Постанова від 05.11.2020 по справі

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року

м. Київ

Провадження № 11-1сап20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

представник скаржниці - Лазаренко Е. О.,

представник Вищої ради правосуддя - Цуцкірідзе І. Л.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 10 жовтня 2019 року № 2651/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 24 квітня 2019 року № 1278/1дп/15-19, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування

1. 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 10 жовтня 2019 року № 2651/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2019 року № 1278/1дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване рішення ВРП прийнято неповноважним складом та не містить мотивів, з яких ВРП дійшла висновків про наявність у діях судді Печерського районного суду міста Києва складу дисциплінарного правопорушення за скаргою начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України (далі - Департамент, ГПУ відповідно) Горбатюка С. В. (у частині дій судді щодо постановлення ухвал від 10 жовтня 2017 року у справах № 757/58710/17-к, 757/58678/17-к, 757/58723/17-к, 757/58685/17-к, 757/58682/17-к, 757/58681/17-к, 757/58695/17-к про відмову в задоволенні клопотань слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів з підстав неявки слідчого у судове засідання).

3. На думку ОСОБА_1 , член ВРП ОСОБА_3., який брав участь у розгляді скарги її представника на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 24 квітня 2019 року № 1278/1дп/15-19, не заявив самовідвід, що свідчить про наявність конфлікту інтересів та його упередженість. У відкритому доступі на вебсайті ВРП є ухвали цього органу про задоволення заяв члена ВРП ОСОБА_3 про самовідвід щодо скарг на дії/рішення суддів Печерського районного суду міста Києва, мотивовані тим, що суддями цього суду приймались рішення у справі, де він є учасником, а тому з метою уникнення будь-яких сумнівів у його об'єктивності та неупередженості були заявлені самовідводи (ухвали Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 03 липня 2019 року № 1777/3дп/15-19, від 19 червня 2019 року № 1663/3дп/15-19, ухвала ВРП від 23 травня 2019 року № 1393/0/15-19). При цьому суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 як слідчий суддя розглядала клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах (далі - ОВС) слідчого управління Головної військової прокуратури ГПУ Соловйова С. В. у межах кримінального провадження від 23 лютого 2017 року № 42017000000000507 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 365, частиною першою статті 364, частиною першою статті 370, частиною другою статті 382, частиною першою статті 374, частиною першою статті 397 Кримінального кодексу України, у якому ОСОБА_3 визнаний потерпілим (ухвала від 11 жовтня 2018 року у справі № 757/48875/18-к про задоволення клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей та документів).

4. Як убачається з тексту скарги ОСОБА_1 , її доводи є аналогічними викладеним у скарзі їїпредставника - адвоката Лазаренко Е. О., поданій до ВРП на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 24 квітня 2019 року № 1278/1дп/15-19, та були предметом розгляду й оцінки ВРП, а їхній зміст стисло зводиться до того, що ВРП та її дисциплінарний орган не врахували, що:

- подання начальником Департаменту Горбатюком С. В. дисциплінарної скарги 13 червня 2018 року, тобто через вісім місяців після нібито вчинення суддею дисциплінарного проступку, зумовлено спробою тиску на неї як на суддю у зв'язку з конфліктом, який виник між суддею та слідчими/прокурорами Департаменту;

- згідно з практикою, яка склалася в суді, слідчі, прокурори після подання відповідних клопотань (крім клопотань, які розглядаються невідкладно: обшуки, дозвіл на затримання) звертаються на наступний день після їх реєстрації до секретаря чи помічника судді, які повідомляють про час та день розгляду клопотань для їх швидкого та своєчасного розгляду. Письмові повідомлення до слідчого не надсилаються, оскільки кур'єр здійснює доставку кореспонденції в певні дні, а відтак повістки надходять до конкретних слідчих та прокурорів із запізненням. Однак старший слідчий в ОВС першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань (далі - СВ УСР) Департаменту Рубан А. Г. , який був усно повідомлений про дату розгляду поданих 04 жовтня 2017 року клопотань, повідомив офіс судді ОСОБА_1 про те, що не бажає відвідувати судові засідання під її головуванням, оскільки вважає цю суддю упередженою під час розгляду нею клопотань слідчих Департаменту;

- 12 жовтня 2017 року суддя ОСОБА_1 подала до ВРП та ГПУ повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, у якому зазначалося, що подання службовими особами Департаменту заяв про відвід свідчить про можливе спонукання до винесення нею неправосудних рішень;

- суддя, в діях якого наявний склад дисциплінарного проступку, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно за умови, що він вчинив такий проступок умисно або через грубу недбалість, та вказаний проступок спричинив серйозні наслідки. Водночас суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за наявності в його діях звичайної недбалості, що не спричинила настання серйозних наслідків. Оскільки провина судді ОСОБА_1 полягає виключно в тому, що нею у зв'язку з великою кількістю клопотань та скарг, які надійшли в провадження протягом вересня - жовтня 2017 року, не було здійснено належного контролю за тим, щоб секретар судового засідання склала акти про відмову слідчого в отриманні повісток та подальшу неявку в судові засідання, то немає підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. При цьому Департамент 25 жовтня 2017 року подав аналогічні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які 27 жовтня 2017 року були задоволені слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , що виключає спричинення серйозних наслідків для досудового розслідування у кримінальному провадженні від 22 січня 2014 року № 12014100060000228.

5. Крім цього, ВРП та її дисциплінарний орган не обґрунтували, у чому саме полягає груба недбалість судді ОСОБА_1 під час розгляду справ № 757/58678/17-к, 757/58710/17-к, 757/58682/17-к, 757/58685/17-к, 757/58723/17-к, 757/58681/17-к, 757/58695/17-к за клопотаннями слідчого про тимчасовий доступ до речей та документів (зокрема умисне порушення суддею норм права чи неналежне ставлення до службових обов'язків), а також у чому полягають істотні наслідки таких діянь.

6. Указані вище доводи скаржниці є, на її думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

Позиція ВРП

7. 25 лютого 2020 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому вказала, що оскаржуване рішення ВРП від 10 жовтня 2019 року № 2651/0/15-19прийнято повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, підстави й мотиви прийняття такого рішення наведені безпосередньо у його тексті. На думку ВРП, ОСОБА_1 як слідчий суддя при розгляді клопотань та постановленні за їх наслідками судових рішень істотно порушила норми процесуального права, що унеможливило реалізацію учасником судового процесу (стороною кримінального провадження - слідчим) наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків і, як наслідок, позбавило слідчого можливості під час судового розгляду довести перед слідчим суддею наявність достатніх підстав таких звернень. Указане, на переконання ВРП, свідчить про правильне встановлення її Першою Дисциплінарною палатою фактичних обставин дисциплінарної справи, а наведені в скарзі доводи не спростовують висновків дисциплінарного органу. До того ж обґрунтованість рішення полягає не в тому, що воно має містити детальний письмовий опис обставин - усі висновки (відомості) або детальні пояснення особи та їх спростування, а в тому, що такі обставини мають бути враховані при його прийнятті. Незгода з мотивацією рішення ВРП не може вказувати на його необґрунтованість.

8. ВРП також зазначила, що незаявлення її членом ОСОБА_3 самовідводу при розгляді 10 жовтня 2019 року питання відносно ОСОБА_1 свідчить про відсутність для цього підстав, передбачених статтею 33 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII). При цьому ОСОБА_1 та її представник відводів указаному члену ВРП не заявляли.

9. Доводи скарги про те, що ВРП не надала оцінки тій обставині, що скаржниця подала 12 жовтня 2017 року до ВРП та ГПУ повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, є безпідставними, оскільки повідомлення судді ОСОБА_1 від 12 жовтня 2017 року про втручання прокурорами ГПУ в діяльність судді щодо здійснення правосуддя надійшло до ВРП 13 жовтня 2017 року (вхідний № 2685/0/6-17), висновком члена ВРП від 12 лютого 2018 року, затвердженим рішенням ВРП від 15 лютого 2018 року № 492/0/15-18, установлено відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1

10. У зв'язку з викладеним ВРП просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Рух скарги

11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 січня 2020 року поновила ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою та відкрила провадження за її скаргою на рішення ВРП від 10 жовтня 2019 року № 2651/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 24 квітня 2019 року № 1278/1дп/15-19.

12. Суддя-доповідач Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 03 березня 2020 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

13. У судовому засіданні 05 листопада 2020 року представник скаржниці підтримав скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

14. Представник ВРП заперечив проти задоволення скарги ОСОБА_1 з мотивів, наведених у відзиві.

Обставини, установлені матеріалами справи

15. Указом Президента України від 07 вересня 1996 року № 814/1996 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Печерського районного суду міста Києвастроком на п'ять років.

16. Постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 334-ІV«Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.

17. 18 червня 2018 року до ВРП надійшла скарга начальника Департаменту Горбатюка С. В. (унікальний номер 5231/08-18) на дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

18. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП від 18 червня 2018 року скаргу начальника Департаменту Горбатюка С. В. передано члену її Першої Дисциплінарної палати ОСОБА_5 для проведення перевірки.

19. У поданій скарзі начальник Департаменту Горбатюк С. В. указав на те, що слідчий суддя ОСОБА_1 :

- на порушення вимог статей 135, 163 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не здійснила виклик слідчого або прокурора в судове засідання та з порушенням розумних строків розглядуухвалами від 10 жовтня 2017 року у справах № 757/58710/17-к, 757/58678/17-к, 757/58723/17-к, 757/58685/17-к, 757/58682/17-к, 757/58681/17-к, 757/58695/17-к безпідставно відмовила в задоволенні клопотань старшого слідчого в ОВС першого СВ УСР Департаменту Рубана А. Г. про тимчасовий доступ до речей та документів з підстав неявки слідчого у судове засідання;

- постановила необґрунтовану та невмотивовану ухвалу від 28 вересня 2017 року у справі № 757/57256/17-к про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС третього СВ УСР Департаменту Кузнецова С. М. від 28 вересня 2017 року про допит потерпілого ОСОБА_6 під час досудового розслідування в судовому засіданні;

- постановила ухвалу від 10 листопада 2017 року у справі № 757/60613/17-к про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС третього СВ УСР Департаменту Кузнецова С. М. про накладення арешту на грошові кошти підозрюваного ОСОБА_7 із забороною використання та відчуження з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування обставин справи;

- постановила ухвалу від 02 квітня 2018 року у справі № 757/14755/18-к про відмову в задоволенні клопотання слідчого в ОВС третього СВ УСР Департаменту Коваля Б. В. про тимчасовий доступ до речей і документів, які знаходяться у ВРП, проігнорувавши доводи сторони обвинувачення та положення частини п'ятої статті 163 КПК України, якою встановлено вичерпний перелік підстав постановлення ухвали про надання тимчасового доступу до речей і документів;

- ухвалою від 19 квітня 2018 року у справі № 757/17992/18-к безпідставно відмовила в задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих УСР Департаменту Ширяєва А. М. про тимчасовий доступ до речей і документів та умисно неправильно застосувала приписи пункту 2 частини першої статті 161 КПК України, заборонивши доступ до речей і документів, що є об'єктами, які додані до листування або інших форм обміну інформацією;

- допустила неналежну поведінку під час розгляду клопотань старшого слідчого в ОВС третього СВ УСР Департаменту Кузнецова С. М. у кримінальному провадженні від 05 лютого 2014 року № 42014100070000020 про арешт майна підозрюваного ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно нього та про відсторонення його від посади.

20. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги начальника Департаменту Горбатюка Т. В. стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 член Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5 склав висновок від 14 січня 2019 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо цієї судді (у частині її дій під час розгляду справ № 757/58710/17-к, 757/58678/17-к, 757/58723/17-к, 757/58685/17-к, 757/58682/17-к, 757/58681/17-к, 757/58695/17-к за клопотаннями слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів).

21. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 01 березня 2019 року № 638/1дп/15-19 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 виходячи з того, що в діях указаної судді при розгляді клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів у справах № 757/58710/17-к, 757/58678/17-к, 757/58723/17-к, 757/58685/17-к, 757/58682/17-к, 757/58681/17-к, 757/58695/17-к убачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

22. Рішенням від 24 квітня 2019 року № 1278/1дп/15-19 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

23. Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що 04 жовтня 2017 року до провадження судді ОСОБА_1 надійшли сім клопотань старшого слідчого в ОВС першого СВ УСР Департаменту Рубана А. Г. про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні від 22 січня 2014 року № 12014100060000228 (справи № 757/58710/17-к, 757/58678/17-к, 757/58723/17-к, 757/58685/17-к, 757/58682/17-к, 757/58681/17-к, 757/58695/17-к).

24. Ухвалами слідчого судді ОСОБА_1 від 10 жовтня 2017 року відмовлено в задоволенні зазначених вище клопотань.

25. Відмовляючи в задоволенні клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, суддя ОСОБА_1 виходила з того, що слідчий Рубан А. Г. , звернувшись до суду із зазначеними клопотаннями, не з'явився для їх розгляду. З огляду на те, що КПК України не містить конкретної вказівки як слідчому судді необхідно діяти у разі неявки на розгляд клопотання про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів та їх вилучення сторони кримінального провадження, якою таке клопотання подане, суддя ОСОБА_1, керуючись загальною засадою змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшла висновку, що неявка без поважної причини сторони кримінального провадження, якою подано клопотання про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів та їх вилучення, свідчить про фактичне непідтримання поданого клопотання та недоведення обставин, зазначених у клопотанні, а отже, про наявність правових підстав для відмови в їх задоволенні.

26. Разом із тим Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що матеріали вказаних справ, які містили повідомлення від 05 жовтня 2017 року про виклики осіб, у володінні яких знаходилися речі і документи, та повідомлення від 09 жовтня 2017 року про виклики слідчого Рубана А. Г. у судові засідання, призначені на 10 жовтня 2017 року, не містили доказів отримання вказаними особами цих викликів.

27. Факт неналежного повідомлення судом зазначених осіб також підтверджено відповіддю голови суду, з якої вбачається, що поштова кореспонденція до ГПУ доставляється кур'єром суду відповідно до встановленого графіка (понеділок, середа, п'ятниця), та перевіркою реєстрів відправки кореспонденції до ГПУ, якою не встановлено факту передачі кур'єром суду повідомлень про виклик від 09 жовтня 2017 року в судові засідання у цих справах, призначені на 10 жовтня 2017 року. Аналогічно факт неповідомлення слідчого або прокурора підтверджувався відомостями електронної системи документообігу ГПУ.

28. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 , Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що на порушення вимог статей 135, 163 КПК України, якими однозначно вирішено питання стосовно порядку розгляду клопотання сторони кримінального провадження про тимчасовий доступ до речей і документів, а також обов'язку слідчого судді щодо повідомлення про його розгляд, постановлення суддею ухвал від 10 жовтня 2017 року за відсутності слідчого та доказів на підтвердження належного його виклику у засідання свідчить про допущення нею істотного порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію наданих слідчому як учаснику судового процесу процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків і, як наслідок, позбавило слідчого можливості під час судового розгляду довести перед слідчим суддею наявність достатніх підстав для таких звернень.

29. При цьому дисциплінарний орган зазначив, що в матеріалах дисциплінарної справи немає доказів, які б указували на наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак умислу.

30. Зважаючи на характер порушення, допущеного суддею ОСОБА_1 , Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи факти свідчать про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (істотне порушення внаслідок недбалості норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків), та застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді попередження.

31. 24 травня 2019 року адвокат Лазаренко Е. О. як представник судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 звернулася до ВРП зі скаргою на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 24 квітня 2019 року № 1278/1дп/15-19.

32. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 28 травня 2019 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП ОСОБА_8

33. За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі судді, член ВРП ОСОБА_8. дійшов висновку про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП.

34. Розглянувши скаргу представника скаржниці, ВРП прийняла рішення від 10 жовтня 2019 року № 2651/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2019 року № 1278/1дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

35. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП дійшла висновку, що характер допущених суддею ОСОБА_1 істотних порушень норм процесуального права дає підстави вважати, що такі дії судді виходять за межі простої суддівської помилки і є проявом недбалості при здійсненні нею правосуддя у справах № 757/58710/17-к, 757/58678/17-к, 757/58723/17-к, 757/58685/17-к, 757/58682/17-к, 757/58681/17-к, 757/58695/17-к. Відтак застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження відповідає принципу пропорційності, викладеному у частині другій статті 109 Закону № 1402-VIII, частині п'ятій статті 50 Закону № 1798-VIII.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника

36. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

37. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

38. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

39. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

40. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

41. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов'язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

42. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

43. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

44. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

45. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

46. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

47. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

48. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

49. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

50. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

51. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

52. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

53. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

54. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

55. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 10 жовтня 2019 року були присутні 11 членів ВРП, які одноголосно проголосували за прийняття оскаржуваного рішення. Із ксерокопії цього рішення вбачається, що воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

56. Частинами першою, другою та четвертою статті 33 Закону № 1798-VIII установлено, що член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член ВРП повинен заявити самовідвід.

За наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену ВРП може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим до початку розгляду відповідного питання, справи. Заявляти відвід (самовідвід) після початку розгляду питання, справи дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) не могло бути відомо до початку розгляду.

57. Матеріалами справи установлено, що скаржниця та її представники відвід члену ВРП ОСОБА_3 не заявляли, а незаявлення вказаним членом ВРП самовідводу свідчить про відсутність для цього підстав, передбачених статтею 33 Закону № 1798-VIII.

58. Отже, оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП.

59. На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.

60. Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.

61. На підставі абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

62. Згідно із частиною дев'ятою статті 51 Закону № 1798-VIII розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

63. Частиною четвертою статті 49 Закону № 1798-VIII передбачено, що у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.

64. З матеріалів справи також убачається, що листом секретаріату ВРП від 06 вересня 2019 року № 32982/0/9-19 суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд її скарги відбудеться 19 вересня 2019 року о 10 годині. Проте від представника ОСОБА_1 - адвоката Лазаренко Е. О. надійшло клопотання про перенесення розгляду скарги у зв'язку із зайнятістю в судовому засіданні Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/43953/16-к, яке ВРП задовольнила. Розгляд скарги призначено вдруге на 03 жовтня 2019 року о 10 годині та втретє на 10 жовтня 2019 року о 10 годині, про що суддю та її представників було повідомлено листами від 27 вересня 2019 року № 35059/0/9-19, 36057/0/9-19, 36056/0/9-19, 36055/0/9-19.

65. Вказану інформацію було також своєчасно оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП.

66. 10 жовтня 2019 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 24 квітня 2019 року № 1278/1дп/15-19 взяли участь суддя ОСОБА_1, представники ОСОБА_1 - адвокати Лазаренко Е. О. та Просянюк О. В. При цьому скаржниці та її представникам на засіданні ВРП було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши відповідні пояснення та відповіді на запитання членів ВРП, чим забезпечено право скаржниці на участь у прийнятті рішення.

67. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 75 засідання ВРП від 10 жовтня 2019 року.

68. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

69. У скарзі ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване рішення ВРП не містить мотивів, з яких ВРП дійшла висновків про наявність у діях судді складу дисциплінарного правопорушення.

70. Оцінюючи рішення ВРП від 10 жовтня 2019 року № 2651/0/15-19 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

71. Так, матеріалами справи установлено, що слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ухвалами від 10 жовтня 2017 року у справах № 757/58710/17-к, 757/58678/17-к, 757/58723/17-к, 757/58685/17-к, 757/58682/17-к, 757/58681/17-к, 757/58695/17-к відмовила в задоволенні клопотань старшого слідчого в ОВС першого СВ УСР Департаменту Рубана А. Г. про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні від 22 січня 2014 року № 12014100060000228 у зв'язку з неявкою без поважної причини сторони кримінального провадження, якою подано вказане клопотання, що свідчить про фактичне непідтримання поданого клопотання та недоведення обставин, зазначених у ньому. При цьому слідчий суддя ОСОБА_1 виходила з того, що КПК України не містить конкретної вказівки слідчому судді на те, як необхідно діяти в разі неявки на розгляд клопотання про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів та їх вилучення сторони кримінального провадження, якою таке клопотання було подане, та керувалася загальною засадою кримінального провадження - змагальність сторін (стаття 22 КПК України).

72. Відповідно до частин першої та четвертої статті 163 КПК України після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, за винятком випадку, встановленого частиною другою цієї статті.

Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

73. Згідно із частиною першою статті 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

74. Частиною першою статті 136 КПК України визначено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

75. ВРП та її Перша Дисциплінарна палата встановили, що матеріали вказаних вище справ, що містили повідомлення від 05 жовтня 2017 року про виклики осіб, у володінні яких знаходилися речі і документи, та повідомлення від 09 жовтня 2017 року про виклики старшого слідчого Рубана А. Г. у судові засідання, призначені на 10 жовтня 2017 року, не містили доказів отримання вказаними особами цих викликів.

76. Таким чином, слідчий суддя ОСОБА_1 , постановляючи ухвали щодо відмови в задоволенні клопотань старшого слідчого в ОВС першого СВ УСР Департаменту Рубана А. Г. про тимчасовий доступ до речей і документів від 10 жовтня 2017 року у справах № 757/58710/17-к, 757/58678/17-к, 757/58723/17-к, 757/58685/17-к, 757/58682/17-к, 757/58681/17-к, 757/58695/17-к, не переконалася у належному повідомленні вказаного слідчого про дату, час та місце розгляду вказаних клопотань, чим порушила наведені вище вимоги статей 135 та 163 КПК України.

77. При цьому ВРП в оскаржуваному рішенні правильно зазначила, що, незважаючи на те, що надсилання викликів сторонам кримінального провадження за змістом статті 73 КПК України належить до повноважень секретаря судових засідань, належний та дієвий контроль за правильністю та своєчасністю вчинення таких дій відповідними працівниками апарату суду при розгляді конкретної справи є невід'ємною складовою процесу здійснення правосуддя, що в силу вимог статті 23, пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII є прямим обов'язком судді. Крім того, лише суддя безпосередньо вирішує питання щодо можливості (або неможливості) розгляду справи за відсутності сторін, а також чи не призведе це до позбавлення особи права участі в судовому процесі. Зі змісту журналів судових засідань та постановлених суддею ОСОБА_1 ухвал від 10 жовтня 2017 року вбачається, що фактично розгляд кожної справи тривав не більше 5 хвилин, усі ухвали за змістом є ідентичні. За таких обставин ВРП обґрунтовано погодилася з висновками її Першої Дисциплінарної палати про те, що розгляд клопотань слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів суддя ОСОБА_1 здійснювала формально. З огляду на кількість поданих слідчим клопотань неуважність судді ОСОБА_1 через наявне навантаження не може бути єдиною підставою невиконання суддею покладеного на неї обов'язку - пересвідчитися у належному виклику сторони кримінального провадження у судове засідання. При цьому розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого відсутні відомості про вручення йому судової повістки, свідчить про те, що учасник судового розгляду був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права щодо надання пояснень, наведення своїх доводів та аргументів, а також їх обґрунтування.

78. За висновком ВРП характер допущених суддею ОСОБА_1 указаних вище істотних порушень норм процесуального права дає підстави вважати, що такі дії судді виходять за межі простої суддівської помилки і є проявом недбалості при здійсненні нею правосуддя у справах № 757/58710/17-к, 757/58678/17-к, 757/58723/17-к, 757/58685/17-к, 757/58682/17-к, 757/58681/17-к, 757/58695/17-к.

79. Водночас посилання судді ОСОБА_1 на те, що Департамент 25 жовтня 2017 року подав аналогічні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які 27 жовтня 2017 року були задоволені слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , не спростовують допущених суддею порушень, а лише свідчать про відсутність істотних негативних наслідків.

80. За таких обставин ВРП та її дисциплінарний орган дійшли обґрунтованих висновків про те, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи факти свідчать про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме - допущення внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

81. Відповідно до частини п'ятої статті 50 Закону № 1798-VIIІ вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

82. Вказані положення частини п'ятої статті 50 Закону № 1798-VIIІ кореспондуються з нормами частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII.

83. Як убачається з рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 24 квітня 2019 року № 1278/1дп/15-19, визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосований до судді ОСОБА_1 , дисциплінарний орган ВРП взяв до уваги як позитивну характеристику судді, так і характер, наслідки вчиненого дисциплінарного проступку, тобто під час обрання виду дисциплінарного стягнення дотримався принципу пропорційності.

84. За таких обставин застосування ВРП та її дисциплінарним органом до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження не може бути визнано необґрунтованим.

Оцінка висновків ВРП та висновки Великої Палати Верховного Суду

85. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

86. Оскільки ВРП,приймаючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від 10 жовтня 2019 року № 2651/0/15-19, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 24 квітня 2019 року № 1278/1дп/15-19«Про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

87. При цьому дії та рішення ВРП та її дисциплінарного органу не характеризувалися недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ у рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» (пункти 109-131) і «Куликов та інші проти України» (пункти 135-137), а подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_1 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 10 жовтня 2019 року № 2651/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 24 квітня 2019 року № 1278/1дп/15-19, залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 10 жовтня 2019 року № 2651/0/15-19залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко

Т. О. Анцупова В. В. Пророк

С. В. Бакуліна Л. І. Рогач

В. В. Британчук О. М. Ситнік

Ю. Л. Власов В. М. Сімоненко

М. І. Гриців О. С. Ткачук

Д. А. Гудима В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко