльності обов'язково використовує круглу печатку, відтиск якої на поданих позивачем документах відсутній.
У відповіді на відзив позивач вказав, що незаповнення відповідачем корінців нарядів свідчить про намір навмисно уникнути відповідальності за невиконання умов договору. При цьому, за положеннями договору та чинного законодавства відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії. Одночасно, відповідач також не сплачував за теплову енергію за договором у минулі періоди, що було предметом розгляду справи № 910/9404/19.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зауважив, що не головою правління відповідача не підписувалися та не надавалися повноваження на підписання іншим особам корінців нарядів, а відтак подані позивачем докази є недостовірними.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.10.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір № 9347004 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.4 договору, останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Відповідно до наявних у матеріалах справи копій корінців нарядів 18.11.2019 проведено включення систем опалення, гарячого водопостачання та вентиляції (корінець наряду № 4 106) та 03.04.2020 - відключення систем (корінець наряду № 4 123) у житловому відомчому будинку відповідача за адресою: м. Київ, вул. Лук'янівська, 79. Також, складено відповідний акт від 22.04.2020 щодо відключення систем, закриття та опломбування засувок. Даний акт зі сторони відповідача не підписаний.
Крім того, 18.11.2019 проведено включення систем опалення, гарячого водопостачання та вентиляції (корінець наряду № 5 1107) та 03.04.2020 - відключення систем (корінець наряду № 5 124) у житловому відомчому будинку відповідача за адресою: м. Київ, вул. Лук'янівська, 81. Також, складено відповідний акт від 22.04.2020 щодо відключення систем, закриття та опломбування засувок. Даний акт зі сторони відповідача не підписаний.
Із долучених до матеріалів справи актів приймання-передавання товарної продукції за договором слідує, що за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року позивачем нараховано за відвантажену теплову енергію/теплоносій 509354,86 грн.
При цьому судом враховано, що за умовами пункту 9 додатку № 2 до договору споживач самостійно отримує оформлений постачальником рахунок-фактуру, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює та повертає один примірник постачальнику.
Однак, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем договірного обов'язку з отримання та оформлення зазначених вище документів, а також повернення їх підписаними постачальнику.
До матеріалів справи позивачем також долучені акт від 31.05.2020 звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 01.06.2020 із рахунком-фактурою від 31.05.2020 № 9347004/2020-5 на суму загальної заборгованості у розмірі 1265817,471 грн. та передоплатою за червень 2020 року в розмірі 46780,99 грн., які відповідачем не підписані.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (пункт 2 частини першої статті 193 Господарського кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Приписами частини шостої статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, доказами надання послуг опалення слугують корінці наряду про підключення будинків до опалення на початку періоду, за який нараховується заборгованість. Належні докази припинення постачання (повного або часткового) послуг теплопостачання у відомчі будинки відповідача протягом спірного періоду нарахування плати за опалення у справі відсутні.
Зауваження відповідача щодо відсутності зазначення в корінцях наряду посади уповноваженої особи споживача (відповідача), якою такі корінці підписано, та круглої печатки відповідача судом враховані поряд з іншими доказами, наданими на підтвердження надання послуг з теплопостачання.
У той же час, наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків (частина 3 статті 58-1 ГК України).
Як передбачено пунктом 9 додатку № 2 до договору споживач самостійно отримує оформлені постачальником рахунок-фактуру, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює та повертає один примірник постачальнику.
Відтак, залишення відповідачем без оформлення відповідних документів свідчить про невиконання останнім свого договірного обов'язку. Жодних доказів, що підтверджували би не надання позивачем послуг за договором у спірний період, чи припинення постачання, відповідачем до матеріалів справи не долучено.
При цьому, відповідач у судових засіданнях також наголошував, що у віднесених до його відомства будинках по вул. Лук'янівській 79 та 81 мешканцями укладені індивідуальні договори на постачання теплової енергії, у зв'язку з чим відповідач не має відповідати за утворений борг.
Утім, на підтвердження викладених обставин відповідачем жодних доказів щодо наявності індивідуально заключених договорів мешканцями спірних будинків не надано. Одночасно суд наголошує, що укладений із позивачем договір від 24.10.2018 № 9347004 на постачання теплової енергії у гарячій воді відповідачем не розірвано.
Таким чином, відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції за договором за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року позивачем нараховано відповідачу за відвантажену теплову енергію/теплоносій 509354,86 грн.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18.
З огляду на наведене, судом вважаються більш вірогідними подані позивачем докази щодо надання відповідачу послуг за договором у спірний період, оскільки відповідачем жодні інші докази не надавалися, окрім заперечень щодо неналежності поданих доказів позивачем.
Одночасно суд зауважує, що посилання позивача на наявність іншої справи № 910/9404/19 про стягнення з відповідача заборгованості за договором, але за минулий період, не стосується предмету даного позову.
Таким чином, пред'явлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за надані послуги з теплопостачання в розмірі 509354,86 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.
Поряд із цим, позивачем нарахована пеня в розмірі 29066,31 грн., три проценти річних у розмірі 1268,32 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1185,91 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За положеннями пунктів 37, 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату за спожиту послугу щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Відповідно до пункту 3.3 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Із пояснень позивача щодо періодів нарахування відповідачу пені та компенсаційних виплат слідує, що позивач керувався пунктом 10 додатку № 2 до договору, який передбачає перерахування споживачем оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Утім, позивачем до матеріалів справи не надано повної редакції відповідного додатку до договору, що унеможливлює суд встановити погоджений сторонами строк оплати послуг за договором.
Отже, при визначенні періоду початку прострочення відповідачем оплати за надані позивачем послуги суд виходить із положень пунктів 37, 38 Правил та пункту 3.3 договору, що встановлюють внесення оплати не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом - місяцем.
Відтак, судом здійснено арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням визначеного судом початку періоду прострочення, та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 23502,77 грн. пені.
Одночасно, оскільки позивач при нарахуванні трьох процентів річних та інфляційних втрат здійснював нарахування по одному місяцю на суму боргу цього місяця, у той час як оплата за надані послуги мала вноситися не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим місяцем, то суд позбавлений можливості здійснити перерахунок заявлених компенсаційних виплат, оскільки їх нарахування здійснено позивачем до початку прострочення.
За таких обставин заявлені позивачем до стягнення три проценти річних та інфляційні втрати задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69; ідентифікаційний код 00110734) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) 509354 (п'ятсот дев'ять тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 86 коп. основного боргу, 23502 (двадцять три тисячі п'ятсот дві) грн. 77 коп. пені, а також 7992 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 86 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено: 30.11.2020 року.
Суддя К.В. Полякова