Справа № 388/800/20
26.11.2020 року Долинський районний суд Кіровоградської області
у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,
за участю секретаря Поліщук Т.І.,
представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_4 та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в сумі 17200 доларів США.
Позов мотивує тим, що 20 червня 2019 року відповідач отримав у борг 17200 доларів США до 20 грудня 2019 року, що підтверджується розпискою.
Станом на тепер відповідач зобов'язання за договором позики не виконав.
ОСОБА_4 надіслав до суду відзив на позов. У відзиві просить відмовити у позові. Зазначає, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити правові висновки.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошових коштів із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
З тексту розписки доданої до позовної заяви не вбачається моменту передання грошових коштів, що є обов'язковою умовою для того, щоб договір вважався укладеним. Також немає свідків, які б засвідчили, що відповідач дійсно отримав вказані в розписці кошти. ОСОБА_4 стверджує, що не отримував від позивача 17200 доларів США. Розписка, що додана до позову не містить дати про одержання тому її зміст суперечливий.
ОСОБА_3 надіслав до суду відповідь на відзив. Вказує, що зі змісту власноручно написаної відповідачем розписки від 20 червня 2019 року вбачається, що між сторонами укладений у письмовій формі договір позики, за яким відповідач у встановлений строк зобов'язався повернути кошти, що ним було отримано. Показання свідків не є допустимим доказом на підтвердження факту виконання зобов'язання за договором позики.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 позов підтримали, просили його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у позові.
Свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 суду пояснила, що у 2015 році приїхала разом із дітьми до України. Разом із відповідачем автомобілем приїхали до ОСОБА_3 . Була присутньою при написанні розписки про отримання позики. Під час написання розписки не бачила передачі коштів, а коли їх передавали їй невідомо. Особисто останніх дванадцять років проживала на території іншої країни. ОСОБА_4 був її водієм, неофіційно у неї працював, приїжджав до Німеччини та привозив таку, що була у користуванні побутову техніку. З відповідачем не співмешкають. ОСОБА_4 є свідком в її цивільних та кримінальних справах у Німеччині. Будинок, що належить ОСОБА_4 тепер використовується для її особистого проживання та проживання дітей.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача та свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (чч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України).
Судом установлено, що згідно з розпискою від 20 червня 2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав у борг 17200 американських доларів від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зобов'язується повернути до 20 вересня 2019 року.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до вищевказаного правила, розписка про отримання позики є тим належним та допустимим доказом, що посвідчує передання позикодавцем позичальнику визначеної грошової суми.
Окремо слід звернути увагу, що розписка від 20 червня 2019 року містить дані щодо отримання у борг 17200 доларів США, зобов'язання про їх повернення та, відповідно дату отримання. Тобто доводи відповідача щодо відсутності зазначеного, спростовуються змістом розписки.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, оскільки ОСОБА_4 зобов'язання з повернення позики не виконав, відповідно до правила ст. 253 ЦК України є таким, який прострочив виконання зобов'язання з 21 вересня 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові № 6-37цс15 від 1 квітня 2015 року Верховний Суд України зробив правовий висновок, зокрема про те, що звернення до суду з вимогою про повернення всіх сум за договором позики у зв'язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. У разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики, позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно зі ст. 625 ЦК України. Крім того позикодавець має право отримати проценти від суми позики, згідно зі ст. 1048 ЦК України, які нараховуються за період з дати отримання коштів позичальником по день повернення позики, якщо інше не було встановлено укладеним між сторонами договором. Факт повернення суми позики до звернення позивача до суду, але з порушенням встановленого договором позики строку повернення, не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ст. ст. 625, 1048 ЦК України.
У постанові від 16 січня 2019 року, у справі № 373/2054/16-ц, Верховний Суд зазначив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Зі змісту абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України вбачається, що не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (ч. 2 ст. 937, ч. 3 ст. 949 ЦК України).
З огляду на вищезазначене, цей позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами позики, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.
У цій справі представник відповідача у судовому засіданні зазначала, що розмір понесених позивачем судових витрат є неспівмірним з дійсними витратами часу, відсутній розрахунок за годинами використаного часу.
За змістом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом договору про надання правничої допомоги від 24 липня 2020 року між адвокатом Гончаренком В.О. (далі - Адвокат) та клієнтом ОСОБА_3 (далі - Клієнт), Адвокат бере на себе зобов'язання на ведення справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, може вчиняти від імені Клієнта всі процесуальні дії, що їх має право вчиняти Клієнт. За надання правової допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар відповідно до розрахунку вартості наданої правової допомоги та акта наданої правової допомоги. Вартість правової допомоги складає: за виготовлення (складання) заяви по суті справи в сумі 1600 грн (усна консультація, правові висновки, що виникли у зв'язку із даним спором); представництво інтересів Клієнта в суді у зв'язку з розглядом справи в сумі 1600 грн за участь Адвоката в одному судовому засіданні, в разі відкладення судового засідання за заявою чи клопотанням сторони відповідача - 500 грн за кожне відкладене судове засідання, а також під час вчинення Адвокатом окремих процесуальних дій поза судовим засіданням в сумі 1000 грн.
До матеріалів справи додано розрахунок вартості правової допомоги від 26 листопада 2020 року. Вартість правової допомоги за цим розрахунком складається з такого: 28 липня 2020 року 1 година 30 хвилин усної консультації, правові висновки, що виникли у Клієнта у зв'язку із цим спором, підготовку документів та їх копій необхідних для пред'явлення позову та складання заяви по суті, вартість послуги складає 1600 грн; 28 липня 2020 року 1 година усної консультації, правових висновків, що виникли у Клієнта у зв'язку із вирішенням питання щодо накладення арешту на майно позичальника, підготовка документів та їх копій необхідних для пред'явлення заяви, вартість послуги складає 1000 грн; 20 жовтня 2020 року складання заяви по суті справи (відповідь на відзив), вартість послуги складає 1600 грн; 28 жовтня 2020 року участь у судовому засіданні Адвоката у справі № 388/800/20, що розглядається в Долинському районному суді Кіровоградської області, що було відкладено за клопотанням відповідача, вартість послуги складає 500 грн; 26 листопада 2020 року участь в судовому засіданні Адвоката у справі № 388/800/20, що розглядається Долинським районним судом Кіровоградської області - 1600 грн
26 листопада 2020 року між сторонами правочину про надання правничої допомоги укладено акт надання правової допомоги на суму 6300 грн.
До матеріалів цивільної справи також додано квитанцію серії ААКЄ № 075321 (форма № РК-1) від 26 листопада 2020 року про сплату ОСОБА_3 на користь Адвоката 6300 грн.
Суд у цьому рішення зазначав, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вищезазначеного, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на зазначене, враховуючи зміст поданих документів на підтвердження понесених позивачем судових витрат, вищезазначених критеріїв та того, що представником відповідача у судовому засіданні зазначено про неспівмірність розміру понесених судових витрат з дійсними витратами для такої справи, суд уважає, що розмір понесених позивачем судових витрат за вирішення такої справи, а також тих процесуальних документів та дій, що мали місце при здійсненні провадження у справі, є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому суд уважає стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в сумі 3150 грн.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
ОСОБА_3 поніс судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4747,20 грн, що підлягають стягненню з відповідача на його користь.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, 610-611, 625, 1046-1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, -
Задовольнити позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики в розмірі 17200 (сімнадцять тисяч двісті) доларів США; а також 7897,20 грн (сім тисяч вісімсот дев'яносто сім гривень двадцять копійок) понесених та документально підтверджених судових витрат.
Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 30 листопада 2020 року.
Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський