Постанова
Іменем України
25 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 761/14760/19
провадження № 61-12870св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Національний банк України, Торгова біржа «Універсальна товарно-сировинна біржа», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Слінькова Ірина Геннадіївна,
третя особа - Фонд державного майна в особі регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гавриловою Іриною Анатоліївною, на постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Ігнатченко Н. В., Голуб С. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Національного банку України (далі - НБУ), Товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа» (далі - товарна біржа), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Слінькової І. Г., третя особа - Фонд державного майна України в особі регіонального відділення ФДМУ України по м. Києву (далі - ФДМУ), про визнання недійсними аукціону
та договору купівлі-продажу майна, визнання незаконним та скасування записів про реєстрацію права власності.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначала, що 03 грудня 2018 року між нею як учасником аукціону та товарною біржею як організатором аукціону укладено договір № 89/1218 про визначення умов участі в аукціоні з продажу державного майна: лота № 1 - житлового будинку літ. «А» загальною площею 1 514,6 кв. м, житловою площею 679, 6 кв. м (інвентарний номер 110200000121/0000),
за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок літ. «А»), початкова вартість лота становила 52 288 850,00 грн.
Цього ж дня ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видали довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О. М., зареєстровану в реєстрі за № 1624, якою уповноважили її представляти їхні інтереси на товарній біржі з питань придбання (купівлі) на аукціоні на їхнє ім'я
по 1/3 частці кожному житлового будинку літ. «А».
Відповідно до умов договору № 89/1218 до обов'язків учасника аукціону входить перерахування на рахунок організатора аукціону гарантійного внеску в розмірі
10 % початкової/стартової ціни лота, на який подається заява, та взяття участі
в торгах особисто або через свого представника.
03 грудня 2018 року вона перерахувала на відповідний рахунок організатора аукціону гарантійний внесок у розмірі 5 228 885,00 грн та 07 грудня 2018 року взяла участь в аукціоні особисто.
За результатами повторного аукціону з продажу державного майна, яке обліковується на балансі НБУ, проведеного 07 грудня 2018 року, складено протокол № 1, погоджений першим заступником начальника регіонального відділення ФДМУ по м. Києву, затверджений директором департаменту забезпечення діяльності НБУ, в якому вказано, що повторний аукціон з продажу державного майна, що обліковується на балансі НБУ, проводився за наявності одного учасника.
16 січня 2019 року за результатами відкритих торгів (аукціону), проведених
07 грудня 2018 року, оформлених протоколом № 1 проведення повторного аукціону з продажу державного майна, що обліковується на балансі НБУ, між нею, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як покупцями, з однієї сторони, та НБУ
як продавцем, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким відчужено житловий будинок літ. «А».
На день звернення до суду відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок літ. «А» знаходиться
у спільній частковій власності ОСОБА_3 , 34/100 частки, ОСОБА_2 , 65/100 частки, та Держави Україна в особі НБУ, 1/100 частки.
Вважаючи, що результати аукціону, оформлені протоколом від 07 грудня
2018 року № 1, а також укладений на підставі цього протоколу договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16 січня 2019 року не відповідають вимогам законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними, позивач
ОСОБА_1 просила визнати їх недійсними.
Правовою підставою для визнання повторного аукціону недійсним позивач зазначала порушення вимог пункту 26 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803 (далі - Порядок № 803), а саме те, що заява про участь
в аукціоні від 03 грудня 2018 року не містить реєстраційних номерів облікової картки платника податків та інших даних щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3
та не містить підписів вказаних осіб і їх прізвищ, імен, по батькові.
Зазначила також, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не укладали договорів
з організатором аукціону про погодження умов участі в аукціоні з продажу спірного державного майна, не сплачували гарантійних та реєстраційних внесків, не подавали заяви про участь в аукціоні.
Вважала, що недійсність результатів аукціону з продажу державного майна, який відбувся з порушенням процедури, передбаченої Порядком № 803, тягне
за собою недійсність договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладеного 16 січня 2019 року між нею, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та НБУ, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І. Г.
Також просила визнати незаконними і скасувати записи про реєстрацію часток
у праві власності на вказаний об'єкт від 07 березня 2019 року № 30612782
та № 30612470, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І. Г., внесені до Державного реєстру прав
на нерухоме майно, вважаючи, що такі записи внесено за відсутності для цього правових підстав.
Зазначала, що з відомостей Державного реєстру речових прав відомо, що НБУ
за відсутності передбачених законом підстав через аукціон відчужив 99/100 часток об'єкта нерухомого майна, який є неподільним, водночас, за даними аукціону НБУ, було відчужено 100 % неподільного об'єкта нерухомості. Позивач вважає, що немає правових підстав для вчинення записів про реєстрацію
за відповідачами права власності на частки об'єкта нерухомого майна, оскільки він відчужувався як неподільний.
Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду за захистом свого порушеного права, позивач зазначила, що вона мала охоронюваний законом інтерес
на придбання у власність на аукціоні нерухомого майна у передбачений законодавством спосіб, з дотриманням процедур та правомірно розраховувала на законність проведення аукціону і оформлення договору купівлі-продажу. Підписуючи договір про погодження умов участі в аукціоні, вона не мала наміру придбання 1/100 часток об'єкта, оскільки цей об'єкт виставлявся на продаж
не в частках, а повністю.
Незаконне відчуження НБУ 99/100 часток спірного об'єкта нерухомості,
що є державною власністю, на користь відповідачів порушує її законний інтерес, оскільки вона взяла участь в аукціоні, дотримавшись умов його проведення,
та розраховувала на придбання майна у власність у законний спосіб.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним повторний аукціон з продажу державного майна,
що обліковується на балансі НБУ, а саме житлового будинку літ. «А», результати якого оформлені протоколом № 1 Проведення повторного аукціону з продажу державного майна, що обліковується на балансі НБУ, який відбувся 07 грудня 2018 року.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку літ. «А», укладений 16 січня 2019 року між НБУ та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І. Г., зареєстрований в реєстрі за № 94.
Визнано незаконним та скасовано запис про право власності від 07 березня 2019 року № 30612782, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І. Г.
Визнано незаконним та скасовано запис про право власності від 07 березня 2019 року № 30612470, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І. Г.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав обґрунтованими доводи про наявність передбачених законом підстав
для визнання недійсними результатів повторного аукціону з продажу державного майна, що обліковується на балансі НБУ, оформлених протоколом від 07 грудня 2018 року № 1, а також укладеного на його підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 січня 2019 року, скасування державної реєстрації права власності відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3
на нерухоме майно.
Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення Порядку № 803 та вимог статті 355 ЦК України під час відчуження нерухомого майна, що відповідно
до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання договору купівлі-продажу вказаного майна недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року скасовано
та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 подавала заяву на участь
в аукціоні як від свого імені, так і від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , інтереси яких вона представляла на підставі довіреності від 03 грудня 2018 року.
Положення Порядку № 803 та норми законодавства України не містять обмежень щодо участі фізичних осіб в аукціоні з продажу державного майна через уповноваженого належним чином представника. З огляду на наведене всі дії, вчинені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 03 грудня 2018 року, зокрема й підписання договору купівлі-продажу від 16 січня 2019 року, подання заяви про участь в аукціоні та всіх необхідних документів, сплата реєстраційного
та гарантійного внесків, створили певні права й обов'язки, пов'язані з участю
в аукціоні для придбання нерухомого майна, як для ОСОБА_1 особисто,
так і для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , інтереси яких представляла позивач.
Відсутність в заяві про участь в аукціоні підписів та реєстраційних номерів облікової картки платника податків відповідачів є очевидною, оскільки від
їх імені на підставі довіреності діяла ОСОБА_1 , тому зазначена обставина не може бути підставою для визнання результатів аукціону недійсними.
Також апеляційний суд зазначив, що Порядок № 803 не містить положень, які забороняли б відчужувати у спільну часткову власність об'єкт продажу, виставлений на аукціон. ЦК України також не містить відповідних норм, які забороняли б таке відчуження.
Покупці мають право поділити та відобразити в договорі купівлі-продажу купівлю часток об'єкта продажу, який був придбаний ними за результатами проведеного аукціону.
Вся потрібна інформація щодо об'єкта продажу та умов його продажу, передбачена Порядком № 803, була повністю відображена в протоколі № 1,
на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до Порядку № 803 протокол є підставою для подальшого укладення протягом 30 календарних днів з дати його затвердження договору купівлі-продажу між переможцем аукціону та суб'єктом господарювання.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16 січня 2019 року містить необхідну інформацію та умови, передбачені пунктом 45 Порядку № 803,
а тому немає підстав для визнання його недійсним. За відсутності правових підстав для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, вимоги позовної заяви про скасування записів про державну реєстрацію права власності відповідачів на нерухоме майно не можуть бути задоволені, оскільки
є похідними від основних позовних вимог.
Апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які свідчили б про порушення її прав підчас оформлення результатів проведення повторного аукціону з продажу державного майна, що обліковується на балансі НБУ, та укладеного на їх підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна,
а посилання позивача на наявність в її особистих діях під час участі в аукціоні
та підписанні оспорюваного договору купівлі-продажу порушень законодавства щодо проведення аукціону з продажу державного майна свідчить про
її недобросовісну поведінку.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
26 серпня 2020 року Гаврилова І. А. , діючи в інтересах ОСОБА_1 , надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати
та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду представник ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1081цс17-ц.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада
2018 року у справі № 465/650/16-ц зроблено правовий висновок про те,
що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою - третьою
та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц зазначено, що відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. При цьому якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя,
а в своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань
з боку представника.
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі
№ 6-1081цс17 зроблено правовий висновок про те, що закон установлює особливості правового статусу державного підприємства як юридичної особи публічного права та особливості правового режиму майна державного підприємства, до яких застосовується спеціальний порядок правового регулювання, в тому числі й щодо управління майном державного підприємства, розпорядження цим майном. З огляду на частину п'яту статті 75 ГК України, статтю 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», майно державних підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, може бути відчуженим у порядку приватизації відповідно до законодавства з питань приватизації.
На таке відчуження не поширюється Порядок № 803, про що й зазначено
у підпункті 2 пункту 5 цього Порядку. Договір купівлі-продажу майна державного підприємства, укладений без погодження ФДМУ, є недійсним.
Заявник також посилається на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 квітня 2018 року у справі
№ 753/11000/14-ц, від 17 листопада 2018 року у справі № 911/205/18,
від 09 квітня 2019 року у справі № 903/394/18, від 10 квітня 2019 року у справі
№ 390/34/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 136/1942/16-ц, від 27 грудня 2019 року у справі № 573/595/17 та застосованих апеляційним судом
в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), в яких дії позивача у вигляді подання позову оцінені як недобросовісні з огляду на її дії під час участі в аукціоні, оскільки порушено право позивача
на одержання у власність від держави нерухомого майна на законних підставах унаслідок порушень підчас організації та проведення аукціону.
Зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо врегулювання відносин відчуження державного майна, що обліковується
на балансі НБУ, на аукціоні за участю однієї особи від імені та в інтересах трьох осіб та в своїх інтересах.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У поданому до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу НБУ вказує про необґрунтованість касаційної скарги, посилаючись на те, що касаційна скарга
не містить переконливих мотивів неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального або процесуального права, а також необхідності відступу від правових висновків Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, та просить постанову апеляційного суду залишити без змін.
У відзиві міститься клопотання про розгляд справи за участю представника НБУ.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду ОСОБА_3 , також йдеться про безпідставність касаційної скарги та необхідність залишити постанову апеляційного суду без змін.
Зазначається, що ОСОБА_1 не навела конкретних порушень норм матеріального або процесуального права, які можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду. Доводи касаційної скарги
є суб'єктивними оціночними судженнями про обставини спору та не ґрунтуються на нормах права, а незгода позивача з висновками апеляційного суду
не свідчить про їх незаконність.
Касаційна скарга не зазначено пояснень, від яких саме правових висновків Верховного Суду слід відступити підчас перегляду цієї справи, а доводи касаційної скарги щодо незастосування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у зазначених у касаційній скарзі постановах,
на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.
Поданий ОСОБА_2 відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 містить доводи, аналогічні доводам ОСОБА_3 .
У поясненні до позовної заяви, поданому третьою особою - ФДМУ, який
за змістом є відзивом на касаційну скаргу, зазначено про те, що підчас проведення аукціону та укладення оспорюваного договору купівлі-продажу НБУ дотримав вимоги законодавства щодо відчуження нерухомого майна,
що є об'єктом державної власності, й підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду з указаних у касаційній скарзі мотивів немає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, матеріали справи витребувано з Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у задоволенні клопотання НБУ про розгляд справи за участю представника НБУ відмовлено, справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 03 грудня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видали довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О. М., зареєстровану в реєстрі за № 1624, якою уповноважили ОСОБА_1 представляти їх інтереси в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, громадських організаціях, будь-яких підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, в тому числі у відповідних державних адміністраціях, місцевих районних радах, органах нотаріату, органах державного земельного кадастру та Держгеокадастру, його структурних підрозділах, перед суб'єктами державної реєстрації прав, на товарній біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа» з питань придбання (купівлі) на аукціоні на їх ім'я, по 1/3 частці кожному нерухомого майна, а саме житлового будинку літ. «А», який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0535 га, розташованій на
АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:76:013:0001, цільове призначення ділянки - інша комерційна діяльність, для експлуатації та обслуговування житлового будинку.
Для цього представнику надавалось право:
- подавати від імені довірителів будь-які заяви, в тому числі заяви про прийняття участі в аукціоні, заяви про сімейний стан, заяви про реєстрацію (виникнення) права власності на вищевказане нерухоме майно;
- бути присутнім на аукціоні та брати участь у торгах, вносити цінові пропозиції;
- подавати та отримувати довідки, документи, одержувати необхідні довідки, документи на право власності (свідоцтво про придбання майна з аукціону тощо), інформаційні довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в разі необхідності замовити та отримати Технічний паспорт
та інвентарну справу, витяги з Державного земельного кадастру, експертні висновки в експертів-спеціалістів та інші документи;
- укладати та підписувати будь-які документи, пов'язані з проведенням аукціону, акти виконаних робіт, фінансові документи, договори купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна, в усіх випадках визначаючи умови договорів на власний розсуд представника, договори про внесення змін та доповнень
до вищевказаного договору купівлі-продажу, а в разі необхідності договір про розірвання договору купівлі-продажу;
- сплачувати зі свого рахунка належні з довірителів платежі, вартість об'єкта нерухомого майна, реєстраційні та гарантійні внески, адміністративний збір
за державну реєстрацію права власності, інші необхідні збори, мито та платежі, визначені обов'язковими, подавати квитанції та платіжні доручення про здійснення оплати, розписуватися за довірителів, а також виконувати всі інші дії в межах та в обсязі, передбачених законодавством України для такого роду повноважень.
03 грудня 2018 року між товарною біржею (організатор аукціону), з однієї сторони, та ОСОБА_1 як представником особи, з другої сторони, укладено договір № 89/1218 про визначення умов участі в аукціоні з продажу державного майна (далі - договір № 89/1218) - лота № 1 (житловий будинок літ. «А»).
03 грудня 2018 року на виконання умов договору № 89/1218 ОСОБА_1 , діючи від свого імені, а також від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подала товарній біржі заповнену та підписану заяву № 1 про участь в аукціоні.
Разом із цією заявою ОСОБА_1 подала документи на підтвердження сплати реєстраційного та гарантійного внеску в розмірі 5 228 885,00 грн,
що підтверджується квитанцією від 03 грудня 2018 року № 2047926.
07 грудня 2018 року відбувся повторний аукціон з продажу державного майна, що обліковується на балансі НБУ, за результатами якого переможцями визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які одержали право на придбання лота № 1 - житлового будинку літ. «А» за ціною продажу без податку на додану вартість 52 288 850,00 грн, що підтверджується протоколом від 07 грудня
2019 року № 1 проведення повторного аукціону з продажу державного майна,
що обліковується на балансі НБУ.
За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом
від 07 грудня 2018 року № 1 проведення повторного аукціону з продажу державного майна, що обліковується на балансі НБУ, 16 січня 2019 року НБУ
як продавцем, з однієї сторони, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 як покупцями, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до підпункту 1.1.1 цього договору відчужується таке нерухоме майно: житловий будинок літ. «А».
Згідно з пунктом 1.1 договору продавець зобов'язується передати майно
у приватну власність покупцям, а покупці зобов'язуються прийняти майно
та сплатити за нього обумовлені грошові суми у таких частках кожний:
ОСОБА_1 - 1/100 частку у праві власності, ОСОБА_2 - 65/100 часток
у праві власності, ОСОБА_3 - 34/100 частки у праві власності.
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
07 березня 2019 року державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Слінькова І. Г. внесла запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на 34/100 частки житлового будинку літ. «А» та за ОСОБА_2 на 65/100 часток вказаного будинку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1 - 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: 1) пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; 2) наявність підстав для оспорення правочину; 3) встановлення, чи порушується
(не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зі змісту зазначеної норми випливає, що заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із сторін договору або інша заінтересована особа. Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення
її майнових прав та інтересів. У зв'язку з цим заінтересованість має місце
в оспорюваному договорі якщо: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть поновлені;
3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 вказувала, що правовою підставою для визнання повторного аукціону недійсним є порушення вимог пункту 26 Порядку № 803, а саме те, що заява про участь в аукціоні від 03 грудня 2018 року не містить реєстраційних номерів облікової картки платника податків та інших даних щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та не містить і підписів цих осіб та їх прізвищ, імен, по-батькові.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Оскільки суди встановили, що ОСОБА_1 діяла від імені та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як представник на підставі нотаріально посвідченої довіреності, якою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уповноважили
її представляти їхні інтереси на товарній біржі з питань придбання (купівлі)
на аукціоні на їхнє ім'я лота, то на такі правовідносини поширюється дія частини першої статті 237 ЦК України, частини першої статті 239 ЦК України та частин першої, другої статті 241 ЦК України. Оскільки правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, то всі дії, вчинені ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо підготовки до участі в аукціоні та участі в ньому, правочинів на виконання результатів аукціону тощо, створюють цивільні права та обов'язки для ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
У разі коли правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює
і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (частини перша, друга статті 241 ЦК України).
Відповідно до частин другої, третьої статті 13, частин першої, третьої статті 237, статті 238, частини першої статті 244 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У справі, що переглядається, представник за довіреністю вчиняла всі дії
в інтересах довірителів відповідно до повноважень, наданих довіреністю,
і одночасно такі свої дії наводить як підставу для визнання правочинів, вчинених нею ж, недійсними.
Норми пункту 6 частини першої статті 3, статті 13 ЦК України вимагають від будь-якого учасника цивільних правовідносин вести себе добросовісно. В результаті тлумачення зазначених норм можна сформулювати правило, що будь-якій особі, у тому числі представнику, забороняється вести себе всупереч своїй попередній поведінці (заявам, твердженням, обіцянкам, фактичній поведінці і навіть бездіяльності) у тих випадках, коли така поведінка не пов'язує цю сторону
і не примушує до послідовності дій в силу правочину чи іншого формально-правового ефекту. Якщо попередня поведінка особи сформувала в іншої сторони довіру і розумні очікування, то їх підрив у результаті непослідовності призведе до явної несправедливості.
Схожим є правовий висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду зроблений у постанові від 10 квітня 2019 року
за результатами перегляду справи № 390/34/17, щодо принципу добросовісності, який становить основу доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.
Аналогічну усталену практику демонструють Касаційний цивільний суд
у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 09 жовтня
2019 року у справі № 136/1942/16-ц, від 27 грудня 2019 року у справі
№ 573/595/17 тощо, а також Касаційний господарський суд у постановах
від 09 квітня 2019 року у справі № 903/394/18, від 17 листопада 2018 року
у справі № 911/205/18 тощо.
Оскільки реалізація майна на аукціоні по суті є продажем майна з переходом права власності до покупця - переможця аукціону, то цей правочин може визнаватись недійсним у судовому порядку з підстав порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком № 803. Вказане підтверджується частиною першою статті 650, частиною першою статті 655, частиною першою статті 656 ЦК України.
У статті 650 ЦК України закріплено такий спосіб реалізації майна як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах та міститься відсилання
на інші нормативні акти, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів, у тому числі і до Порядку.
Одночасно до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів або
не випливає з їхньої суті (частина четверта статті 656 ЦК України). Відповідно
до частини другої статті 638, частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту ним пропозиції щодо ціни.
Відповідно до правового висновку, сформульованого у пункті 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19), підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані
на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджується відповідним протоколом, актом про проведені прилюдні торги та державною реєстрацією права власності за покупцем, а не свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів.
Згідно з пунктом 26 Порядку № 803, в редакції, чинній на час проведення оспорюваного аукціону, участь в аукціоні не можуть брати юридичні та фізичні особи, які не подали в установлений строк документів, необхідних для
їх реєстрації як учасників, або перебувають у стані ліквідації (юридичні особи).
Юридична або фізична особа, що виявила намір зареєструватися як учасник аукціону, подає його організаторові визначений перелік документів.
Як встановили суди, позивач ОСОБА_1 03 грудня 2018 року на виконання умов договору № 89/1218, діючи від свого імені, а також від імені
і в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подала товарній біржі заповнену
та підписану заяву про участь в аукціоні з відповідними додатками
та документами, що підтверджують її повноваження. Під час подання заяви про участь в аукціоні пред'являється паспорт або інший документ, що посвідчує особу, яка подає заяву, а якщо така особа діє як представник іншої особи, - засвідчене в установленому порядку відповідне доручення.
Організатор аукціону відмовляє в реєстрації заяви, якщо: заява про участь
в аукціоні містить виправлення, подана не за встановленою формою або після закінчення кінцевого строку її подання; відсутні або подані не в повному обсязі документи, передбачені абзацами третім - одинадцятим цього пункту; рішення про участь юридичної особи в аукціоні прийнято не уповноваженим на такі дії органом; юридична особа перебуває в стані ліквідації.
Організатор аукціону письмово повідомляє протягом трьох робочих днів з дати подання заяви та документів заявникові про реєстрацію як учасника аукціону або про відмову в такій реєстрації.
До початку аукціону його організатор вносить до книги реєстрації учасників аукціону, із зазначенням порядкового номера, зокрема, такі відомості: для фізичних осіб, що є громадянами України: прізвище, ім'я та по батькові, адреса (місце проживання) і реєстраційний номер облікової картки платника податків (серія та номер паспорта - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органові державної податкової служби і мають відмітку в паспорті).
07 грудня 2018 року відбувся повторний аукціон з продажу державного майна, що обліковується на балансі НБУ, за результатами якого переможцями визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що одержали право на придбання лота № 1 - житлового будинку літ. «А» за ціною продажу без податку на додану вартість в сумі 52 288 850,00 грн, що підтверджується протоколом від 07 грудня 2019 року № 1 проведення повторного аукціону з продажу державного майна, яке обліковується на балансі НБУ.
За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом
від 07 грудня 2018 року № 1 проведення повторного аукціону з продажу державного майна, що обліковується на балансі НБУ, між НБУ як продавцем,
з однієї сторони, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 як покупцями, з іншої сторони, 16 січня 2019 року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,
07 березня 2019 року державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Слінькова І. Г. внесла запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на 34/100 часток житлового будинку літ. «А» та за ОСОБА_2 на 65/100 часток вказаного житлового будинку.
Усі дії, вчинені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 03 грудня 2018 року, зокрема: підписання договору 89/1218, подання заяви про участь в аукціоні
та всіх необхідних документів, сплата реєстраційного та гарантійного внесків, створили певні права й обов'язки, пов'язані з участю в аукціоні для придбання нерухомого майна, як для ОСОБА_1 особисто, так і для ОСОБА_2
та ОСОБА_3 , інтереси яких представляла позивач.
Оскільки від імені відповідачів на підставі довіреності діяла ОСОБА_1 ,
то відсутність в заяві про участь в аукціоні їх підписів та реєстраційних номерів облікової картки платників податків не може бути підставою для визнання недійсними результатів аукціону.
Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 26 Порядку № 803, під час подання заяви про участь в аукціоні пред'являється паспорт або інший документ,
що посвідчує особу, яка подає заяву, а якщо така особа діє як представник іншої особи, - засвідчене в установленому порядку відповідне доручення.
З матеріалів справи відомо, що таке доручення було подане.
В абзаці другому пункту 33 Порядку № 803 передбачено, що протокол підписується ліцитатором та переможцем аукціону (його представником).
Таким чином, за результатами проведеного 07 грудня 2018 року аукціону між його організатором (ТБ «УТСБ») та переможцем аукціону ( ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах яких на підставі довіреності від 03 грудня 2018 року діяла ОСОБА_1 ) було підписано протокол № 1 проведення повторного аукціону з продажу державного майна,
що обліковується на балансі НБУ, у подальшому погоджений ФДМУ
та затверджений НБУ, який засвідчив законність проведення повторного аукціону та право переможця аукціону придбати житловий будинок і став підставою для подальшого укладення договору купівлі-продажу.
При цьому зазначений протокол було підписано від імені покупців особисто ОСОБА_1 , яка, відповідно, засвідчила та визнала результати проведеного аукціону.
З огляду на недоведеність позивачем порушень Порядку № 803 немає підстав для визнання аукціону недійсним.
З огляду на це не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те,
що є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна
від 16 січня 2019 року недійсним.
Крім того, Порядок № 803 не містить положень, які забороняли би відчужувати
у спільну часткову власність об'єкт продажу, виставлений на аукціон. ЦК України також не містить норм, які забороняли б таке відчуження.
Порядок не вимагає оприлюднення інформації щодо розподілу часток об'єкта продажу між потенційними покупцями, які можуть перемогти в аукціоні. Покупці є вільними в розподілі та відображенні в договорі купівлі-продажу часток об'єкта продажу, який був придбаний ними за результатами проведеного аукціону.
Вся потрібна інформація щодо об'єкта продажу та умов його продажу, передбачена Порядком № 803, була повністю відображена в протоколі № 1,
на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Так, відповідно до пункту 45 Порядку № 803 протокол, затверджений
та погоджений відповідно до вимог пункту 33 цього Порядку, є підставою для укладення протягом 30 календарних днів з дати його затвердження договору купівлі-продажу між переможцем аукціону та суб'єктом господарювання.
У договорі зазначаються: 1) відомості про суб'єкта господарювання та покупця; 2) найменування об'єкта і його технічна характеристика; 3) ціна продажу об'єкта на аукціоні; 4) взаємні зобов'язання суб'єкта господарювання і покупця;
5) момент передачі об'єкта продажу покупцю (після сплати коштів у повному обсязі за придбане майно); 6) номери поточних рахунків; 7) найменування
і адреси банківських установ; 8) порядок розрахунків за придбане майно;
9-1) кадастровий номер та розмір земельної ділянки, право на яку переходить
у зв'язку з набуттям права власності на майно (для нерухомого майна); 10) інші умови, передбачені законодавством.
До договору купівлі-продажу додається затверджений протокол аукціону.
Апеляційним судом встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16 січня 2019 року містить усю необхідну інформацію та відповідає умовам пункту 45 Порядку № 803. Придбане нерухоме майно за актом передане
у власність покупців, що підтверджує фактичне виконання укладеного договору.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом
не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Покупці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , які отримали право
на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна за результатами перемоги у повторному аукціоні з продажу державного майна, добровільно, самостійно та на власний розсуд визначили частки у праві власності
на житловий будинок, які підлягали оплаті та переданні на їхню користь.
Питання подільності чи неподільності майна розглядається лише під час вирішення питання щодо можливості виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності (стаття 364 ЦК України), або поділу такого майна (стаття 367 ЦК України), а не під час його придбання. Норми цивільного законодавства України не містять заборони щодо можливості придбання будь- якого майна (подільного чи неподільного) як у спільну сумісну, так і в спільну часткову власність.
За відсутності правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна вимоги позовної заяви про скасування записів
про державну реєстрацію права власності відповідачів на нерухоме майно
не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від основних позовних вимог.
Під час розгляду цієї справи позивач ОСОБА_1 не довела, а суд не встановив обставин, які свідчили б про порушення її прав при оформленні результатів проведення повторного аукціону з продажу державного майна, що обліковується на балансі НБУ, та укладеного на їх підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Так, із матеріалів справи відомо, що позивач ОСОБА_1 , діючи від імені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , особисто оформила, зокрема, заяву на участь
в аукціоні, заповнила відповідні графи та власноручно підписала її. Це означає, що саме позивач була єдиною особою, яка самостійно вирішувала, яку інформацію зазначати у відповідній заяві, а яку - ні. Саме позивач була тією особою, яка вчиняла всі необхідні дії з укладення договору з товарною біржею, збирала документи та заповнювала заяву на участь в аукціоні, брала участь
у процедурі аукціону, особисто підписувала договір купівлі-продажу
за результатами аукціону та сплатила вартість своєї частки.
Таким чином, посилання позивача на наявність у її діях порушень законодавства щодо проведення аукціону з продажу державного майна свідчить про недобросовісну поведінку сторони.
Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що однією з умов для визнання правочину недійсним є встановлення судом обставин, що свідчать про порушення (не визнання або оспорення) суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду. Оскільки судом таких порушень
не встановлено, то суд апеляційної інстанції правильно застосував статті 16, 203, 215 ЦК України.
Доводи особи, що подала касаційну скаргу, про необхідність відступлення
від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 квітня 2018 року
у справі № 753/11000/14-ц, від 17 листопада 2018 року у справі № 911/205/18,
від 09 квітня 2019 року у справі № 903/394/18, від 10 квітня 2019 року у справі
№ 390/34/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 136/1942/16-ц, від 27 грудня 2019 року у справі № 573/595/17 не заслуговують на увагу, оскільки Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від сформульованих правових висновків.
Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає закону, а висновки, яких дійшов апеляційний суд
є правильними, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється
та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції,
а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи
у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанціїнабирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун