27 листопада 2020 рокуСправа № 580/1216/20 пров. № А/857/10956/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Пліша М.А.,
при секретарі судового засідання - Хомича О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року (суддя Денисюк Р.С., м.Луцьк, повний текст складено 24 липня 2020 року) у справі за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» про стягнення податкового боргу,
У квітні 2020 року Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - Головне управління) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (далі - ТОВ) про стягнення податкового боргу в сумі 23811073,57 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги вказує, що позивачем заявлено до стягнення борг в сумі 23811073,57 грн, однак податкову вимогу винесено лише на суму 9904898,79 грн, податкова вимога на всю суму заборгованості, яку просить стягнути даним позовом, податковим органом боржнику не надсилалась.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач в судове засідання не надіслав свого представника про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності належним чином повідомленої сторони.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 23811073,57 грн, доказів слати якої відповідач суду не надав, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, тому позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття рішення про стягнення коштів з рахунків товариства у банках, що його обслуговують та за рахунок готівки, що належить платнику податків для погашення вказаного податкового боргу.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено те, що ТОВ зареєстроване Виконавчим комітетом Луцької міської ради 27.07.2011 за №11981020000006354, та з 28.07.2011 перебуває на обліку в контролюючих органах, основний вид діяльності КВЕД: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с.6-8).
За відповідачем обліковується податковий борг по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 23811073,57 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості та зворотнім боком облікових карток платника за вказаним платежем (а.с.39-45).
Несплата відповідачем вказаної суми податкового боргу слугувала підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України (далі - ПК; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
В розумінні підпункту 14.1.175 пункту14.1 статті 14 ПК податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, до податкового боргу відносяться як податкові зобов'язання платника податків, так і грошові зобов'язання за донарахованими контролюючим органом, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК штрафними санкціями за порушення норм іншого (не податкового) законодавства.
Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За змістом абзацу 2 підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56, абзацу 4 пункту 56.18 статті56 ПК день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Так, податковий борг по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів ТОВ виник на підставі податкових повідомлень-рішень (далі - ППР): від 25.07.2016 №0000662301 на суму 5884820,48 грн; 26.07.2016 №252/0001982100 на суму 4323501,02 грн; №251/0001962200 на суму 3941990,87 грн та пені, нарахованої відповідно до статті 129 ПК в розмірі 9660761,20 грн (а.с.35-37).
Узгодження грошового зобов'язання за ППР №№252/0001982100, 251/0001962200 відповідно відбулося в порядку судового оскарження у справі №803/1160/16 за позовом ТОВ до Золотоніської ОДПІ Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування вказаних ППР, а за ППР №0000662301 у справі №803/1166/16 за позовом ТОВ до ДПІ у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування цього ППР.
Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №803/1160/16 підтверджено правомірність визначення контролюючим органом ТОВ податкового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів згідно з ППР №№252/0001982100, 251/ НОМЕР_1 відповідно (а.с.59-63).
Також постановою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №803/1166/16 підтверджено правомірність визначення контролюючим органом ТОВ податкового згідно з ППР №0000662301 (а.с.64-68).
Таким чином, грошове зобов'язання, визначене переліченими вище ППР є узгодженим з дати ухвалення судом касаційної інстанції судових рішень про відмову у задоволенні позову ТОВ про скасування згаданих ППР.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно пункту 59.5 статті 59 ПК у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 9 жовтня 2018 року у справі №819/1698/16, з аналізу зазначених положень ПК висновується, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про стягнення відповідного податкового боргу.
Тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку. Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання протягом установленого строку.
З матеріалів справи видно, що з метою погашення податкового боргу Головне управління сформувало податкову вимогу від 18.06.2019 №7848-17 на суму 9904898,79 грн (далі - Вимога), яка була надіслана ТОВ у встановленому порядку за його зареєстрованим місцезнаходженням (а.с.38).
При цьому, як наголошує контролюючий орган у позовній заяві, борг у сумі, заявленій у судовому порядку до стягнення, виник за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, що нараховані згідно ППР, оскаржених відповідачем у судовому порядку, та з ухваленням судових рішень касаційним судом (14.11.2018, 18.12.2018) набув статусу узгодженого.
Відтак, скерування ТОВ Вимоги на суму податкового боргу 9904898,79 грн, що обліковувався за відповідачем станом на 17.06.2019, не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів стягнення податкового боргу, що виник після закінчення процедури судового оскарження рішень податкового органу.
Слід також зазначити, що в ході співставлення розрахунків, які подано до позовної заяви, та суми боргу, вказаної у Вимозі, шляхом простих математичних розрахунків апеляційним судом встановлено наявність розбіжностей у сумах, заявлених до стягнення: позивач просить стягнути з товариства 23811073,57 грн боргу, з якого 9433541,57 грн основне зобов'язання, 4716770,80 грн штрафні (фінансові) санкції, 9660761,20 грн пеня, а Вимога винесена позивачу на лише на суму 9904898,79 грн, що також підтверджено представником позивача у судовому засіданні.
Обґрунтувань щодо невідповідності сум, зазначених у розрахунку податкового боргу, підстав їх виникнення, матеріали справи не містять.
Між тим, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки доводам щодо фактичного розміру податкового боргу та підстав його виникнення.
Враховуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління про стягнення на користь держави з рахунків ТОВ у банках, що його обслуговують та коштів за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу о на загальну суму 23811073,57 грн.
Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що за подання апеляційної скарги відповідачем не сплачений судовий збір.
Так відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2020 року становить 2102 грн.
Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Адміністративний позов в даній справі містить вимогу майнового характеру.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 21020 грн (23811073,57 грн (сума майнової вимоги) х 0,015 = 357166,10 грн, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10 х 2102 грн).
Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 31530 грн (21020 грн х 1,5).
З огляду на те, що такий не був сплачений при поданні апеляційної скарги, а позивачу відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору що підлягали сплаті у цій справі відповідно до положень статті 139 КАС необхідно стягнути в судовому рішенні за рахунок бюджетних асигнувань позивача.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із Головного управління ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ 43142920) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 31530 (тридцять одну тисячу п'ятсот тридцять) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 1 грудня 2020 року.