26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/2313/16
адміністративне провадження № К/9901/35267/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2019 (суддя - Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 (колегія суддів: О.Є. Пилипенко, Н.П. Бужак, Л.О. Костюк) у справі №826/2313/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 13.10.2015,
Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (ПрАТ «ІДС») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про:
- визнання протиправними дій Київської міської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до Вантажної митної декларації № 100250002/2015/059898 від 13.10.2015 року ;
-скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000119/2 від 13.10.2015 р., прийняте Відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС;
- скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00161 від 16.10.2015, складеної Відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що відповідач безпідставно визначив іншу митну вартість імпортованих товарів і відмовив позивачу у їх митному оформленні. Товариство надало Митниці всі документи, які підтверджують складову декларованої ним митної вартості та не містять жодних неточностей чи розбіжностей.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2019 у даній справі, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, позов задоволено. Визнано протиправними дії Київської міської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулося відповідно до вантажної митної декларації №100250002/2015/059898 від 13.10.2015. Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000119/2 від 13.10.2015, прийняте відділом митного оформлення м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску і пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00161 від 16.10.2015, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.
Мотивами вказаних висновків стало те, що декларантом позивача під час процедури консультацій надано до контролюючого органу документи, які у своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість товару та дають підстави для її визначення за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Отже, у митниці у спірних правовідносинах були відсутні підстави визначення митної вартості за другорядним методом і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що рішення та постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема не дослідження судами факту заниження позивачем митної вартості імпортованого товару з-за кордону, постачальник (продавець) якого є пов'язаною особою.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.01.2015 між ПрАТ «ІДС» та ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) укладено Контракт №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 (Контракт) на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті.
02.03.2015 між ПрАТ «ІДС» та ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) укладено Додаткову угоду №1 від 02.03.2015 до Контракту, якою змінено ціну товару за Контрактом, оскільки ціна товару не завжди є сталою та залежить від різних процесів на ринку цього товару та інших економічних чинників.
13.10.2015 року на виконання умов Контракту, ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) поставило партію товару (вода мінеральна «Боржомі») за цінами відповідно до Контракту з урахуванням укладеної Додаткової угоди №1 до Контракту.
Вказана партія товару ввезена для здійснення митного оформлення в режимі імпорту до Відділу митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС України.
13.10.2015 з метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим ПрАТ «ІДС» декларантом - TOB « НАВІС ГРУП» подано вантажну митну декларацію №100250002/2015/059898 від 13.10.2015.
Для підтвердження заявленої митної вартості Товару та визначення її за основним методом, декларантом 13.10.2015 подано митному органу наступні документи:
- міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 0795918 від 07.10.2015;
- рахунок-фактура (інвойс) GE20150290 від 05.10.2015;
- пакувальний лист б/н від 05.10.2015;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.03.2015;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 10.06.2015;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 12.06.2015;
-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються СТ20-001/1501 від 13.01.2015;
- договір про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25.06.2015;
- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 07.10.2015;
- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2730 від 07.10.2015;
- сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № GTO201501/003310 від 06.10.2015;
- копія митної декларації країни відправлення С 2275 від 07.10.2015;
-митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100250002/2015/059898 від 13.10.2015.
Проте, незважаючи на надані документи, відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС України 13.10.2015 було запропоновано додаткові (за наявністю) документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, згідно п.п.3, 4 ст. 53 МКУ, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації, що підтверджує заявлену вартість товару;
- каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- копію митної декларації країни відправлення.
Також, у листі за вих. № 749/4-15ц від 16.12.2015 декларантом були надіслані додаткові документи, а саме: страховий поліс, прайс-лист виробника товару, копія виписки з бухгалтерської документації та копія митної декларації країни відправлення.
13.10.2015 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000119/2, а також склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00161.
Вважаючи рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом, який був задоволений, з чим погоджується Суд, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як вбачається за змістом встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідач отримавши вперше згадувану ВМД, вирішив витребувати у позивача додаткові документи по суті із 2-ох причин, а саме: в графі 14 CMR і експортній декларації країни відправника зазначений номер документа, який не зазначений у перекладі наданий до митного оформлення; в графі 14 зазначаються умови оплати, що документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості товару, розрахунок якої зроблений з урахуванням первинної контрактної ціни.
Розкривши зміст наданих до митного оформлення документи, в тому числі й додатково наданих позивачем, суди вірно зазначили, що такі містять достатні відомості на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів.
З урахуванням чого, рішення судів попередніх інстанцій є законними та відповідають сталій практиці щодо вирішення подібних спорів, сформованій в тому числі Верховним Судом України, правова позиція якого висловлена в постановах від 31.03.2015 (справа № 21-127а15) і від 30.06.2015 (справа № 21-591а15).
Щодо доводів Митниці в оскаржуваному рішенні про те, що в графі 14 CMR і експортній декларації країни відправника зазначений номер документа, який не зазначений у перекладі наданий до митного оформлення абсолютно не є належним доказом у даній справі, у зв'язку із чим не може свідчить на користь доводам відповідача про правомірність його дій.
Також як було встановлено судами і не спростовано відповідачем під час розгляду справи, позивачем надавались відповідачу інформація про страхування завезеного товару, яке фактично включено в ціну товару за умовами Контракту.
Верховний Суд зауважує, про те, що ціна поставленого позивачем товару до розмитнення придбаного у нерезидента, згідно Контракту СТ20-001/1501 від 13.01.2015 була заявлена позивачем у відповідності до Додаткової угоди №1 02.03.2015 до такого Контракту. Позивачем в ході розгляду даної справи було надано належні докази дійсної ціни за якою такий товар був придбаний, що не спростовано відповідачем.
Також не є обґрунтованими доводи заявника касаційної скарги, які є аналогічні висновкам спірного у даній справі рішення про пов'язаність позивача та його контрагента згідно Контракту СТ20-001/1501 від 13.01.2015, так як належного доказу такого факту відповідачем протягом розгляду даної справи надано не було. При цьому суди попередніх інстанцій, виконуючи вимогу Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.03.2019 здійснили послідовний та повний аналіз необхідних обставини пов'язаності позивача з його міжнародним партнером, заперечити проти яких відповідач не міг.
Зокрема, суди надавали оцінку економічного обґрунтування ціни імпортованого товару, зауважень щодо чого не висловлено відповідачем ні під час судового розгляду ні в доводах касаційної скарги, а тому його висновки про взаємопов'язаність сторін є припущенням і не підтверджується у належний спосіб.
В даному разі слід зауважити, що у відповідності до частини п'ятнадцятої статті 58 МК України передбачено, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Проте необхідно підкреслити, що наведене положення закріплює за декларантом право, а не обов'язок.
Таке тлумачення цього положення забезпечує його узгодженість із частинами дванадцятою, тринадцятою та чотирнадцятою статті 58 МК України, згідно із приписами яких, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
В ході розгляду справи, судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що Митниця не підтвердила факту про те, що взаємозв'язок між покупцем та продавцем якимось чином вплинув на заявлену митну вартість задекларованого товару.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і не спростованими доводами касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева І.А. Васильєва