30 листопада 2020 року
Київ
справа №640/8132/20
адміністративне провадження №К/9901/25523/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2020 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року
у справі №640/8132/20 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 28 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61409085.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено повністю.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху із наданням строку скаржнику для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду, 05 листопада 2020 року скаржник надіслав заяву про усунення недоліків разом із виправленою касаційною скаргою із зазначенням вимог щодо касаційного оскарження рішень у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 330 КАС України та надав оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.
Щодо оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, суд зазначає наступне.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 травня 2020 року у справі №904/5697/18 та від 04 червня 2020 року у справі №904/1923/19 щодо застосування пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 року №145-ІХ (далі - Закон №145-IX). У вищевказаних висновках Верховного Суду зазначається, що Законом №145-IX встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів. Зазначено, що забороняється вчиняти виконавчі дії щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
На думку скаржника, суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували пряму норму Закону №145-IX про заборону вчинення виконавчих дій, а судом апеляційної інстанції неправильно витлумачено зазначену норму Закону №145-IX.
Скаржник також вказує на відсутність правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати або Великої Палати Верховного суду щодо єдиної правозастосовчої практики відносно пункту 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Також, скаржником зазначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа мас виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, на теперішній час відсутній висновок Об'єднаної або Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема п. З розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону №145-ІХ, а також посилається на наявність неоднакової судової практики щодо застосування вказаної норми Закону.
Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених підпунктами 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Проте, скаржником наведено обґрунтовані доводи, що розгляд відповідної касаційної скарги може мати фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, -
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року.
Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу №640/8132/20.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді Н.А. Данилевич
Н.В. Шевцова