Ухвала
24 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 379/187/17
провадження № 61-14344ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Таращанського районного суду Київської області від 23 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Лідія Василівна, Таращанська районна державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,
ОСОБА_1 28 вересня 2020 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Таращанського районного суду Київської області від 23 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 27 серпня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушував питання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що копію постанови апеляційного суду отримано позивачем 08 серпня 2020 року. Окрім цього, ОСОБА_1 посилався на те, що в цей час в провадженні Київського апеляційного суду перебувала справа № 379/1207/17 щодо оскарження цього ж заповіту і позивач розраховував, що заповіт буде скасовано та не буде потреби подавати касаційну скаргу у цій справі. Однак, у справі № 379/1207/17 не задоволено апеляційну скаргу. Тому касаційна скарга подається із запізненням. Однак, ОСОБА_1 не надавав будь-яких належних доказів того, чому він був позбавлений можливості подати касаційну скаргу у передбачений законом строк.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року указані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, а касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для надання особі, яка подала касаційну скаргу, права звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення та подавши відповідні докази, а також для усунення інших недоліків.
У листопаді 2020 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке підписано представником ОСОБА_2 . Клопотання мотивоване тим, що копію постанови апеляційного суду отримано позивачем поштою 08 серпня 2020 року, а представнику постанова апеляційного суду не була відправлена взагалі. В цей час в провадженні Київського апеляційного суду перебувала справа № 379/1207/17 щодо оскарження цього ж заповіту і позивач розраховував, що заповіт буде скасовано та не буде потреби подавати касаційну скаргу у цій справі. Однак, у справі № 379/1207/17 не задоволено апеляційну скаргу. Окрім цього, у зв'язку із встановленням карантину у серпні та вересні 2020 року м. Київ перебувало у помаранчевій зоні, тобто кількість захворювань у м. Києві у зазначений період та ризик захворіти був високим. Ураховуючи, що для подання касаційної скарги позивачу необхідно було подавати касаційну скаргу до суду, який знаходиться у м. Києві, останній не мав об'єктивної можливості подати її своєчасно.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Аналіз наданих пояснень на обґрунтування пропуску строку звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою свідчить, що вказані підстави не можна вважати поважними з наступних підстав. ОСОБА_1 не надано будь-яких належних доказів того, чому він був позбавлений можливості подати касаційну скаргу у передбачений законом строк. ОСОБА_1 був обізнаний про апеляційний перегляд, зокрема, подавав апеляційну скаргу, представник позивача приймав участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, позивач отримав копію постанови апеляційного суду 08 серпня 2020 року про що самостійно зазначив у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження.
Аргумент, зазначений у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження про те, що у зв'язку із встановленням карантину у серпні та вересні 2020 року м. Київ перебувало у помаранчевій зоні і для подання касаційної скарги позивачу необхідно було подавати касаційну скаргу до суду, який знаходиться у м. Києві і він не мав об'єктивної можливості подати її своєчасно суд відхиляє. Оскільки касаційну скаргу подано засобами поштового зв'язку представником, з визначеним у ордері на надання правничої допомоги від 19 лютого 2020 року робочим місцем у м. Києві.
ОСОБА_1 не обґрунтовано та не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що пропуск строку на касаційне оскарження зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 393, пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, оскільки наведені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Таращанського районного суду Київської області від 23 січня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року є неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Таращанського районного суду Київської області від 23 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Лідія Василівна, Таращанська районна державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков