24 листопада 2020 року
м. Київ
справа №2140/1341/18
адміністративне провадження №К/9901/6216/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Любачевської М.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Заверюхи К.О.,
представників відповідача - Луценко Л.А., Якуба С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 (головуючий суддя - Ю.М. Градовський, судді - А.В. Крусян, О.В. Яковлєв)
у справі № 2140/1341/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Херсонській області
про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 07.06.2018 № 133 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління Національної поліції» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 13.06.2018 № 148о/с «Про особовий склад» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області з 14.06.2018;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області з 14.06.2018 та стягнення заробітної плати в межах стягнення за один місяць;
-зобов'язати відповідача у 10-денний строк подати звіт про виконання рішення суду.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що на підставі наказів відповідача від 07.06.2018 № 133 та від 13.06.2018 №148 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у невиході на службу без поважних причин 03.05.2018 та 12.05.2018, непопередженні свого безпосереднього керівника про захворювання та місце знаходження на лікуванні, вчиненні дій, які мають ознаки складу кримінального правопорушення, недотриманні обмежень і заборон, передбачених Законами України «Про запобігання корупції», «Про Національну поліцію» використанні своїх службових повноважень, становища та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе, вступі у позапроцесуальні неділові стосунки, вимаганні неправомірної вигоди за непритягнення до кримінальної відповідальності, здійсненні психологічного та фізичного тиску на підозрюваного, примушенні видати на ім'я ОСОБА_2 (довіреної особи ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ) генеральної довіреності на вчинення всіх юридичних дій від імені ОСОБА_4 , у незаконному утримуванні підозрюваного з 24.03.2018 по 29.03.2018 на території одного з будинків дачного кооперативу, примушенні із застосуванням психологічного тиску виписати з квартири малолітню дитину, що суперечить покладеним на поліцейського обов'язкам та призвело до суспільного резонансу через створення негативної громадської думки, завдало непоправної шкоди репутації і авторитету діяльності Національної поліції України (дискредитував органи поліції). Вважає вказані накази незаконними та необґрунтованими, оскільки наказом про призначення службового розслідування від 02.05.2018 на період службового розслідування позивача відсторонено від виконання службових обов'язків, у зв'язку із чим 03.12.2018 та 12.05.2018 він не міг вчинити прогул, крім того зазначає, що 12.05.2018 був вихідним днем. Зазначає, що висновки відповідача про наявність в діях позивача складу кримінального правопорушення грубо суперечать статті 62 Конституції України та зазначення таких підстав для звільнення зі служби в поліції є неприпустимим.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 07.06.2018 № 133 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління Національної поліції» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 13.06.2018 № 148о/с «Про особовий склад» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області з 14.06.2018. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 49 264 грн. 06 коп. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області з 14.06.2018 та стягнення заробітної плати в межах стягнення за один місяць у розмірі 10 407 грн.90 коп. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області у 10-денний строк подати звіт про виконання рішення суду.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що службове розслідування проведено з порушенням порядку його призначення та проведення, передбаченого Інструкцією про порядок службового розслідування в органах внутрішніх справ України, внаслідок чого його висновки є протиправними і такими, що не можуть спричинити певні правові наслідки. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки службового розслідування щодо невиходу ОСОБА_1 на службу без поважних причин 03.05.2018 та 12.05.2018 не підтвердилися під час розгляду справи, а висновки службового розслідування, які ґрунтуються на інформації, що надійшла до відповідача, про проведення обшуку у рамках кримінального провадження, не доводять вину позивача в скоєнні дисциплінарного проступку.
5. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що вина позивача у вчиненні правопорушень, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України може бути доведена лише вироком суду, а не матеріалами службового розслідування, оскільки звільнення позивача відбулося на підставі результатів службового розслідування, тому прийшов до висновку щодо правомірності оскаржуваних наказів.
7. Постановою Верховного Суду від 08.10.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції, не виклав жодного правового обґрунтування відхилення обставин, встановлених в постанові суду першої інстанції, зокрема щодо: правомірності підстав призначення службового розслідування; правомірності строків продовження службового розслідування; відсутності позивача на службі з поважних причин; проведення службового розслідування не уповноваженими особами; непопередження позивача свого безпосереднього керівника про захворювання та місцезнаходження; правомірності використання відповідачем під час службового розслідування матеріалів кримінального провадження.
8. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 скасовано. Прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
9. При новому розгляді справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач допустив грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у невиході на службу без поважних причин 03.05.2018 та 12.05.2018, непопередження свого безпосереднього керівника про захворювання та місце знаходження на лікуванні, при використанні своїх службових повноважень, становища та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе, вступі у позапроцесуальні неділові стосунки, вимаганні неправомірної вигоди за непритягнення до кримінальної відповідальності, здійсненні психологічного та фізичного тиску на підозрюваного, примушенні видати на ім'я ОСОБА_2 (довіреної особи ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ) генеральної довіреності на вчинення всіх юридичних дій від імені ОСОБА_4 , у незаконному утримуванні підозрюваного з 24.03.2018 по 29.03.2018 на території одного з будинків дачного кооперативу, примушенні із застосуванням психологічного тиску виписати з квартири малолітню дитину, що суперечить покладеним на поліцейського обов'язкам та призвело до суспільного резонансу через створення негативної громадської думки, завдало непоправної шкоди репутації і авторитету діяльності Національної поліції України (дискредитував органи поліції). Доводи позивача про відсторонення від виконання службових обов'язків, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки таке не звільняє працівника від обов'язку виходу на службу. Відхилено і посилання позивача щодо неправомірності використання під час службового розслідування матеріалів кримінального провадження, оскільки такі містяться у відкритому доступі на сайті ЄДРСР.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати в повному обсязі, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
11. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано дійшов висновку про те, що вина позивача у порушенні службової дисципліни повністю доведена в ході службового розслідування.
Позиція інших учасників справи
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить відмовити у її задоволенні, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух касаційної скарги
13. Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
14. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
15. ОСОБА_1 , на час прийняття оскаржуваних наказів, обіймав посаду слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області.
16. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 02.05.2018 №589 призначене службове розслідування, у зв'язку із надходженням інформації про проведення у службових приміщеннях Корабельного відділення поліції Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області обшуку у рамках кримінального провадження № 42018230000000066, розпочатого 04.04.2018 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, за фактом вимагання неправомірної грошової винагороди працівниками Корабельного відділення поліції.
17. Пунктом 3 вказаного наказу визначено, що на період проведення службового розслідування відсторонено слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області майора поліції ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків.
18. За результатами проведеного службового розслідування, складено висновок, яким встановлено, що 02.05.2018 до ВІОС УКЗ Головного управління Національної поліції в Херсонській області надійшла інформація про проведення у службових приміщеннях Корабельного відділення поліції Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області обшуку у рамках кримінального провадження № 42018230000000066, розпочатого 04.04.2018 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України за фактом вимагання неправомірної вигоди слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції майором поліції ОСОБА_1 за пособництвом гр. ОСОБА_2 від гр. ОСОБА_4 за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності. 18.05.2018 до ВІОС УКЗ Головного управління Національної поліції в Херсонській області надійшла інформація про те, що цього ж дня слідчим відділом УСБУ в Херсонські області вказане кримінальне провадження перекваліфіковано на частину третю статті 189 Кримінального кодексу України та, зокрема, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення. Майор поліції ОСОБА_1 в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України не затримувався. 23.05.2018 відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
19. Під час службового розслідування ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень в порядку статті 63 Конституції України.
20. Крім того, висновком службового розслідування встановлено, що 03.05.2018 у зв'язку з невиходом на службу майора поліції ОСОБА_1 працівниками поліції ВІОС УКЗ Головного управління Національної поліції в Херсонській області був складений акт № 963/2/4-2018 про невихід на службу. Також акти про невихід на службу майора поліції ОСОБА_1 були складені 04.05.2018 № 970/2/4-2018, 05.05.2018 № 981/2/4-2018, 07.05.2018 №995/2/4-2018 та 08.05.2019 № 1009/2/4-2018.
21. Опитаний в ході службового розслідування начальник відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Херсонській області майор поліції ОСОБА_5 у своєму поясненні зазначив, що 04.05.2018 йому зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що захворів, але діагноз та де саме відкрив лікарняний повідомляти відмовився, чим грубо порушив вимоги пункту 3.1 частини 3 наказу Головного управління Національної поліції від 08.11.2016 № 1138 «Про порядок госпіталізації та амбулаторного лікування працівників органів та підрозділів Головного управління Національної поліції», згідно з якими атестовані працівники органів і підрозділів Головного управління Національної поліції у випадку захворювання повинні негайно повідомити свого безпосереднього керівника про місцезнаходження на лікуванні.
22. Висновком встановлено, що слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції майор поліції ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин 03.05.2018 та 12.05.2018, тому що ним не надані будь-які документи, які б підтверджували поважність відсутності його на робочому місці в зазначені дні. Згідно довідки від 04.05.2018 № 673 про тимчасову непрацездатність майор поліції ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні в ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України Херсонської області» з 04.05.2018 по 11.05.2018. З 18.05.2018 по 27.05.2018 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в КЗ «Обласна лікарня відновного лікування» з діагнозом: карбункул спини (довідка від 30.05.2018 № 03/177).
23. Згідно висновку службового розслідування відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, вважати такими, що підтвердилися. За грубе порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 3.1 частини третьої наказу Головного управління Національної поліції «Про порядок госпіталізації та амбулаторного лікування працівників органів та підрозділів Головного управління Національної поліції» від 08.11.2016 № 1138, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 2, 3, 5 частини першої розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилось у невиході на службу без поважних причин 03.05.2018 та 12.05.2018, непопередженні свого безпосереднього керівника про захворювання та місце знаходження на лікуванні, вчиненні дій, які мають ознаки складу кримінального правопорушення, недотриманні обмежень і заборон, передбачених Законами України «Про запобігання корупції», «Про Національну поліцію» використанні своїх службових повноважень, становища та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе, вступі у позапроцесуальні неділові стосунки, вимаганні неправомірної вигоди за непритягнення до кримінальної відповідальності, здійсненні психологічного та фізичного тиску на підозрюваного, примушенні видати на ім'я ОСОБА_2 (довіреної особи ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ) генеральної довіреності на вчинення всіх юридичних дій від імені ОСОБА_4 , у незаконному утримуванні підозрюваного з 24.03.2018 по 29.03.2018 на території одного з будинків дачного кооперативу, примушенні із застосуванням психологічного тиску виписати з квартири малолітню дитину, що суперечить покладеним на поліцейського обов'язкам та призвело до суспільного резонансу через створення негативної громадської думки, завдало непоправної шкоди репутації і авторитету діяльності Національної поліції України (дискредитував органи поліції), слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію».
24. Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 07.06.2018 № 133 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління Національної поліції» ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
25. Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 13.06.2018 № 148о/с «Про особовий склад» майора поліції ОСОБА_1 - слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію».
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію», відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
28. Згідно із статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
29. Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
30. За змістом частин першої та другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
31. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
32. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліції» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
33. Згідно із пунктом 9 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» вирішено поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).
34. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
35. Згідно із статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
36. Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
37. За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ.
38. Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено статтею 14 Дисциплінарного статуту.
39. Вказаною нормою, зокрема, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
40. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція № 230, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
41. Відповідно до пункту 1.2. Інструкції № 230 службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
42. Пунктом 2.1. Інструкції № 230 передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.
43. Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (пункт 2.6. Інструкції № 230).
44. Згідно із пунктами 3.2., 3.3 Інструкції № 230 службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.
Проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки.
45. За змістом пункту 5.1. Інструкції № 230 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.
У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
46. Пунктами 5.2., 5.3., 5.4. Інструкції № 230 передбачено, що початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.
Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).
Якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового і начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Особа рядового і начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
47. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин (пункт 8.1. Інструкції № 230).
48. Відповідно до пунктів 8.2., 8.3. Інструкції № 230 у вступній частині висновку службового розслідування викладаються:
посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування;
підстави для проведення службового розслідування.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про:
обставини, за яких особа (особи) рядового і начальницького складу скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;
час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;
посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;
наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи рядового і начальницького складу та їх наслідками;
умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього;
вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено;
наявність вини особи (осіб) рядового і начальницького складу, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
49. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
50. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
51. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою для призначення службового розслідування стало надходження інформації про проведення у службових приміщеннях Корабельного відділення поліції Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області обшуку у рамках кримінального провадження № 42018230000000066, розпочатого 04.04.2018 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, за фактом вимагання неправомірної грошової винагороди працівниками Корабельного відділення поліції.
52. Аналіз положень Інструкції № 230 дає підстави для висновку, що службове розслідування проводиться з метою виявлення причин та умов, що стали підставою для проведення службового розслідування, ступеня вини особи.
53. Питання про наявність підстав для накладення на особу рядового і начальницького складу дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення особи рядового і начальницького складу до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
54. В даному випадку, вирішення питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
55. Передумовою звільнення особи рядового і начальницького складу за порушення Присяги працівника поліції та за скоєння проступку, який порочить його як працівника поліції, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією № 230, у ході якого належними та допустимими доказами має підтвердитись факт скоєння особою вчинку, направленого проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання особою своїх обов'язків.
56. З огляду на обставини, які встановлені службовим розслідуванням, було зроблено висновок про порушення позивачем пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 3.1 частини третьої наказу Головного управління Національної поліції «Про порядок госпіталізації та амбулаторного лікування працівників органів та підрозділів Головного управління Національної поліції» від 08.11.2016 № 1138, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 2, 3, 5 частини першої розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилось у невиході на службу без поважних причин 03.05.2018 та 12.05.2018, непопередженні свого безпосереднього керівника про захворювання та місце знаходження на лікуванні, вчиненні дій, які мають ознаки складу кримінального правопорушення, недотриманні обмежень і заборон, передбачених Законами України «Про запобігання корупції», «Про Національну поліцію», використанні своїх службових повноважень, становища та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе, вступі у позапроцесуальні неділові стосунки, вимаганні неправомірної вигоди за непритягнення до кримінальної відповідальності, здійсненні психологічного та фізичного тиску на підозрюваного, примушенні видати на ім'я ОСОБА_2 (довіреної особи ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ) генеральної довіреності на вчинення всіх юридичних дій від імені ОСОБА_4 , у незаконному утримуванні підозрюваного з 24.03.2018 по 29.03.2018 на території одного з будинків дачного кооперативу, примушенні із застосуванням психологічного тиску виписати з квартири малолітню дитину, що суперечить покладеним на поліцейського обов'язкам та призвело до суспільного резонансу через створення негативної громадської думки, завдало непоправної шкоди репутації і авторитету діяльності Національної поліції України (дискредитував органи поліції), слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію»
57. Верховний Суд наголошує, що положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
58. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
59. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.
60. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
61. Посилання позивача в касаційній скарзі, що службове розслідування проведено відповідачем поза межами дослідження обставин подій, що стали підставою для його призначення, а саме: дослідження обставин щодо невиходу позивача на службу 03.05.2018 та 12.05.2018, судом касаційної інстанції відхиляються, враховуючи наступне.
62. Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. Інструкції № 230 визначено, що виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право, зокрема, викликати осіб рядового і начальницького складу, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників органів внутрішніх справ, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування.
63. В свою чергу, права особи рядового і начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування визначено у пункті 6.3. Інструкції № 230, підпунктом 6.3.2. якої передбачено право особи рядового і начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.
64. Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення службового розслідування позивач на роботі не з'являвся, про своє місцезнаходження не повідомляв, від надання пояснень відмовився в порядку статті 63 Конституції України, а тому на момент проведення службового розслідування невихід позивача на роботу сприймався комісією, яка проводила службове розслідування, як наслідок порушення у відношенні позивача кримінального провадження, а тому всі обставини (і щодо невиходу позивача на службу) досліджувалися уже в рамках розпочатого службового розслідування.
65. Доводи касаційної скарги стосовно того, що на період проведення службового розслідування позивача було відсторонено від виконання службових обов'язків, судом відхиляються, враховуючи наступне.
66. Статтею 70 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов'язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
Поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов'язків за займаною посадою.
За особою, відстороненою від виконання службових обов'язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії.
Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов'язків з дня видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов'язків за займаною посадою.
Якщо поліцейського відсторонено від виконання службових обов'язків (посади), його можуть допустити до виконання службових обов'язків за займаною посадою або призначити на іншу посаду лише після скасування підстави відсторонення та видання відповідного наказу.
На період відсторонення від виконання службових обов'язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак і табельна вогнепальна зброя. Службове посвідчення та спеціальний нагрудний знак поліцейського, відстороненого від виконання службових обов'язків (посади), зберігаються в його безпосереднього керівника. Табельна вогнепальна зброя поліцейського, відстороненого від виконання службових обов'язків (посади), зберігається в черговій частині органу (закладу установи), де проходить службу поліцейський.
67. Колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин положення Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту та Інструкції № 230 дійсно не містили чіткого регулювання дій відстороненого від виконання службових обов'язків поліцейського, в частині наявності або відсутності в нього обов'язку щоденно прибувати та знаходитися по місцю служби.
68. Разом з тим, аналіз наведеної вище норми дає підстави для висновку, що відсторонення від виконання службових обов'язків є тимчасовим недопущенням до виконання обов'язків за займаною посадою, проте не звільняє працівника обов'язку з'являтися до підрозділу для виконання іншої некваліфікованої роботи. У такому випаду, трудові відносини з працівником не припиняються. Такий працівник зобов'язаний прибувати до місця постійної служби і виконувати посадові інструкції та завдання, крім тих, які стали предметом порушення.
69. Посилання позивача на порушення статті 62 Конституції України є необґрунтованими, оскільки суд не вирішує питання обґрунтованості такого обвинувачення в межах кримінального провадження.
70. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені в рамках кримінального провадження №42018230000000066.
71. Доводи касаційної скарги стосовно того, що сам факт притягнення поліцейського до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження до прийняття судом відповідного рішення не може бути підставою для звільнення поліцейського зі служби ва поліції, колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки, як вірно було встановлено судом апеляційної інстанції, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
72. Суд зазначає, що поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
73. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
74. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 815/2527/15, від 13.08.2020 у справі № 817/3305/15.
75. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви № 11882/85).
76. Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
77. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
78. Доводи та аргументи представника позивача зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
79. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
80. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
81. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
82. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 327, 341, 344, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 2140/1341/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 30.11.2020.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк