Ухвала
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 755/8972/20
провадження № 61-17101ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду
м. Києва від 23 липня 2019 року у складі судді Галагана В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення страхового відшкодування.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 15 квітня 2019 року на головній дорозі біля с. Заозерне, Тульчинського району, Вінницької області відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в якій було пошкоджено належний йому автомобіль «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2019 року у вчиненні зазначеної вище ДТП визнано винним ОСОБА_2 , який керував автомобілем «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та який застраховано у Акціонерному товаристві Страхова компанія «Країна» (далі - АТ «СК «Країна») за страховим полісом АМ № 6540577 терміном дії з 12 грудня 2018 року по 11 грудня 2019 року. 15 квітня 2019 року він повідомив представника СК «Країна» у м. Вінниці про вчинення ДТП і відправив автомобіль у м. Вінницю на СТО приватним навантажувачом. 05 лютого 2020 року він звернувся до СК «Країна» про виплату страхового відшкодування, надавши при цьому перелік необхідних документів, однак страхова компанія визнала нікчемним страховий поліс від 11 грудня
2018 року АМ № 6540577 на підставі пункту 3 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), указуючи на те, що страхувальник ОСОБА_2 в момент страхування свого автомобіля не повідомив представнику АТ «СК «Країна» у м. Ладижин, що його автомобіль уже застрахований Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - ТзДВ «Експрес Страхування») і наявний відповідний страховий поліс АК № 837459 терміном дії з
23 березня 2018 року по 27 березня 2019 року. 14 квітня 2020 року він звернувся до МТСБУ із заявою про стягнення суми страхового відшкодування, однак йому було відмовлено з посиланням на те, що страхове відшкодування має бути здійснено саме АТ «СК «Країна».
Посилаючись на наведене, позивач просив:
- визнати ДТП від 15 квітня 2019 року страховим випадком на підставі постанов Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 грудня
2019 року та від 20 січня 2020 року, та його повідомлень в АТ «СК «Країна» і в МТСБУ відповідно до страхового поліса АМ № 522826 ТДВ «СК» Ю.Ес.Ай»;
- визнати нікчемним страховий поліс АТ «СК «Країна» АМ 6540577 на підставі пункту 3 частини першої статті 989, частин першої, другої статті 236, частин другої, третьої статті 215 ЦК України, а також відповіді СК «Країна»;
- стягнути з МТСБУ на його користь страхове відшкодування у розмірі
212 349,95 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційні скарги АТ «СК «Країна» та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з інших підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва
від 23 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, і ухвалити нове судове рішення про стягнення з відповідача на його користь 1 111 688,89 грн - страхове відшкодування та відшкодувати завдану моральну шкоду, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необгрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору в даній справі є вимоги про визнання ДТП від 15 квітня 2019 року страховим випадком; визнання нікчемним страхового полісу та відповідей СК «Країна»; стягнення страхового відшкодування у розмірі 212 349,95 грн.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення
від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)
від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак