04 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/80/19
Провадження № 11-1212заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М. Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
за участю: секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
представника відповідача - Русакової І. Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року (судді Олендер І. Я., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Ханова Р. Ф., Шипуліна Т. М.) в адміністративній справі № 9901/80/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання нечинним та протиправним рішення і
1. У лютому 2019 року позивач звернувся до суду із позовними вимогами визнати нечинним та протиправним рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 10 січня 2019 року № 59/0/15-19 «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси».
Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив конкретну підставу для звільнення, ухвалив таке рішення на підставі частково скасованого рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 07 грудня 2017 року та на підставі незаконного акта - рішення ВРП від 27 грудня 2018 року.
На переконання позивача, оспорене рішення відповідач ухвалив усупереч процедурі його ухвалення, оскільки рішення було постановлено без його участі (безпідставна відмова у мотивованому клопотанні про відкладення розгляду питання про звільнення), що вказує на протиправність оскаржуваного рішення.
2. Відповідач через свого представника подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з доводами позову, та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав.
Оскаржуване рішення містить покликання на підстави та мотиви його прийняття, а позивач не навів причин для його скасування.
Конкретизує, що оскаржене рішення ВРП не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а є лише актом, яким реалізує рішення про вчинення суддею дисциплінарного проступку. У цьому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов'язаних із цим питань, оскільки згідно зі спеціальним законом ВРП не вправі переоцінювати обставини, які були встановлені нею в рамках процедури дисциплінарного провадження.
Відповідаючи на доводи позивача про ухвалення оскаржуваного рішення на підставі частково скасованого акта - рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 07 грудня 2017 року та на підставі незаконного акта - рішення ВРП від 27 грудня 2018 року, ВРП послалася на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 11-64сап19, де цим доводам Велика Палата Верховного Суду надала відповідну оцінку. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) досліджені й оцінені раніше судом обставини не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких вони встановлені. Покликалася й на те, що оскаржуване рішення ухвалено повноваженим складом (на засіданні були присутні 17 членів ВРП), за нього проголосували одноголосно та підписали всі члени ВРП, які брали участь у його ухваленні. Рішення містить посилання на підстави та мотиви його ухвалення.
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 07 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовив.
Цей суд дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність оскарженого рішення, через те що ВРП ухвалила його на підставі частково скасованого рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 07 грудня 2017 року та на підставі незаконного акта - рішення ВРП від 27 грудня 2018 року, є безпідставними, такими, що не знайшли свого підтвердження. За цим судовим рішенням обставини, пов'язані з визнанням протиправними рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 07 грудня 2017 року № 3943/1дп/15-17 та рішення ВРП від 27 грудня 2018 року № 4052/0/15-18, отримали відповідну оцінку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2019 року за наслідками розгляду справи № 11-64сап19, яка набрала законної сили. Цим рішенням встановлено, що підстави для скасування названих рішень ВРП відсутні, а тому при розгляді цієї справи обставини вчинення дисциплінарного проступку доведенню не підлягають на підставі частини четвертої статті 78 КАС України.
Суд також зазначив, що частиною другою статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII) передбачений вичерпний перелік підстав, за яких може бути оскаржене та скасоване рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, а такі підстави не знайшли свого підтвердження.
Твердження позивача про порушення ВРП процедури прийняття рішення внаслідок розгляду питання про звільнення без його участі суд визнав безпідставними, позаяк відповідно до статті 56 Закону № 1798-VIII неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
4. ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 07 жовтня 2019 року та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
У своїй скарзі позивач вказує на те, що рішення суду є незаконним, позаяк ухвалено в результаті неправильного застосуванням норм права та на підставі об'єктивно недостатніх фактичних обставин справи.
Фокусує увагу на необґрунтованості рішення суду першої інстанції, прояв якої вбачає в тому, що суд проігнорував те, що у рішенні ВРП не зазначено конкретної підстави для звільнення, не зважив на висновки рішення ВРП від 27 грудня 2018 року в частині зміни кваліфікації та підстави для звільнення, не врахував постанови Верховного Суду від 06 червня 2019 року в частині констатації незаконності притягнення до відповідальності у зв'язку із порушенням правил юрисдикції.
Посилається скаржник і на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на доводи його позовної заяви про те, що відмова в задоволенні клопотання про відкладення розгляду засідання ВРП без жодного обґрунтування свідчить про порушення його права на участь у процесі прийняття рішення.
Інші доводи скарги є подібними до доводів позовної заяви.
5. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року - без змін з мотивів, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
6. У судове засідання позивач ОСОБА_1 вкотре не з'явився, натомість повідомив про причини неявки, які зумовлені тим, що він з 27 жовтня 2020 року перебуватиме в Німеччині як особа, яка супроводжує громадянина ОСОБА_2 , котрий прибув до цієї країни для отримання курсу хімотерапії, щоб лікувати лімфоми. За поясненнями ОСОБА_1 , ця особа є його близьким другом, вони неодноразово здійснювали поїздки для лікування за офіційними викликами медичної установи м. Мюнхена. Поряд із цим, зазначив, що у разі коли суд визнає названі ним причини неявки в судове засідання неповажними, не заперечує проти розгляду справи без його участі.
Подібного змісту причини для відкладення розгляду справи автор скарги називав й раніше, зокрема, коли розгляд справи був призначений на 01 жовтня 2020 року. Тоді ОСОБА_1 тільки назвав іншу дату перебування в Німеччині з метою лікування його знайомого (…). Попереднього разу Велика Палата Верховного Суду визнала прийнятною цю причину для відкладення розгляду справи з огляду на характер самої причини і час її виникнення, названий у заяві. Але при цьому виходила з того, що до дати наступного судового засідання - 04 листопада 2020 року суддя ОСОБА_1 матиме час для того, щоб його знайомий, який лікується за кордоном, міг знайти особу, яка зможе супроводжувати його за кордон для лікування, а скаржник натомість зможе вирішити питання про свою участь у судовому засіданні за його апеляційною скаргою на рішення ВРП про його звільнення.
Як згадано вище, суддя ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з причин, які саме для нього не можна визнати поважними. Скаржник по суті погодився на розгляд справи без його участі.
Згідно із частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду визнала за можливе розглянути справу у відсутності позивача ОСОБА_1 .
Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
7. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення представника відповідача, дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.
8. У цій справі суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, які лаконічно можна викласти таким чином.
Президент України Указом від 18 жовтня 2013 року № 570/2013 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим строком на п'ять років.
Указом від 26 вересня 2015 року № 564/2015 Президент України перевів ОСОБА_1 на посаду судді Приморського районного суду м. Одеси в межах п'ятирічного строку.
На розгляді ВРП перебувала дисциплінарна скарга ОСОБА_3 від 17 жовтня 2016 року на неправомірну поведінку судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
07 грудня 2017 року Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення № 3943/1дп/15-17, яким притягнула суддю Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді. Це рішення ОСОБА_1 оскаржив до ВРП.
Зазначені висновки стосувалися констатованих дисциплінарним органом ВРП порушень суддею правових норм під час вирішення питання про відстрочення сплати судового збору, недотримання вимог процесуального закону щодо належного повідомлення суддею Приватного акціонерного товариства «Асоціація «Південна» (далі - ПрАТ «Асоціація «Південна»), призначення справи до розгляду поза межами визначеного статтею 157 Цивільного процесуального кодексу України строку, постановлення суддею в один день одночасно трьох ухвал - про відстрочення позивачу сплати судового збору, відкриття провадження у справі та забезпечення позову, непроведення суддею підготовчого засідання.
ВРП 27 грудня 2018 року ухвалила рішення № 4052/0/15-18, яким рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 07 грудня 2017 року № 3943/1дп/15-17 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності залишила без змін.
У цьому рішенні ВРП зазначила, що істотні порушення норм процесуального права, які призвели до неправомірного втручання і позбавлення ПрАТ «Асоціація «Південна» права власності на майно, гарантованого Конституцією України і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), є підставою для кваліфікації дій судді за пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод; далі - Закон № 1402-VIII).
Рішення ВРП від 27 грудня 2018 року № 4052/0/15-18 було предметом судового перегляду, за результатами якого Велика Палата Верховного Суду 06 червня 2019 року прийняла постанову (справа №11-64сап19), якою скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення ВРП від 27 грудня 2018 року №4052/0/15-18 - без змін.
10 січня 2019 року ВРП на підставі подання Першої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ухвалила рішення № 59/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
Матеріалами справи, зокрема, витягом з протоколу засідання ВРП від 10 січня 2019 року та належним чином завіреною копією оскаржуваного рішення, підтверджується, що на засіданні ВРП брали участь 17 її членів, тобто більшість від її складу; «за» звільнення позивача проголосувало 17 членів ВРП, проти - «0», не брали участі у голосуванні - «0», рішення ВРП підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.
ОСОБА_1 не погодився із цим рішенням і звернувся до суду з адміністративним позовом.
9. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Носіями судової влади в Україні є професійні судді.
Порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів визначено Конституцією України та Законом № 1402-VIII.
Статтею 108 Закону № 1402-VIII визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
Положеннями пункту 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII визначено, що одним із видів дисциплінарного стягнення є подання про звільнення судді з посади, що за змістом пункту 1 частини восьмої цієї ж статті застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку.
Статтею 112 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України, а саме: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров'я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.
Статтею 115 Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1798-VIII статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом № 1402-VIII.
Частиною першою статті 26 Закону № 1798-VIII встановлено, що ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно з пунктом 5.1 глави 5 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), формою роботи ВРП є засідання у пленарному складі.
Відповідно до пункту 9.2 глави 9 цього Регламенту рішення ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП у пленарному складі чи її органу, якщо інше не визначено Законом.
Згідно з частинами першою та третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП вирішила на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною четвертою статті 78 цього Кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
10. Зі змісту оскаржуваного рішення убачається, що воно містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про задоволення подання її Першої Дисциплінарної палати про звільнення судді.
Підставою для звільнення позивача з посади судді було рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 07 грудня 2017 року № 3943/1дп/15-17 про притягнення судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади судді, яке залишене без змін рішенням ВРП від 27 грудня 2018 року № 4052/0/15-18.
Водночас варто зауважити, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов'язаних із цим питань, оскільки для цього законами № 1402-VIII і № 1798-VIII встановлено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Нормами зазначених вище законів не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішення питання про звільнення судді з посади.
Отже, у справі, яка переглядається, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду з наявних у ній матеріалів правильно встановив, що рішення від 10 січня 2019 року № 59/0/15-19 ВРП ухвалила повноважним складом цього органу, його підписали всі його члени, які брали участь у його ухваленні, воно належним чином умотивоване та містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом.
11. Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень позивача про порушення ВРП процедури прийняття рішення шляхом розгляду на засіданні ВРП питання про звільнення з посади судді без його участі, позаяк позивач та його адвокат завчасно були поінформовані про засідання, позивач був запрошений взяти участь у такому засіданні, але вони туди не з'явилися. У світлі положень статті 56 Закону № 1798-VIII, за якими неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності, ВРП ухвалила оскаржене рішення за відсутності судді, використавши приписи зацитованої норми закону.
Із цих же підстав треба визнати безпідставними й покликання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на пункт 17.5 Регламенту, згідно з яким після доповіді члена ВРП суддя та/або його представник мають право бути заслуханими на засіданні ВРП та надати відповідні пояснення, оскільки ці правила стосуються ситуації, коли суддя з'являється на засідання ВРП. Як згадано вище, ОСОБА_1 , попри запрошення, на засідання ВРП на 10 січня 2019 року не з'явився.
12. Велика Палата Верховного Суду не вважає слушними твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що необґрунтована відмова компетентного органу у задоволенні клопотання про розгляд подання дисциплінарного органу про його звільнення за його участі є порушенням його право на доступ до суду (яким за практикою Європейського суду з прав людини визнається й ВРП). Відповідач забезпечив право позивача на розгляд подання Першої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України - запросив суддю взяти участь у розгляді подання, на яке він, однак, не з'явився. Далі ВРП використала положення статті 56 Закону № 1798-VII про можливість розгляду подання за відсутності на засіданні судді незалежно від причин його неявки і розглянула подання за відсутності останнього. З погляду закону, такі дії ВРП не є протиправними. Понад те, варто зауважити, що ОСОБА_1 скористався своїм правом оскарження рішення ВРП до суду і під час судового контролю не було встановлено жодних порушень під час розгляду питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
13. Отже, Велика Палата Верховного Суду вирішила, що ВРП, коли ухвалювала оспорене рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципів пропорційності та законності. Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, за яких відповідач дійшов правильного висновку про наявність підстав для звільненняОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси.
14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
15. Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Князєв
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко
Т. О. Анцупова О. Б. Прокопенко
С. В. Бакуліна В. В. Пророк
В. В. Британчук Л. І. Рогач
Ю. Л. Власов В. М. Сімоненко
Д. А. Гудима О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
О. С. Золотніков О. Г. Яновська