Справа № 398/3918/19
Номер провадження 2/404/385/20
01 грудня 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,
за участі секретаря - Добровольської Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про відшкодування шкоди,-
У листопаді 2019 року позивач звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», по якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо утримання з його мінімальної пенсії коштів; зобов'язати відповідача перерахувати на його рахунок усі незаконно утримані з його пенсії суми.
Ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.11.2019 року цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Кіровського районного суду м. Кіровограда /а.с. 5/.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Панфілову А.В. для розгляду справи /а.с. 14/.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.03.2020 року відкрито провадження, розгляд справи призначено у спрощеному провадженні /а.с. 52/.
12.05.2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 73-90/.
Розпорядженням керівника апарату Кіровського районного суду від 17.07.2020 року №426 призначений повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із звільненням з посади судді ОСОБА_2 відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду /а.с. 102/.
Відповідно до протоколу повторного розподілу справ автоматизованою системою документообігу в суді від 17.07.2020 року, вказана цивільна справа розподілена судді Мохонько В.В. /а.с. 103/.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.07.2020 року прийнято до свого провадження цивільну справу, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання /а.с. 104-105/.
09.09.2020 року та 05.11.2020 року позивачем збільшено позовні вимоги, згідно яких просить зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області оформити виплату його пенсії ч/з Укрпошту; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області одноразово перерахувати Укрпошті його пенсію в сумі, якою погасити 100 % заборгованості за 2020 рік в 10-денний термін з моменту вступу в законну силі рішення суду по цій справі; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області компенсувати йому завдану моральну шкоду, виплативши одноразово на цю ціль 100 000 грн. /а.с. 115, 146/.
27.10.2020 року від представника відповідача до суду надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву /а.с. 136-138/.
В судове засідання позивач не з'явився, направив заяву, якою просив розгляд справи проводити у його відсутності /а.с. 151/.
Відповідач- Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», їх представники в судове засідання не з'явились, повідомлялись судом про час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Стаття 19 ЦПК України визначає, що у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ПФУ є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом ПФУ.
Кошти ПФУ відповідно до статті 73 Закону № 1058-IV використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи ПФУ; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів ПФУ.
Відповідно до пункту 1 Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління ПФУ від 22 грудня 2014 року № 28-2 управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами ПФУ. Управління ПФУ підпорядковуються ПФУ та безпосередньо відповідним головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління ПФУ), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.
Основними завданнями управління ПФУ є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом (пункт 3 зазначеного Положення).
Відповідно до підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення управління ПФУ відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.
Отже, відповідно до покладених завдань і функцій ПФУ є суб'єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
ОСОБА_1 заявлено вимоги про зобов'язання суб'єкта владних повноважень- Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області оформити виплату його пенсії ч/з Укрпошту; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області одноразово перерахувати Укрпошті його пенсію в сумі, якою погасити 100 % заборгованості за 2020 рік та відшкодування моральної шкоди.
По суті, вказані вимоги ОСОБА_1 є вимогами про стягнення недоплаченої суми пенсії, а відповідачем за цими вимогами є Головне управління Пенсійного фонду України - суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто орган, уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу.
Тобто за вказаними позовними вимогами між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу стягнення недоплаченої пенсії.
За таких обставин суд приходить до висновку, що зазначені позовні вимоги виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, а тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Також, відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Вимога ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди пов'язана з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Оскільки позов ОСОБА_1 стосується неправомірної бездіяльності суб'єкта владних повноважень і його вимога про відшкодування моральної шкоди пов'язана з вимогою про стягнення недоплаченої суми пенсії, така вимога також повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тому, керуючись п. 1 ч. 1 ст.ст. 255, 256, 353 ЦПК України, суд ,-
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про відшкодування шкоди закрити, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).
Повний текст судового рішення складено 01.12.2020 року.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда В. В. Мохонько