30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 709/468/19
адміністративне провадження № К/9901/30296/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу громадянина Грузії ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грабовий Ігор Петрович, на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 709/468/19 за позовом Чорнобаївського районного сектору УДМС України в Черкаській області до ОСОБА_1 , треті особи - Уповноважений Президента України з прав дитини ОСОБА_2 , виконавчий комітет Богодухівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області Єфіменко Валерій Вікторович про примусове видворення за межі території України та про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців з метою забезпечення видворення за межі території України,
Чорнобаївський районний сектор УДМС України в Черкаській області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про примусове видворення за межі території України та про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців з метою забезпечення видворення за межі території України громадянина Грузії ОСОБА_1 (далі - відповідач).
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, позов задоволено частково. Вирішено примусово видворити громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на території України, порушуючи вимоги національного законодавства України неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності. Той факт, що відповідач є батьком, не є підставою для грубого систематичного порушення законодавства України. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 2340/2910/18. Судами також враховано, що відповідач тривалий термін нелегально перебуває на території України, не здійснює дій, спрямованих на легалізацію свого проживання.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями громадянин Грузії ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грабовий Ігор Петрович, звернувся до Верхового Суду із касаційною скаргою.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів зазначає наступне.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу примусового повернення іноземця за межі території України.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Такими чином, законодавець не передбачив та обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
У поданій касаційній скарзі позивач зазначає, що вона має виняткове значення, однак при цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою громадянина Грузії ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грабовий Ігор Петрович, на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 709/468/19 за позовом Чорнобаївського районного сектору УДМС України в Черкаській області до ОСОБА_1 , треті особи - Уповноважений Президента України з прав дитини ОСОБА_2 , виконавчий комітет Богодухівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області Єфіменко Валерій Вікторович про примусове видворення за межі території України та про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців з метою забезпечення видворення за межі території України.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М.Соколов