30 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 905/164/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29 квітня 2020 року (головуючий - Хачатрян В. С., Ільїн О. В., Россолов В. В.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго",
про стягнення 217 329 582,42 грн
Історія справи
1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.06.2015 стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (далі - ОКП "Донецьктеплокомуненерго", боржник) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 168 643 805,18 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 7 123 884,24 грн. пені, 25 857 670,81 грн. інфляційних витрат та 2 482 991,46 грн. 3% річних.
2. 28.07.2015 на виконання вказаного рішення видано наказ, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 48893948.
3. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.10.2015 у порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017) відстрочено виконання рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2015 у даній справі строком на 1 рік та 2 місяці - по 01.12.2016.
4. Згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.09.2017 № 237 ОКП "Донецьктеплокомуненерго" включено в Реєстр теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, у зв'язку з чим боржником 18.02.2020 направлено державному виконавцю відповідну заяву з вимогою зупинити виконавче провадження.
Короткий зміст вимог скарги
5. 27.02.2020 ОКП "Донецьктеплокомуненерго" звернулось до суду зі скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС), в якій просив: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС щодо не зупинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №48893948; зобов'язати державного виконавця ВДВС усунути порушення та винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №48893948.
6. Скарга обґрунтована порушенням державним виконавцем вимог пункту 10 частини 1, частини 2 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404) щодо обов'язкового зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням наступного дня, коли йому стало відомо про включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - Реєстр) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон №1730).
Короткий зміст судового рішення, ухваленого судом першої інстанції
7. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.03.2020 у задоволенні скарги боржника відмовлено.
8. Ухвала суду мотивована тим, що виконавче провадження №48893948 відкрито щодо стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок порушення відповідачем строків оплати за спожитий природний газ, використаний до 01.07.2016 для виробництва теплової енергії, проте таку заборгованість було раніше відстрочено ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.10.2015. У зв'язку з чим виконавче провадження не підлягає зупиненню на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону №1404.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
9. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29 квітня 2020 року вказана ухвала скасована, скарга боржника задоволена. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС щодо не зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 48893948 в частині стягнення боргу за поставлений природний газ, 3% річних та інфляційних втрат; зобов'язано державного виконавця ВДВС зупинити вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №48893948 у вказаній частині.
10. Апеляційний суд зазначив, що місцевим судом безпідставно ототожнено різні за своєю правовою природою дії - реструктуризацію (відстрочення та/або розстрочення) заборгованості в передбаченому матеріально-правовими законодавчими актами порядку та відстрочення виконання судового рішення згідно з приписами відповідної процесуальної норми (стаття 121 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017). Також апеляційний суд взяв до уваги обставини (1) включення відповідача до Реєстру відповідно до Закону №1730 та (2) закінчення дії відстрочки, наданої за ухвалою місцевого господарського суду.
10.1. Оскільки відстрочка мала місце в порядку норм господарського процесуального законодавства, а не на підставі Закону №1730, то на спірну заборгованість розповсюджуються приписи пункту 10 частини 1 статті 34 Закону №1404 щодо зупинення виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Міністерство юстиції України звернулось із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, що подала касаційну скаргу (узагальнено)
12. Незважаючи на включення боржника до Реєстру відповідно до Закону № 1730, він уже отримував відстрочення судового рішення в порядку статті 121 ГПК України (у редакції до 15.12.2017), що є винятком для зупинення виконавчого провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 34 Закону №1404. Отже, має місце неправильне застосування апеляційним судом положень статті 34 Закону №1404, а виконавче провадження щодо стягнення спірної заборгованості боржника зупиненню не підлягає.
Позиція інших учасників справи на касаційну скаргу
13. Позивач у відзиві на касаційну скаргу підтримує позицію скаржника та вказує, що внесення боржника до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону № 1730 не є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження, оскільки частиною четвертою статті 34 Закону №1404 передбачено, що таке зупинення не стосується заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та або відстроченої), у тому числі за рішенням суду.
14. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти її доводів та вимог заперечив та вказав, що незважаючи на наявність відстрочки виконання рішення, є всі підстави для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону №1404, оскільки це самостійна підстава для зупинення виконавчих дій, виняток з якої пов'язується з укладенням угоди про відстрочення (розстрочення) сплати боргу саме на виконання Закону №1730.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
15. Частинами 1, 2 статті 18 Закону №1404 встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
16. 30.11.2016 набрав чинності Закон №1730, у частині 1 статті 1 якого вказано, що:
кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону;
процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
16.1. Законом №1730 передбачено, зокрема що:
реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016. Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону (стаття 5);
Типовий договір про реструктуризацію заборгованості та порядок списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожиту електричну енергію, затверджується Кабінетом Міністрів України. Кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості. Дія цієї статті поширюється на всі підприємства централізованого водопостачання, водовідведення незалежно від форми власності. (стаття 6);
на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості. На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (стаття 7).
17. Системний аналіз зазначених норм Закону №1730 дозволяє зробити висновок про те, що цим Законом передбачено право підприємств централізованого водопостачання і водовідведення на врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, яка виникла до 01.07.2016 та не погашена на момент набрання чинності законом шляхом зокрема, укладення договору про реструктуризацію основного боргу в судовому чи позасудовому порядку, списання (розстрочення) заборгованості зі сплати інфляційних відсотків, процентів річних та неустойки.
18. Прийняття судового рішення про стягнення основного боргу, інфляційних, річних, пені не може бути перешкодою у застосуванні заходів врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій відповідно до Закону №1730, оскільки сторони вправі укласти угоду про реструктуризацію такого боргу на стадії виконання судового рішення, зокрема, затвердивши її ухвалою суду як мирову угоду.
19. Також не може бути перешкодою в укладенні договору про реструктуризацію у порядку статті 5 Закону №1730 також і наявність ухвали суду про відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення про стягнення інфляційних та річних, прийнятої в порядку ст. 331 ГПК України (ст. 121 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017) поза межами процедури реструктуризації, передбаченої цим Законом, оскільки це матиме наслідком обмеження особи у наданому їй законодавцем матеріальному праві на укладення в обов'язковому порядку угоди про реструктуризацію боргу відповідно до процедури, передбаченої статтею 5 вказаного Закону.
20. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1730 внесено зміни до Закону №1404, а саме:
доповнено частину 1 статті 34 пунктом 10, відповідно до якого виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є НАК "Нафтогаз України", її Дочірня компанія "Газ України", ПАТ "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);
доповнено статтю 34 частиною 4, згідно якої виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
21. Отже, метою внесення вказаних змін до Закону №1404 є створення механізму імплементації положень Закону №1730. Прикінцеві та перехідні положення Закону №1730 не можуть застосовуватися та тлумачитися ширше, ніж тіло самого Закону, оскільки вони є допоміжним механізмом для реалізації цього Закону.
22. З огляду на таке доповнення Закону №1404 частиною 4 статті 34 щодо винятків у зупиненні виконавчого провадження зі стягнення реструктуризованої за судовим рішенням заборгованості може стосуватися тільки реструктуризації, затвердженої ухвалою суду та проведеної в порядку, визначеному Законом № 1730, оскільки ця норма створена законодавцем як частина Прикінцевих та перехідних положень Закону №1730 та повинна забезпечити імплементацію саме цього Закону.
23. Виходячи з наведеного, укладення договору про реструктуризацію заборгованості на виконання приписів статті 5 Закону №1730 у позасудовому порядку чи із затвердженням його ухвалою суду, як мирової угоди сторін у справі, може бути підставою для застосування винятку щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні відповідно до пункту 10 частини 1 статті 34 Закону №1404.
24. Інші судові ухвали, прийняті поза межами процедури реструктуризації заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, передбаченої Законом №1730, не належать до винятків, передбачених частиною 4 статті 34 Закону №1404, оскільки вони виходять за межі врегулювання заборгованості, передбачені Законом №1730, та не можуть охоплюватися Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону.
25. Наявність інших судових рішень (ухвал про відстрочення/розстрочення сплати боргу, інфляційних та річних, прийнятих судом у порядку статті 331 ГПК України (статті 121 ГПК України, чинного до 15.12.2017), не може бути підставою для винятку за частиною 4 статті 34 Закону №1404, оскільки такі ухвали є самостійною підставою для можливого зупинення виконання рішення суду відповідно до пункту 6 частини 1 статті 34 цього Закону.
Відповідна правова позиція щодо застосування положень статті 34 Закону №1404 наведена об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 905/2912/15.
26. Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвала Господарського суду Донецької області від 01.10.2015 про відстрочення виконання судового рішення постановлена судом в порядку статті 121 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та не містить посилань на реструктуризацію заборгованості у порядку, встановленому статтею 5 Закону №1730. У зв'язку з чим суд дійшов вірного висновку, що така ухвала суду першої інстанції не може бути підставою для застосування винятку, передбаченого частиною 4 статті 34 Закону №1404, щодо зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні відповідно до пункту 10 частини 1 статті 34 вказаного Закону, оскільки лише факт укладення договору про реструктуризацію основного боргу у позасудовому порядку чи із затвердженням його ухвалою суду, як мирової угоди сторін у справі, виключає можливість зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.
27. З огляду на встановленні судом апеляційної інстанції обставини відсутності винятку, передбаченого частиною 4 статті 34 Закону №1404, а також те, що за судовим наказом стягувачем є АК "НАК "Нафтогаз України", а боржником - підприємство, що виробляє, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яке включене до Реєстру, що є прямою підставою для застосування положень пункту 10 частини 1 статті 34 Закону №1730, висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні є обґрунтованими.
28. Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги в пункті 12 Постанови Верховним Судом відхиляються, як безпідставні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
29. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
30. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
31. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для її скасування.
Щодо судових витрат
32. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29 квітня 2020 року у справі №905/164/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.