30 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 914/208/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» (далі - ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування», скаржник)
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2020
у справі № 914/208/17
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в місті Львові
до ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування»
про стягнення 8 240 982 ,20 долара США,
ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» 21.10.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) через Західний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2020, роз'яснити мотивувальну частину постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у справі №914/208/17. Крім того, скаржник просить здійснити розгляд його касаційної скарги з повідомленням/викликом учасників справи.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.11.2020 у зв'язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №914/208/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» у поданій касаційній скарзі вказує, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали касаційної скарги з доданими до неї документами, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з приписами частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
З поданої касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є ухвала Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2020, якою відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» б/н від 30.09.2020 (вх. ЗАГС № 01-05/2731/20 від 05.10.2020) про роз'яснення постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі №914/208/17. Виправлено описку у мотивувальній частині постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі №914/208/17, а саме: замість: "Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта в апеляційній скарзі зводяться до неправильного практування останнім норм права" слід читати: "Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта в апеляційній скарзі зводяться до неправильного трактування останнім норм права".
Вказана ухвала суду апеляційної інстанції мотивована таким.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.03.2020 зупинено провадження у справі №914/208/17 до розгляду апеляційної скарги ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.01.2020 у справі № 914/208/17.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.03.2020 у справі №914/208/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Водночас ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» подало до суду заяву про роз'яснення постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020. Вказана заява обґрунтована тим, що заявник просить надати роз'яснення щодо висновку суду, викладеного у мотивувальній частині постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у частині: "Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта в апеляційній скарзі зводяться до неправильного практування останнім норм права".
Дослідивши зміст вказаної заяви, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» фактично просила виправити описку у мотивувальній частині постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020, а саме у частині: "Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта в апеляційній скарзі зводяться до неправильного практування останнім норм права" слід читати: "Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта в апеляційній скарзі зводяться до неправильного трактування останнім норм права".
Крім того, господарський суд відзначив, що зі змісту поданої заяви не вбачається незрозумілості суті постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, з огляду на що відсутні підстави для роз'яснення постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у справі №914/208/17.
Відтак колегія суддів з власної ініціативи виправила допущену технічну описки у постанові у відповідності до частин першої статті 243 ГПК України.
Так, статтею 245 ГПК України передбачено право учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця на роз'яснення судового рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Виходячи із змісту наведеної норми роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Отже, роз'яснення судового рішення спрямоване на його викладення у більш зрозумілій формі та здійснюється господарським судом без зміни його змісту та в межах тих питань, які були предметом судового розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частиною другою статті 245 ГПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Отже, право роз'яснення судового рішення належить суду, який його ухвалив, якщо рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Із зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягають ті рішення, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічний висновок про застосування норм процесуального права викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16, від 18.06.2019 у справі №903/922/17 та від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17 (К/9901/4439/17).
Верховний Суд відзначає, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі №909/726/17, яку просить роз'яснити скаржник, залишено без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.03.2020 у справі №914/208/17, якою зупинено провадження у справі №914/208/17 до розгляду апеляційної скарги ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.01.2020 у справі № 914/208/17.
Відтак, з урахуванням правової позиції щодо застосування норм процесуального права викладеної в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16, від 18.06.2019 у справі №903/922/17 та від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17 (К/9901/4439/17), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі №909/726/17 не може бути об'єктом роз'яснення у розумінні господарського процесуального закону, оскільки вказана постанова не є рішенням, прийнятим по суті спору, та не підлягає виконанню в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Серед іншого Верховний Суд відзначає, що суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що вказана заява фактично за своїм змістом є заявою про виправлення описки.
Частина перша статті 243 ГПК України визначає порядок виправлення описок та арифметичних помилок, допущених в рішенні чи ухвалі суду, що може здійснюватися судом з власної ініціативи або за заявою учасників справи шляхом винесення ухвали.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту рішення).
З урахуванням вищенаведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правильне застосовування норми права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Також Касаційний господарський суд враховує, що статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначається забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пелевін проти України» від 20.05.2010 зазначено, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, ЄСПЛ, § 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа «ZUBAC v. CROATIA» (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).
Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №914/208/17.
З огляду на наведене клопотання скаржника подане у цій справі залишається без розгляду.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 914/208/17.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова