03 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 640/12078/20 пров. № А/857/11403/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Сеника Р.П., Шевчук С.М.,
за участі секретаря судового засідання Гербут Н.М.,
позивач: не з'явився
відповідач: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі № 640/12078/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Костюкевича Вадима Олександровича, Департаменту патрульної поліції України про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування шкоди,-
суддя в 1-й інстанції - Волдінер Ф.А.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Костюкевича Вадима Олександровича, Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не вчинення належних дій для припинення правопорушень та притягнення до відповідальності винних осіб;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо неналежного розгляду скарги;
стягнути з відповідачів солідарно на відшкодування моральної шкоди 146 578 грн. 50 коп. моральної шкоди.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2020 матеріали позовної заяви було передано за територіальною підсудністю до Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Костюкевича Вадима Олександровича, Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди.
Роз'яснено позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що відповідачем у справі є Інспектор Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Костюкевич Вадим Олександрович, який є посадовою особою суб'єкта владних повноважень - патрульної поліції та не є посадовою особою кримінальної поліції чи органів досудового розслідування. Звертає увагу суду на те, що предметом позову не є оскарження бездіяльності осіб, уповноважених розглядати заяву про наявність у діях Інспектора ознак злочину, а предметом позову є саме бездіяльність інспектора щодо неприпинення протиправних дій ОСОБА_2 , яка порушувала правила благоустрою, та невідомих осіб, які порушували карантинні правила.
Просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з наступних мотивів.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин позивач і відповідачі діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Як установлено із матеріалів справи 02.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Луцької місцевої прокуратури із заявою про наявність ознак злочину в діях інспектора Управління Національної поліції у місті Луцьку лейтенанта Костюкевича Вадима Олександровича та просив зареєструвати цю заяву у Єдиному реєстрі досудових розслідувань та порушити кримінальну справу стосовно вказаного інспектора.
Предметом позову є протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідачів щодо реагування на вказану заяву, оскільки перевірка дій Інспектора Управлінням патрульної поліції у Волинській області здійснювалась поверхнево, без належної перевірки фактичних даних і ґрунтувалась лише на поясненнях самого Інспектора.
Відтак, такі дії відповідачів щодо реагування на вказану заяву стали підставою для звернення з позовом до суду.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Згідно з частиною першою статті 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 9 частини першої статті 3 КПК).
За правилами статті 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Наведеними правовими нормами визначено суб'єктний склад, процедуру ініціювання і початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений цим КПК України строк.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин позивач і відповідачі діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді. Дана справа підсудна Луцькому міськрайонному суду Волинської області та повинна розглядатись за правилами кримінального процесуального законодавства.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Крім того, відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі № 640/12078/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Р. П. Сеник
С. М. Шевчук
У зв'язку із перебуванням головуючої судді Судової-Хомюк Н.М. на листку непрацездатності з 04.11.2020 по 12.11.2020, та перебуванням члена колегії Шевчук С.М. на листку непрацездатності з 06.11.2020 по 30.11.2020 включно, повне судове рішення складено 01 грудня 2020 року.