ф
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/3857/17
адміністративне провадження № К/9901/18106/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л. О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року (суддя Келеберда В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року (судді Бужак Н.П., Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.) у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору: Нотаріальна палата України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору: Нотаріальна палата України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року № 324/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень";
- визнати протиправним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16 грудня 2016 року;
- зобов'язати ДП "Національні інформаційні системи" розблокувати приватному нотаріусу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ та висновок прийняті внаслідок неправильного застосування норм права, з порушенням вимог Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, у зв'язку з чим вони є протиправними, позивач стверджує, що скаржником - ПАТ «Державний ощадний банк України» при зверненні із скаргою до Міністерства юстиції України було порушено 30-денний строк, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки з липня 2016 року банк приймав участь у пов'язаних судових процесах щодо визнання протиправними дій приватного нотаріуса та зобов'язання вчинити дії, як третя особа, що не заявляє самостійних вимог. Проте, відповідачі не звернули на це увагу, розглянувши скаргу по суті.
Крім того, позивачка зазначає, що звернувшись до неї з питанням здійснення державної реєстрації права власності на квартири у АДРЕСА_1 , заявниками (третіми особами у справі) було подано усі необхідні та передбачені чинним законодавством документи, а саме: технічні паспорти, договори купівлі-продажу майнових прав, акти приймання-передачі майнових прав на об'єкти нерухомості, довідки про оплату вартості майнових прав на квартири, які було перевірено на наявність заборон, арештів, іпотек тощо, сформовано відповідні довідки про відсутність перешкод для здійснення реєстрації права власності, зареєстровано права власності заявників. Під час реєстрації 18 квітня 2016 року, як зазначає позивач, було здійснено пошук у Державному реєстрі реєстрації прав власності за адресою об'єкта, проте встановити наявність іпотеки та заборони відчуження не виявилося можливим, оскільки у червні 2016 року іншим приватним нотаріусом Гунько І.І. при посвідчені договору іпотеки майнових прав на вказані квартири та внесенні відповідних записів до реєстру, адреса майна зазначена без номерів секцій та квартир, що у свою чергу унеможливило виявлення записів про іпотеку та заборону. Такі обставини стали відомі позивачу з телефонного дзвінка працівника банку, після чого вона одразу перенесла записи про обтяження до відкритих розділів реєстру. Позивачка вважає, що виявлені відповідачами порушення під час здійснення реєстраційних дій мають логічні пояснення, які необхідно було врахувати під час складання висновку від 16 грудня 2016 року, проте цього враховано не було, що призвело до винесення протиправного наказу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року № 324/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 квітня 2016 року № 29366488, № 29366399, № 29366436, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 640,80 грн. (шістсот сорок грн. 80 коп.) судового збору. У решті позову відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що за умов подачі заявниками разом із заявою про реєстрацію прав власності повного комплекту документів, передбачених пунктом 41 Порядку № 1127, а також відсутності за заданими параметрами адреси нерухомого майна у Реєстрі відомостей щодо наявності іпотеки та заборон, у позивачки не виникло підстав, передбачених частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для обґрунтованої відмови у державній реєстрації прав власності або для зупинення процесу реєстрації прав власності. Крім того, як судом першої інстанції встановлено, що позивачці стали відомі обставини наявності чинної іпотеки та заборони відчуження 14 червня 2016 року, на підтвердження чого суду надано роздруківку електронного листування із представником АТ «Ощадбанку» (том 1 а.с. 44), тобто вже після внесення відомостей до реєстру про реєстрацію права власності за заявниками ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у зв'язку з чим нею у той же день вжито належних заходів та перенесено до відкритих розділів реєстру інформацію про існуючі обтяження. Пояснення з наведеними обґрунтуваннями надавалися позивачем Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, проте не були прийняті до уваги та оцінені у висновку від 16 грудня 2016 року.
Суди відмовили позивачці у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 16 грудня 2016 року, оскільки сам по собі висновок відображає встановлені під час перевірки скарги обставини, слугує підставою для видачі відповідного наказу та не породжує для позивача правових наслідків.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Скаржник стверджує, що наказ Міністерства юстиції України в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не впливає на права позивачки та не створює жодних негативних наслідків для неї.
Позиція інших учасників справи.
Від позивачки та Нотаріальної палати України до суду надійшли відзиви на касаційну скаргу відповідача, в якому вони просять залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Стрелець Т.Г. суддів: Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року задоволено заяви суддів Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г., Тацій Л.В. про самовідвід.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 липня 2019 року № 908/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку з постановленням ухвали Верховного Суду від 04 липня 2019 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 листопада 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
10 жовтня 2016 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга ПАТ "Державний ощадний банк України" на дії та рішення державного реєстратора ОСОБА_1 у зв'язку з реєстрацією права власності на квартири №100 , №104 , №106 , АДРЕСА_5 за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .
За результатами розгляду зазначеної скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено висновок від 16 грудня 2016 року, яким встановлено, що 31 січня та 24 лютого 2014 року ТОВ "ПГ Інвест" на підставі іпотечних договорів № 190, та № 444, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І., передано в іпотеку АТ "Ощадбанк" майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, на квартири, що будуються за адресою: АДРЕСА_6 , №106 , №273 .
Іпотека та заборона відчуження на зазначені об'єкти зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На час розгляду скарги будівництво багатоповерхового житлового будинку за зазначеною адресою завершено, об'єкт введений в експлуатацію.
09 вересня 2016 року ТОВ "ПГ Інвест" звернулося з листом до ПАТ "Ощадбанк" щодо внесення змін до іпотечних договорів в частині зміни опису предмета іпотеки з майнових прав на повноцінні об'єкти нерухомого майна в збудованому будинку, у якому також було зазначено про оформлення права власності на квартири №100 , №106 , №273 .
У той же день з інформації, отриманої з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, скаржнику стало відомо, що, дійсно, 21 квітня 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29366488, на підставі якого зареєстровано право власності на квартиру № 100 за ОСОБА_4 , № НОМЕР_1 на квартиру № 106 за ОСОБА_2 , № НОМЕР_2 на квартиру № 273 за ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності за фізичними особами відбулася без згоди іпотекодержателя, що є порушенням прав заявника. На підтвердження зазначених обставин, Комісією наведено також, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 квітня 2016 року № 29366488, № 29366460, № 29366399, № 29366436 до розділів, відкритих на квартири № 100 , 106, 104, 273, зі спеціального розділу були перенесені записи про іпотеку № 14965487, 14965668, 14965575, 14965799 та обтяження № 14963602, 14963824, 14963749, 14963927, погашені записи про іпотеку № 4799204, 4799246, 4533753, 4533829 та обтяження № 4780402, 4780438, 4531075, 4533409 у спеціальному розділі.
За наявності підстав для прийняття рішень, передбачених статтями 23, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за висновками Комісії приватним нотаріусом ОСОБА_1 були прийняті рішення про реєстрацію прав власності, які підлягають скасуванню з вищезазначених підстав.
09 лютого 2017 року наказом Міністерства юстиції України № 324/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" частково задоволено скаргу ПАТ "Державний ощадний банк" від 04 жовтня 2016 року №55/2-01/1694-5418/2016-00/вих., скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 квітня 2016 року № 29366488, 29366399, 29366436, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, тимчасово заблоковано доступ приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на шість місяців.
Не погоджуючись із висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16 грудня 2016 року та наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року № 324/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивачка звернувся з цим позовом до суду.
Релевантні джерела права та акти їх застосування.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон460-IX).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону460-IX, касаційний розгляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою-третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (з наступними змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1127 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Статтею 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у випадку, зокрема, подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.
Частиною першою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього право набувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першої цієї статті, заборонена.
Порядок здійснення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень регламентується постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до пункту 48 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності у зв'язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються:
1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.
Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат»;
3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою);
4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).
Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Предметом судового контролю у цій справі є наказ Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року № 324/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16 грудня 2016 року.
Відповідно до матеріалів справи, 09 лютого 2017 року наказом Міністерства юстиції України № 324/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень":
1. Частково задоволено скаргу ПАТ "Державний ощадний банк" від 04 жовтня 2016 року №55/2-01/1694-5418/2016-00/вих.;
2. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 квітня 2016 року № 29366488, 29366399, 29366436, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1;
3. Відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "Державний ощадний банк" від 04 жовтня 2016 року №55/2-01/1694-5418/2016-00/вих. у частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 квітня 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1;
Тимчасово заблоковано доступ приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на шість місяців.
В контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, адміністративний суд, отримавши позовну заяву, повинен встановити наявність факту порушення права та застосувати конкретний спосіб захисту порушеного права, що залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
На час судового розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій, доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачці було відновлено.
Представник позивачки звернувся до суду з усним клопотанням про відкликання позовної заяви в частині вимоги про зобов'язання Державного підприємства "Національні інформаційні системи" розблокувати приватному нотаріусу Київського міського округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим залишити позов в цій частині без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року задоволено клопотанням представника позивача, позов в частині позовних вимог про зобов'язання ДП "Національні інформаційні системи" розблокувати приватному нотаріусу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно залишено без розгляду.
Судами попередніх інстанцій надано оцінку оскаржуваному наказу в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 квітня 2016 року № 29366488, № 29366399, № 29366436, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано оцінку, яким чином скасування вказаних реєстраційних дій порушує права позивачки. В свою чергу, позивачкою не наведено доводів та не надано доказів порушення оскаржуваною частиною наказу МЮУ її прав та інтересів.
Верховний Суд зазначає, що позивач повинен довести, що він є потерпілим від порушення з боку суб'єкта владних повноважень, зокрема має місце безпосередній негативний суттєвий вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. З'ясування існування факту порушення прав, законних інтересів та матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується.
Судами не з'ясовано, які саме права, законні інтереси позивачки порушуються спірним наказом відповідача, в оскаржуваній частині.
Таким чином, Верховний Суд констатує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У свою чергу, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливлюють їх встановлення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Згідно частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов