27 листопада 2020 рокуСправа № 159/3195/16 пров. № 857/Н-90/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання - Хомича О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (головуючий суддя Яворський О.І., судді Кухтей Р.В., Нос С.П., м.Львів, повний текст складено 20 лютого 2017 року) у справі за апеляційною скаргою Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області) (далі - ОУПФ, ГУПФ відповідно) в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови провести перерахунок пенсії, як державному службовцю з врахуванням підвищення з 01.12.2015 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013);
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії, як державному службовцю згідно Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII) в редакції, що діяла на момент призначення пенсії з 01.12.2015, з урахуванням підвищення заробітної плати відповідно до №1013 в розмірі 90% суми заробітку станом на грудень 2015 року.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено (далі - Постанова суду).
За наслідками касаційного перегляду Постанови суду така постановою Верховного Суду від 22 березня 2018 року залишена без змін.
25.08.2020 (здано на пошту) позивач звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд Постанови суду за виключними обставинами (далі - Заява), оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р(II)/2020 у справі №3-189/2018(1819/18) (далі - КСУ; Рішення №5-р(II)/2020) відповідно визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), який слугував підставою відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні її позовних вимог. Заявник просить переглянути вказане судове рішення, скасувати його та винести нове рішення про задоволення позову.
Відповідач у відзиві на Заяву заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить відмовити в задоволенні Заяви, а Постанову суду залишити в силі.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість Постанови суду в межах доводів та вимог Заяви, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що Заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 01.12.2015 чинним законодавством України не визначено суб'єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №3723-XII.
Матеріалами справи підтверджується те, що позивач з 15.07.2010 перебуває на обліку в ОУПФ та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 90% від заробітної плати згідно Закону №3723-XII.
15.08.2016 ОСОБА_1 , звернулась до ОУПФ із заявою про перерахунок пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням рівня оплати працюючих державних службовців (а.с.10).
Листом від 26.08.2016 відповідач відмовив ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з мотивів відсутності законодавчо визначених підстав для такого перерахунку (а.с.11).
Статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ (в редакції, чинній до 01.01.2015) передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Разом з тим, 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються КМУ.
Згідно з пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII (набрав чинності 01.04.2015) у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України «Про державну служб», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, «Положення про помічника-консультанта народного депутата України».
Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця був встановлений постановою КМУ від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», проте Постановою №1013 виключено з неї положення про умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом №3723-ХІІ.
У ході реформування системи державного управління, Верховною Радою України прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) .
Вищезазначений Закон набрав чинності 01.05.2016, у зв'язку з чим положення Закону №3723-XII частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.
Натомість у статті 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій. Підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до підстав перерахунку пенсії зазначеною статтею не віднесено.
Отже, на момент звернення позивача за перерахунком пенсії (15.08.2016) Законом №889-VIII не передбачено перерахунок пенсії державного службовця у зв'язку із підвищенням окладів.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом частин першої статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною п'ятою статті 361 КАС підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Так, Рішенням №5-р(II)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII.
Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон №2136-VIII) Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
Згідно статті 91 Закону 2136-VIII акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно абзацу 2 резолютивної частини Рішення №5-р(II)/2020 припис пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, що визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення КСУ цього Рішення.
Із змісту наведеного вбачається, що дія приписів пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII, зокрема, щодо призначення (перерахунку) пенсій на підставі Закону України «Про державну службу», втратила чинність з 18.06.2020, при цьому така не має зворотної сили.
Тому, Рішення №5-р(II)/2020 не може бути застосовано до правовідносин з приводу перерахунку пенсії позивачеві, що виникли до 18.06.2020.
Враховуючи, що на час прийняття Постанови суду положення приписів пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII були чинними, останні втратили чинність лише з 18.06.2020, тому що відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС за результатами перегляду рішення, ухвали за виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Станом на момент прийняття Постанови суду відмова відповідача у перерахунку пенсії була правомірною, а тому таке судове рішення слід залишити в силі, в задоволенні Заяви ОСОБА_1 про перегляд вказаного судового рішення за виключними обставинами - відмовити.
Керуючись статтями 310, 321, 325, 361, 362-369 КАС, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року відмовити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 1 грудня 2020 року.