Ухвала
іменем України
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 554/4242/19
провадження № 51- 5463 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року,
встановив:
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, частиною 1 статті 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, частиною 4 статті 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_4 покарання у виді п'яти років і шести місяців позбавлення волі.
Остаточне покарання ОСОБА_4 призначено за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначених за цим вироком та вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 01 серпня 2019 року у виді шести років позбавлення волі.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задоволено частково, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_5 залишено без задоволення. Постановлено на підставі частини 5 статті 72 КК (в редакції закону № 838-VIIIвід 26 листопада 2015 року) ОСОБА_4 в строк покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 18 квітня 2019 року по 06 серпня 2020 року. В решті вирок районного суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування вказаного вироку суду першої інстанції щодо нього. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши касаційну скаргу засудженого на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Так, відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.
Також, згідно з частиною 5 статті 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
У частині 1 статті 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як убачається зі змісту касаційної скарги засуджений наводить доводи щодо незаконності вироку суду першої інстанції, зокрема, зазначає про неправильне застосування, на його думку, положень статті 70 КК, однак не звернув увагу на те, що оскаржуваний вирок районного суду переглядався в суді апеляційної інстанції.
При цьому, засуджений не наводить належні доводи щодо цього рішення та просить скасувати лише вирок суду першої інстанції.
Вказане позбавляє суд касаційної інстанції визначитись з предметом оскарження та прийняти остаточне рішення за результатами розгляду касаційної скарги.
Крім того, в касаційній скарзі засудженого містяться доводи, які за своїм змістом стосуються неповноти судового розгляду, що згідно зі статями 433, 438 КПКне є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Також, засуджений, зазначаючи про неправильне застосування положень частини 4 статті 70 КК щодо засудженого, не наводить належних доводів такої позиції та не конкретизує, яких саме помилок допущено судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваних рішень.
При цьому, засуджений вказує на порушення його права на захист, однак не зазначає на якій стадії кримінального провадження мало місце таке порушення.
До того ж, засуджений у касаційній скарзі, посилаючись на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні його заяви про відвід судді місцевого суду в цьому кримінальному провадженні, вказує на упередженість суду, однак не конкретизує в чому саме вона полягає та які норми закону було порушено при постановленні судових рішень.
Тобто, у касаційній засуджений має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на його думку, допущено судами першої та апеляційної інстанцій при їх постановленні, навести конкретні докази і аргументи на обґрунтування кожної позиції.
До того ж, відповідно до статті 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
- залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
- скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
- скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
- змінити судове рішення.
Однак, у касаційній скарзі засуджений ставить вимоги лише щодо вироку суду першої інстанції, при цьому, як вже зазначалося, не звернув увагу на те, що вказане рішення переглядалося апеляційним судом, тобто такі вимоги не узгоджується з положеннями статті 436 КПК.
Водночас, всупереч вимогам частини 5 статті 427 КПК засуджений не долучив до касаційної скарги копії оскаржуваних рішень.
Таким чином, недодержання засудженим вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.
З урахуванням наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3