30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 580/207/20
адміністративне провадження № К/9901/20111/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 580/207/20
за позовом Акціонерного товариства «Сбербанк» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Сбербанк»
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року, ухвалене суддею Тимошенко В.П.
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Беспалова О.О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У січні 2020 року Акціонерне товариство «Сбербанк» (далі - АТ «Сбербанк», позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - УДВС ГТУ у Черкаській області, відповідач), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову УДВС ГТУ у Черкаській області про закінчення виконавчого провадження ВП № 32447173 від 27 грудня 2019 року.
2. В обґрунтування позову зазначено, що державним виконавцем безпідставно закрито виконавче провадження № 32447173 на підставі пункту 13 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону) після відновлення цього виконавчого провадження на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2018 року у справі № 823/2236/18, яким скасовано постанову відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області від 29 травня 2015 року ВП № 32447173 про закінчення цього виконавчого провадження. Позивач наголошував, що після закриття ВП № 32447173 постановою від 29 травня 2015 року УДВС ГТУЮ у Черкаській області не відправило оригінал виконавчого напису нотаріуса ані на адресу особи, що його видавала (приватний нотаріус), ані на адресу стягувача (позивача). Звертав увагу, що в описовій частині оскаржуваної постанови державним виконавцем вказано, що станом на 27.12.2010 оригінал виконавчого документу (виконавчого напису № 557 від 01.03.2012) до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області не надходило, хоча виконавче провадження ВП № 32447173 порушено за виконавчим написом нотаріуса № 189, виданого приватним нотарісом Київського міського нотаріального округу Журавльвою З.В. 26.04.2012.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач був повідомлений належним чином про необхідність звернення з виконавчим документом, у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження для пред'явлення його до виконання, що підтверджується постановою про відновлення виконавчого провадження №32447173 від 25 жовтня 2018 року, копія якої була направлена приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Журавльовій З.В., ТзОВ «Торговий дім «Сван» та ПАТ «Дочірній Банк Сбербанк Росії», що підтверджується супровідним листом від 25 жовтня 2018 року №13534/2.1.-10.
5. Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що позивач як сторона виконавчого провадження не був позбавлений можливості звертатися до приватного нотаріуса з метою фіксації факту неотримання оригіналу виконавчого документа, неотримання постанови про відновлення виконавчого провадження та з'ясовувати причини ненаправлення приватним нотаріусом запитуваного оригіналу виконавчого напису. В той же час, позивач використав принцип свободи надання доказів та поклався на обов'язок доказування відповідачем, який, в свою чергу, надав належні, достатні та допустимі докази вчинення ним дій відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
6. 11 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна АТ «Сбербанк», у якій скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій взяли до уваги неналежні докази та порушили принцип змагальності, що у підсумку призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, відповідачем було надано місцевому суду ксерокопії супровідних листів від 29.05.2015 № 1783/2.1-28 та від 25.10.2018 № 13534/2.1.-10 в якості нібито доказів направлення на адресу приватного нотаріуса Журавльової З.В. копій постанови від 29.05.2015 про закінчення виконавчого провадження та оригіналу виконавчого напису нотаріуса, а також копії постанови про відновлення виконавчого провадження від 25.10.2018 року.
7.1. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій в порушення норм статті 73 КАС України не врахували, що копії супровідних листів не є і не можуть бути доказами фактичної відправки учасникам процесу, зокрема, нотаріусу, ані оригіналу виконавчого напису, ані постанови про закінчення чи поновлення виконавчого провадження. АТ «Сбербанк» указує, що відповідач не надавав відзиву і не пояснював, яким чином і коли ним проводилась фактична відправка (або ж передача) документів виконавчого провадження, зокрема, приватному нотаріусу Журавльовій З.В. (чи це була відправка поштою, кур'єром, передача нарочним, тощо).
7.2. Скаржник особливо звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що відповідно до статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Відтак, без використання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у суду першої інстанції не було законних підстав приймати до уваги докази, які незавірені належним чином та подані відповідачем без надання доказів направлення їх копій на адресу інших учасників справи.Тим самим, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій, порушили принципи рівності сторін перед законом і судом та змагальності процесу, взяли до уваги неналежні докази, незважаючи на те, що їх копії не було направлено позивачу, як те передбачено приписами КАС України.
8. 11 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 5 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 листопада 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи
11. Від інших учасників процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Установлені судами фактичні обставини справи
12. На виконання виконавчим написом нотаріуса № 189, виданого приватним нотарісом Київського міського нотаріального округу Журавльвою З.В. 26.04.2012 державним виконавцем 28 квітня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 32447173.
13. В подальшому, постановою державного виконавця від 29 травня 2015 року виконавче провадження № 32447173 закінчено на підставі пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2014 року у справі № 910/14880/14 визнано вказаний виконавчий напис нотаріуса від 26 квітня 2012 року № 189 таким, що не підлягає виконанню повністю.
14. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2018 року у справі № 823/2236/18 визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про закінчення ВП № 32447173 від 29 травня 2015 року, у зв'язку з тим, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 апеляційну скаргу ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» на вказане рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2014 по справі №910/14880/14 прийнято до провадження. Тому рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2014 у справі №910/14880/14 станом на 29.05.2015 вважалось таким, що не набрало законної сили та матеріали справи не містять завіреної належним чином копії вказаного рішення суду першої інстанції із відміткою про набрання ним законної сили, у звязку з чим у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної постанови.
15. 25 жовтня 2018 року відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 32447173, в якій зазначено, що стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у місячний строк з дня надходження постанови пред'явити його до виконання.
16. 27 грудня 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Горбатюк В.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 32447173, оскільки станом на 27 грудня 2019 року оригінал виконавчого документу (виконавчого напису № 557 від 01.03.2012) до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області не надходив.
Нормативне регулювання
17. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
18. Правові засади організації виконавчого провадження визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII).
19. Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
20. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції станом на момент винесення постанови відповідача від 29 травня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 32447173, далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
21. Статтею 41 Закону № 1404-VIII (у редакції станом на момент винесення постанови відповідача від 25 жовтня 2018 року про відновлення виконавчого провадження № 32447173) визначено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
22. За змістом статті 28 Закону № 1404-VIII (у редакції станом на момент винесення постанови відповідача від 25 жовтня 2018 року про відновлення виконавчого провадження № 32447173) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
23. За приписами пункту 13 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону, є підставою для закінчення виконавчого провадження.
24. Судочинство в Україні ґрунтується на основних засадах, визначених частиною третьою статті 129 Конституції України, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпеченні апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункти 2, 4, 8).
25. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
26. До основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (частина третя статті 2 КАС України).
27. Статтею 90 КАС України визначено порядок оцінки доказів в адміністративних справах.
28. Відповідно до частин першої та другої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
29. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 КАС України).
30. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 КАС України).
31. Статтею 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
32. За змістом частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
33. Відповідно до частин першої - шостої статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
34. За приписами частин першої - третьої статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
35. Частиною дев'ятою статті 79 КАС України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
36. Згідно частини десятої статті 79 КАС України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
37. Відповідно до частин 1, 2 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
38. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
39. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
40. Доводи касаційної скарги стосуються порушення судом першої інстанції принципів рівності та змагальності сторін під час судового процесу в адміністративному судочинстві, у зв'язку із прийняттям судом незавірних належним чином доказів (зокрема, супровідного листа від 29 травня 2015 року про направлення оригіналу виконавчого документу приватному нотаріусу, який його видав) без належних доказів реального його направлення, а також взяття до уваги відповідних доказів за відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій позивачу.
41. У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
42. Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
43. Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
44. Принцип змагальності судового провадження охоплює собою, крім можливості подавати власні докази, також право особи на ефективну участь, а саме знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість подавати свої заперечення та зауваження щодо них.
45. Європейський суд з прав людини (зокрема, рішення у справах Жук проти України, заява №45783/05, п. 25; Kress v. France, заява №39594/98, п.п. 60, 72-76; Goc v. Turkey, заява №36590/97, п. 55-57; F.C.B. v. Italy, заява №12151/86, п. 33; Kaya v. Austria, заява №54698/00, п. 28) також виходить з того, що призначення змагальності процесу спрямоване не унеможливлення впливу на суд доказів, які одна з сторін не змогла оцінити та навести свої міркування (сторони повинні мати можливість знайомитися з усіма пред'явленими доказами і зауваженнями, отримувати копії документів); у кожній справі судом мають бути з'ясовані всі обставини, але, при цьому суд досліджує докази та пояснення, які подані сторонами або іншими суб'єктами лише у межах судового процесу.
46. Матеріалами справи підтверджується, що супровідні листи, на підставі яких суди попередніх інстанцій дійшли висновків про належне направлення разом із постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 32447173 від 29 травня 2015 року оригіналу виконавчого документу приватному нотарусу, який його видав, так само як і постанови про відновлення виконавчого провадження № 32447173, в якій зазначено, що стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у місячний строк з дня надходження постанови пред'явити його до виконання, подані відповідачем до суду електронною поштою, не містять електронного цифрового підпису або ж будь-яких ознак належного посвідчення копій документів.
47. Верховний Суд наголошує, що КАС України розподілено обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі та передбачено активну роль суду в процесі збору доказів і їх застосування, а забезпечення повного з'ясування обставин у справі базується на поєднанні принципів змагальності та офіційності. В свою чергу, суд не є пасивним спостерігачем у збирання доказів по справі і за потребою може приймати активну участь в такому процесі.
48. З метою правильного встановлення фактичних обставин справи, суд наділено повноваженням збирати та оцінювати докази, а також сприяти реалізації прав сторін у справі в частині доказування обставин, шляхом витребовування необхідних доказів у разі потреби.
49. Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому статтею 9 КАС України на суд покладено обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
50. Крім того, згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
51. Отже, саме на відповідача у даній справі процесуальним законом покладено обов'язок доказування правомірності спірної постанови від 25 жовтня 2018 року про відновлення виконавчого провадження № 32447173, зокрема, шляхом надання суду належних та допустимих доказів виконання обов'язку щодо надіслання позивачу та нотаріусу, який видав виконавчий напис від 26 квітня 2012 року № 189, постанови від 25 жовтня 2018 року і оригіналу виконавчого документу та про відновлення виконавчого провадження № 32447173 із вимогою про надання раніше повернутого оригіналу виконавчого документу.
52. Із тексту оспорюваного рішення суду першої інстанції вбачається, що справа розглянута судом у відкритому судовому засіданні за відсутності представників сторін. Також зазначено, що відповідач засобами електронного зв'язку надіслав на адресу суду копії матеріалів виконавчого провадження № 32447173.
53. Чинним процесуальним законодавством встановлено вимоги, за умови дотримання яких докази є допустимими, водночас обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
54. Окремими положеннями статей 94 та 79 КАС України визначено особливості використання як засобів доказування письмових доказів (копій та оригіналів), а також особливості їх подання до суду та учасникам справи.
55. Важливою вимогою використання копії письмового доказу як достовірного та допустимого доказу у справі є її належне засвідчення та передчасне надсилання іншим учасникам справи.
56. Приписами КАС України визначено дві форми подання до суду письмових доказів: в паперовій формі (в оригіналі або в належним чином засвідченій копії) або в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет.
57. Іншої форми подання до суду процесуальних документів (в тому чисті письмових доказів) чинними нормами КАС України не передбачено.
58. Разом з тим, як свідчать матеріали цієї справи, відповідач 5 лютого 2020 року надіслав суду першої інстанції копії матеріалів виконавчого провадження №32447173 засобами електронного зв'язку без використання підсистеми "Електронний суд", які не підписані електронним цифровим підписом та не містять будь-яких інших ознак належного засвідчення копій документів.
59. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій вирішено спір на підставі доказів, які не відповідають критеріям достовірності.
60. Також у матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу позивача матеріалів, надісланих відповідачем на адресу суду засобами електронного зв'язку або повідомлення судом позивача про можливість ознайомлення з таким матеріалами у приміщенні суду, що в силу приписів частини дев'ятої статті 79 КАС України є підставою для невзяття їх до уваги судом. У зв'язку з чим колегія суддів погоджується, що останній був позбавлений можливості надати свої зауваження з приводу поданих іншою стороною доказів.
61. Таким чином в ході касаційного розгляду знайшли своє підтвердження доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій принципів змагальності та рівності сторін під час розгляду даної справи.
62. Встановлення місцезнаходження оригіналу виконавчого документу є визначальною обставиною для вирішення цього спору, чого судом першої інстанції не було досліджено.
63. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на неповноту встановлених обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції та не усунув цього недоліку в ході апеляційного провадження, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.
64. За наведених обставин, Верховний Суд конастує, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.
65. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
66. Виходячи із змісту принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов'язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.
67. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.
68. Зазначені порушення неможливо усунути на стадії касаційного провадження. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
69. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначені статтею 242 КАС України.
70. Критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
71. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
72. Згідно з частиною четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
73. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції із дотриманням принципу змагальності сторін та на підставі належних, допустимих, достатніх, достовірних доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх невстановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
74. Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
75. Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними, допустимими, достатніми, достовірними доказами і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Висновки щодо розподілу судових витрат
76. З огляду на результат касаційного розгляду у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сбербанк» задовольнити.
2. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі №580/207/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк О.В. Калашнікова