Постанова
Іменем України
25 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 345/3838/14-ц
провадження № 61-11936св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - Голинська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області - адвоката Іваніва Олега Богдановича на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року у складі судді Фединяка В. Д.,
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що 10 лютого 2014 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна автозаправної станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Він повністю розрахувався за придбаний об'єкт нерухомості, а відповідач передала йому це майно у володіння та користування. За умовами зазначеного договору сторони дійшли згоди про його нотаріальне посвідчення протягом одного місяця з дня підписання, однак відповідач не виконує договірних зобов'язань та відмовляється від нотаріального посвідчення договору. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10 лютого 2014 року, укладений між ним та ОСОБА_2 ; визнати за ним право власності в цілому на нерухоме майно автозаправної станції, що знаходиться в селі Голинь Калуського району Івано-Франківської області.
Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в цілому на нерухоме майно автозаправної станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: нежитлове приміщення операторної будки, позначеної в технічному паспорті літерою «А», загальною площею 4,2 кв. м; незавершену будівництвом будівлю, позначену в технічному паспорті літерою «Б», площею забудови 5 кв. м, готовністю 10 %; незавершену будівництвом будівлю, позначену в технічному паспорті літерою «В», площею забудови 5 кв. м, готовністю 10 %.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10 лютого 2014 року ОСОБА_1 прийняв нерухоме майно та провів оплату за нього в повному обсязі. Тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, представник особи, яка не брала участі у справі, Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області - адвокат Іванів О. Б. подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року відмовлено представнику Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області - адвокату Іваніву О. Б. у відкритті апеляційного провадження. Представнику заявника роз'яснено, що заочне рішення може бути переглянуте судом першої інстанції за його письмовою заявою відповідно до статей 284, 285 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), і лише у разі залишення судом такої заяви без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку згідно з частиною четвертою статті 287 ЦПК України.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що цивільно-процесуальне законодавство не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку заочного рішення відповідачем без попереднього розгляду його заяви про перегляд заочного рішення судом, який ухвалив рішення. Тому у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
06 серпня 2020 року представник Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області - адвокат Іванів О. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що Голинська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області не була залучена до участі у справі як відповідач, тому не мала процесуальних прав на подання заяви про перегляд заочного рішення. Єдиним способом захисту своїх прав та законних інтересів, які були порушені оскаржуваним заочним рішенням, є подання апеляційної скарги в загальному порядку.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
21 вересня 2020 року справа № 345/3838/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Матеріалами справи підтверджується, що заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2014 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, представник особи, яка не брала участі у справі, Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області - адвокат Іванів О. Б. подав апеляційну скаргу.
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно із частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Частиною першою статті 282 ЦПК України передбачено, що за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
Частинами другою та третьою статті 288 ЦПК України передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Таким чином, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, і лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Оскільки адвокат Іванів О. Б. подав апеляційну скаргу як представник Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, яка не брала участі у справі, то перегляд заочного рішення має проводитися апеляційним судом в загальному порядку.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України, апеляційний суд не врахував, що Голинська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області не була залучена до участі у справі як відповідач, тому не могла оскаржити заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2014 рокув порядку, передбаченому частиною першою статті 284 ЦПК України.
Неможливість перегляду заочного рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2014 року за заявою Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області підтверджена також місцевим судом, який ухвалою від 14 вересня 2020 року відмовив у задоволенні заяви представника Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області - Іваніва О. Б. про перегляд вказаного заочного рішення у зв'язку з тим, що заявник не є відповідачем в цій справі.
За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.
За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії»).
У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.
Апеляційний суд вищевказаного не врахував та відмовив у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області - адвоката Іваніва Олега Богдановича задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді:В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
М. Ю. Тітов