Ухвала
Іменем України
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 463/6128/20
провадження № 51-5187 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2020 року захиснику ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , поновлено строк на звернення зі скаргою та відмовлено у задоволенні його скарги на постанову слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, від 29 березня 2019 року про закриття кримінального провадження за № 42018030220000015 від 20 лютого 2018 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 384 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року захиснику ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали слідчого судді від 22 липня 2020 року та повернуто йому апеляційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він не погоджується з зазначеною ухвалою апеляційного суду.
Верховний Суд ухвалою від 29 жовтня 2020 року касаційну скаргу захисника залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.
27 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга захисника в якій він вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Так, захисник у своїй повторній касаційній скарзі, на обґрунтування пропущення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, посилається на порушення слідчим суддею вимог частини 7 статті 376 Кримінального процесуального закону України (далі - КПК). Зокрема, вказує, що супровідний лист до ухвали слідчого судді датований 28 липня 2020 року та прийнятий на поштовому відділені у м. Львові лише 06 серпня 2020 року. Стверджує, що такі порушення стали причиною подання апеляційної скарги поза межами строку на апеляційне оскарження.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до вимог статті 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Пунктом 4 частини 3 статті 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається особі, яка її подала, у випадку, якщо таку скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Частиною 1 статті 117 КПК передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Процесуальний строк може бути поновлено лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду з огляду на конкретні обставини, що завадили подачі скарги у визначений законом строк.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи захиснику у поновленні строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали слідчого судді, встановив, що відповідно до матеріалів кримінального провадження захисник ОСОБА_4 був повідомлений про час і місце розгляду його касаційної скарги Личаківським районним судом м. Львова 22 липня 2020 року та направив слідчому судді заяву про розгляд скарги без його участі.
При цьому, в оскаржуваному рішенні зазначено, що під час апеляційного розгляду захисник підтвердив, що йому було відомо про час та місце розгляду кримінального провадження за його скаргою, та по електронній пошті він направив заяву до Личаківського районного суду м. Львова про розгляд цього провадження за його відсутності.
Крім того, апеляційний суд акцентував увагу на тому, що твердження захисника щодо обчислення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді саме з дня отримання ним копії цієї ухвали суперечить вимогам статті 395 КПК.
Оскільки, в разі постановлення ухвали слідчого судді без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Також, в оскаржуваному рішенні вказано, що захисник не надав жодного доказу, який би засвідчив неможливість в межах строку на апеляційне оскарження з 22 липня 2019 року по 27 липня 2020 року включно дізнатися про прийняте рішення слідчим суддею та подати апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження, та в подальшому, отримавши її текст, доповнити апеляційну скаргу.
Отже, апеляційний суд не знайшов підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні клопотання захисника про поновлення такого строку слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути останньому, при цьому, вказавши, що захисник був повідомлений про час та місце розгляду кримінального провадження слідчим суддею місцевого суду.
Що стосується доводів захисника про те, що причиною пропущення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді стало невиконання слідчим суддею вимог частини 7 статті 376 КПК, зокрема, копія судового рішення була направлена лише 06 серпня 2020 року, то колегія суддів вважає їх неспроможними з огляду на таке.
Так, апеляційним судом встановлено, що захисник ОСОБА_4 був повідомлений про час і місце розгляду його скарги Личаківським районним судом м. Львова та направив слідчому судді заяву про розгляд скарги без його участі, при цьому, захисник не скористався своїм правом на подання апеляційної скарги у визначені кримінальним процесуальним законом строки, а звернувся з апеляційною скаргою лише 17 серпня 2020 року.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду та наголошує, що судом апеляційної інстанції правильно зазначено в оскаржуваному рішенні, що захисник не був позбавлений можливості в подальшому, вже після отримання тексту рішення, надати суду доповнену апеляційну скаргу.
Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування або зміни судового рішення, колегія суддів не вбачає.
Інших обґрунтованих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду апеляційної інстанції про відсутність законних підстав для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, скаржником не наведено.
Таким чином, з касаційної скарги захисника та доданих до неї копій судових рішень Суд не вбачає підстав для її задоволення.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 2частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3