про відкриття касаційного провадження
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа №640/11313/19
провадження №К/9901/30257/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Желєзного І.В., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Асоціації виробників та постачальників газового обладнання на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі № 640/11313/19 за позовом Асоціації виробників та постачальників газового обладнання до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання протиправним та нечинним наказу,
Асоціація виробників та постачальників газового обладнання звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, у якому просила визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 листопада 2018 року № 305 «Про затвердження ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання».
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27.01.2020, яке Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.09.2020 залишив без змін, відмовив Асоціації виробників та постачальників газового обладнання у позові.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Асоціація виробників та постачальників газового обладнання звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову Асоціація виробників та постачальників газового обладнання.
Дослідивши зміст касаційної скарги Асоціації виробників та постачальників газового обладнання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
За змістом пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у разі, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, зокрема, про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та приписи наказу від 28.03.2018 № 773 «Про розподіл обов'язків та повноважень між Віце-прем'єр-міністром України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, першим заступником Міністра, заступниками Міністра та заступником Міністра з питань європейської інтеграції», оскільки спірний наказ був підписаний особою, що не мала повноважень його підписувати - заступником міністра ОСОБА_1 , тоді як такий наказ мав бути підписаний самим міністром. Додатково скаржник зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 8 Закону України «Про ринок природного тазу», який був чинний на момент прийняття спірного наказу, внаслідок чого дійшли хибного висновку про те, що сфери регулювання ДБН 2018 та статті 8 Закону України «Про ринок природного газу» є різними.
Також заявник у своїй касаційній скарзі наводить й інші факти неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Одночасно заявник вказує, що Верховний Суд у своїй постанові не викладав висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.
Аналіз аргументів касаційної скарги в їхньому логічному взаємозв'язку з висвітленими в оскаржених судових рішеннях обставинами справи вказує на наявність у цій ситуації підстави для відкриття касаційного провадження, наведеної у пункті 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки Верховний Суд ще не викладав висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Водночас частина друга статті 329 КАС України встановлює, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Передбачений зазначеною статтею строк на касаційне оскарження пропущений, оскільки оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене 29.09.2020, а касаційна скарга подана 11.11.2020 (згідно з відтиском штемпеля оператора поштового зв'язку «Укрпошта» на конверті, у якому надійшла касаційна скарга).
У касаційній скарзі Асоціація виробників та постачальників газового обладнання зазначає, що отримала постанову суду апеляційної інстанції 12.10.2020, а тому вважає вказану обставину поважною причиною для пропуску процесуального строку.
За наведених обставин та беручи до уваги надані на їхнє підтвердження докази, Верховний Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення та про наявність підстав для його поновлення.
Отже, підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі немає.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що слід відкрити касаційне провадження за поданою касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Керуючись положеннями пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд
1. Заяву Асоціації виробників та постачальників газового обладнання про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити Асоціації виробників та постачальників газового обладнання строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі № 640/16651/19.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Асоціації виробників та постачальників газового обладнання на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі № 640/11313/19.
3. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/11313/19.
4. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.
5. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя І.В. Желєзний
Суддя В.М. Кравчук