01 грудня 2020 року
Київ
справа №640/11869/20
адміністративне провадження №К/9901/30126/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправним та скасування наказу,
06 листопада 2020 ОСОБА_1 (далі також - скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у даній справі є визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 21 травня 2020 року №124 «Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації», яким скасовано повідомлення про початок будівельних робіт від 25 лютого 2020 року № КВ 061200561274 та реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 28 лютого 2020 року № КВ 141200591496 щодо об'єкта будівництва «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. «Б» за адресою:
Площа Поштова. 08 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.
У зв'язку з цим, відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції, яким задоволено позов ОСОБА_1 , прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі заявник зазначає, що в оскаржуваному рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема положення статті 36, 39-1, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі - Порядок №553).
При цьому, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішеннях дійшли помилкового висновку, що факт подання недостовірних даних може бути виявлений шляхом проведення перевірки відповідно до Порядку № 553, оскільки застосували до спірних правовідносин статтю 39-1 Закону № 3038-VI та положення Порядку № 553 без врахування висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 826/6660/16, який полягає у тому, що достатньою та необхідної правовою підставою для скасування органом архітектурно-будівельного контролю реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації є встановлення факту наведення у них замовником недостовірних даних щодо правових підстав виконання будівельних робіт без належних документів чи відхилення від проектної документації, що дає підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом.
Водночас, проведення значного обсягу будівельних робіт на об'єкті без дотримання норм законодавства у сфері містобудівної діяльності можуть становити небезпеку для громадян, які перебувають поблизу нього. Таким чином, скаржник вважає, що при вирішенні справи, суду касаційної інстанції необхідно врахувати висновок про те, що власність не тільки надає переваги власнику, а й покладає на нього низку обов'язків перед суспільством та державою. Відтак, заявник наголошує, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення про задоволення позовних вимог без врахування вищевказаного висновку Верховного Суду, висловленого у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 826/2966/16, від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/13788/15 та від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18.
Крім того, у зв'язку з неправильним застосуванням вищевказаних норм, суди дійшли невірного висновку, що зведення об'єкта будівництва здійснювалося на підставі належно затвердженого проєкту. Таким чином, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій мали б врахувати позицію Верховного Суду, що полягає у тому, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої рішення мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 640/19360/19.
З огляду на наведені доводи касаційної скарги, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, з метою з'ясування правильності застосування судами статей 36, 39-1, 41 Закону № 3038-VI та Порядку №553 із врахуванням висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 826/6660/16. Суд також здійснить перевірку необхідності застосування у спірних правовідносинах висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/2966/16, від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/13788/15, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18 та від 20 серпня 2020 року у справі № 640/19360/19.
Наведені доводи вказують на існування обставин, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, і є підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи викладене, Верховний Суд здійснить касаційний перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у зазначеній справі.
Касаційна скарга подана у строк, передбачений статтею 329 КАС України, відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Рахом з касаційною скаргою скаржником подано клопотання про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, яке буде розглянуто судом в порядку підготовки справи до касаційного розгляду відповідно до статті 340 КАС України.
Керуючись статтями 248, 329, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України,
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказу.
2. Витребувати з Окружного адміністративного суду м. Києва справу № 640/11869/20.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи строк до 15 грудня 2020 року для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Встановити для учасників справи строк до 15 грудня 2020 року для подання до суду заперечення щодо клопотання про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року.
6. Роз'яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний
В.М. Шарапа