ф
27 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 260/152/20
адміністративне провадження № К/9901/21090/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги фізичної особи-підприємця
ОСОБА_1
на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (суддя - Ващиліна Р.О.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді - Пліш М.А., Шинкар Т.І.)
у справі №260/152/20
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП - ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Відповідач 1), Одеської митниці Держмитслужби (далі - Відповідач 2) в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279;
- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС кошти на відшкодування шкоди у розмірі 374730,23 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, залишеною без змін постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року та Верховного Суду від 13 листопада 2020 року, клопотання Відповідача 2 про залишення позову без розгляду задоволено частково. Позов ФОП ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби в частині визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279 залишено без розгляду.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що протиправна бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення згідно з електронною митною декларацією від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279 тривала у період з 23.11.2017 по 07.09.2018, однак з даним адміністративним позовом до суду позивач звернувся тільки 15.01.2020, тобто з пропуском встановленого КАС України строку.
У подальшому, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року та постановою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року, провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС коштів на відшкодування шкоди у розмірі 347730,23 грн закрито.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позов в частині визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС залишений без розгляду, спір про відшкодування Одеською митницею ДФС шкоди носить приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив їх скасувати та стягнути на корить позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС кошти на відшкодування шкоди у розмірі 374730,23 грн. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про наявний причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою Одеської митниці ДФС та заподіяними ФОП ОСОБА_1 збитками.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Від відповідачів відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністартивного судлчинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом частини п'ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18.
Як зазначалося вище, позов в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279 залишено без розгляду.
За таких обставин, позовна вимога щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС коштів на відшкодування шкоди у розмірі 374730,23 грн не є такою, що поєднана з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а тому має приватноправовий характер та, як наслідок, не може бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Пунктом 3 частини 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова