Ухвала
Іменем України
1 грудня 2020 року
м. Київ
провадження № 51-5753 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року.
Суть питання та встановлені судом обставини
Вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2020 року затверджено угоду між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання винуватості, відповідно до якої останнього визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання за: ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі; ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2018 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вирок суду першої інстанції на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить пом'якшити призначене йому покарання у зв'язку з тяжким станом здоров'я його батьків та необхідністю догляду за ними.
Мотиви суду
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому КПК, з підстав, передбачених ст. 394 цього Кодексу.
Статтею 394 КПК України визначено особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень, зокрема, у п. 1 ч. 4 ст. 394 цього Кодексу зазначено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди.
Зі змісту касаційної скарги та копії оскарженого судового рішення вбачається, що апеляційний суд, перевіривши апеляційну засудженого ОСОБА_4 дійшов вірного висновку, що підстави, наведені ним (пом'якшення призначеного покарання через тяжкий станом здоров'я його батька й матері, необхідність догляду за ними), не дають йому права, у розумінні п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, на оскарження вироку місцевого суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості.
Як зазначив апеляційний суд, під час затвердження угоди між прокурором і ОСОБА_4 про визнання винуватості, судом першої інстанції були роз'ясненні обвинуваченому наслідки укладення даної угоди, встановлено, що ОСОБА_4 повністю розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України і що укладена сторонами угода є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано чи розуміє ОСОБА_4 , що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують.
Положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , діяв відповідно до вимог процесуального закону, а тому не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
З цих підстав Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3