Постанова
Іменем України
25 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 348/821/18
провадження № 61-12976св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне Івано-Франківське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держпраці в Івано-Франківській області та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист» на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року
в складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Максюти І. О.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі - Управління Держпраці) та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (далі - Управління Фонду соціального страхування України), про встановлення факту нещасного випадку на виробництві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 07 липня 1989 року по 31 жовтня 1996 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи машиністом автокрану. 15 березня 1990 року на території автобази «Турист» при виконанні позивачем своїх трудових обов'язків машиніста автокрану та розгрузки лісу обірвались болти поворотної частини автокрану, унаслідок чого він перекинувся та придавив його. У результаті він отримав тілесні ушкодження: перелом тазових кісток, розрив сечового міхура, уретри та інші тілесні ушкодження, від яких стаціонарно та амбулаторно лікувався понад 5 років в медичних установах м. Івано-Франківська та м. Києва. Згідно з архівною довідкою Івано-Франківської обласної лікарні від 20 листопада 2017 року в первинних записах в медичних картках вказаний випадок зафіксований як нещасний на виробництві
з травмами. У виписці стаціонарної медичної карти від 21 травня 1991 року міститься запис, що у березні 1990 року у нього була травма на виробництві.
На підприємстві за наказом від 20 березня 1990 року № 40-д була створена відомча комісія по розслідуванню причин аварії та наказом від 15 квітня 1990 року № 54-д винних осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Проте нещасний випадок належно не було зареєстровано, акт по формі Н-1 про нещасний випадок на виробництві складено теж не було.
Зазначав, що керівництво бази приховало нещасний випадок, представник бази в 2001 році не передав документи у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві для належної реєстрації та здійснення виплат.
Про порушення своїх прав йому стало відомо тільки тепер, коли довідався, що відповідач приховав нещасний випадок і не склав акт за формою Н-1. Вважав, що фактично через винні дії роботодавця отримав трудове каліцтво, визнання якого йому необхідне для призначення пенсії та одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
У даний час Івано-Франківська автобаза «Турист» як юридична особа реорганізована, її правонаступником є Приватне Івано-Франківське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист».
У зв'язку з цим просив визнати нещасний випадок, що стався 15 березня 1990 року на території автобази «Турист»
АДРЕСА_1 з машиністом автокрану КС-3575 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 при розгрузці лісу таким, що пов'язаний з виробництвом; зобов'язати відповідача провести спеціальне розслідування нещасного випадку; направити його на медико-соціальну експертну комісію (далі - МСЕК).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківській області від 22 березня 2019 року позов задоволено.
Встановлено, що нещасний випадок, який відбувся 15 березня 1990 року на території автобази «Турист» АДРЕСА_1
з машиністом автокрану КС-3575 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 при розгрузці лісу таким, що пов'язаний з виробництвом.
Зобов'язано Приватне Івано-Франківське обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист» провести спеціальне розслідування нещасного випадку та направити ОСОБА_1 на МСЕК.
Суд першої інстанції керувався тим, що знайшли своє підтвердження обставини, що 15 березня 1990 року позивач, знаходячись на роботі на території автобази «Турист», виконуючи свої службові обов'язки машиніста автокрану КС-3575 державний № 82-03 ИФЛ, під час розвантажувальних робіт лісу внаслідок нещасного випадку отримав тілесні ушкодження, зазначений випадок
є повністю пов'язаний з виробництвом та мав проходити процедуру спеціального розслідування, за результатами якого передбачено складання саме акту Н-1.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист» задоволено частково.
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківській області від 22 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держпраці та Управління Фонду соціального страхування України, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві задоволено частково.
Зобов'язано Приватне Івано-Франківське обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист» відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок), провести розслідування нещасного випадку, що стався 15 березня 1990 року з ОСОБА_1 .
Зобов'язано Приватне Івано-Франківське обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист» за результатами проведеного розслідування видати ОСОБА_1 направлення на МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку, що стався
15 березня 1990 року відповідно до пункту 1.4 наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я пов'язане з виконанням трудових обов'язків» та Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд керувався тим, що підприємство відповідача не ліквідовано, факт встановлення нещасного випадку є передчасним, розслідування якого повинно проводитися відповідачем як правонаступником відповідно до Порядку. Спеціальне розслідування у цих правовідносинах не може проводитися, оскільки такий випадок, що стався з позивачем, не входить до переліку проведення спеціального розслідування, визначеного пунктом 36 Порядку. Відповідно до пункту 1.4 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 2012 року № 420 саме роботодавець повинен видати потерпілому направлення на МСЕК для встановлення ступеня стійкості втрати професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Аргументи учасників справи
У липні 2019 року Приватне Івано-Франківське обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило оскаржене судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував, що згідно
з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: дочірнє підприємство «Автобаза «Турист» Івано-Франківського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист», діяльність якого 17 грудня
2012 року припинено, дата запису: 17 грудня 2012 року, правонаступник - Приватне Івано-Франківське обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист». Проте, ОСОБА_1 не був працівником дочірнього підприємство «Автобаза «Турист» 15 березня 1990 року, у момент, коли із ним стався нещасний випадок. Відповідач є правонаступником дочірнього підприємство «Автобаза «Турист», а не Івано-Франківської автобази «Турист». Тому у відповідача відсутні правові підстави проводити відповідне розслідування нещасного випадку з оформленням акту форми Н-1. Розслідування повинен організовувати територіальний орган Держпраці за місцем настання нещасного випадку, який утворює комісію.
Апеляційний суд не врахував положення Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 088/о «Направлення на медико-соціальну експертну комісію», затверджену наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, відповідно до норм якої відповідач не наділений компетенцією про направлення особи на МСЕК. Помилковим
є посилання апеляційного суду на пункт 1.4 наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я пов'язане з виконанням трудових обов'язків» та Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317. Такий Порядок і Положення стосуються виключно діяльності МСЕК, а не порядку розслідування нещасних випадків на виробництві.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність її вимог, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Івано-Франківська автобаза «Турист» реорганізована в дочірнє підприємство «Автобаза «Турист» Івано-Франківського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист», діяльність якого 17 грудня 2012 року припинено, а не ліквідовано, правонаступником якого
є відповідач - Приватне Івано-Франківське обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист».
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що з 07 липня 1989 року по 31 жовтня 1996 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Івано-Франківською автобазою «Турист» та працював машиністом автокрану 5-го - 6-го розряду
в Івано-Франківській автоколоні.
15 березня 1990 року при виконанні позивачем трудових обов'язків машиніста автокрану КС-3575 держ. № НОМЕР_1 та розгрузки лісу, обірвались болти поворотної частини автокрану, від чого автокран перекинувся та придавив позивача. Створена комісія по виявленню причин аварії і нещасного випадку. Результати роботи комісії представити на розгляд згідно Положення про розслідування нещасних випадків.
В результаті травми на виробництві позивач отримав тілесні ушкодження,
а саме: перелом тазових кісток, розрив сечового міхура, уретри та інші тілесні ушкодження, від яких стаціонарно та амбулаторно лікувався понад 5 років
в медичних установах м. Івано-Франківська та м. Києва.
Згідно з архівною довідкою Івано-Франківської обласної лікарні від 20 листопада 2017 року в первинних записах у медичних картках вказаний випадок зафіксований як травма на виробництві. У виписці стаціонарної медичної карти від 21 травня 1991 року міститься запис, що у березні 1990 року у ОСОБА_1 була травма на виробництві.
Згідно наказу начальника автобази «Турист» № 40-д від 20 березня 1990 року створена комісія по виявленню причин аварії і нещасного випадку та наказом від 15 квітня 1990 року № 54-д винних осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Суди зазначили, що Івано-Франківська автобаза «Турист», як юридична особа припинена, її правонаступником є Приватне Івано-Франківське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист». Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань «Автобаза» Турист» Івано-Франківського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськ турист» з 17 грудня 2012 року знаходиться в стані припинення, її правонаступником є Приватне Івано-Франківське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист» (а. с. 81).
У частинах першій, третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У частинах першій, третій статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно з частинами першою, четвертої, шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які
є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B. V.
v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Позивачзвернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом; зобов'язати відповідача провести спеціальне розслідування нещасного випадку; направити його на МСЕК.
Зазначені вимоги були предметом розгляду суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції за апеляційною скаргою відповідача, який просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково - зобов'язав відповідача провести розслідування нещасного випадку та за результатами проведеного розслідування видати ОСОБА_1 направлення на МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Отже, суд апеляційної інстанції:
вийшов за межі позовних вимог та розглянув вимоги, які не були предметом розгляду суду першої інстанції;
не вказав обставин, передбачених частиною четвертою статті 367 ЦПК України, для виходу за межі доводів апеляційної скарги;
не надав оцінки доводам апеляційної скарги відповідача про те, що Івано-Франківська автобаза «Турист», з якою позивач перебував у трудових відносинах, є ліквідованою, відповідно, відповідач та його правопопередник (дочірнє підприємство «Автобаза «Турист» Івано-Франківського обласного Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист») не є правонаступниками підприємства, з яким позивач перебував у трудових відносинах, та не перевірив, яким доказами відповідач підтверджує відповідні доводи.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист» задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року скасувати.
Передати справу № 348/821/18 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук