Справа № 403/411/20
Номер провадження 1-кс/383/190/20
01 грудня 2020 року слідчий суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3 ,
представників власника майна ТОВ «Полетехніка» - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області клопотання слідчого слідчого відділення Устинівського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020120290000148 від 10.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, -
Слідчий слідчого відділення Устинівського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим виконуючим обов'язки начальника Устинівського відділу Олександрійської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , про накладення арешту на предмети, які було вилучено під час огляду місця події від 09.11.2020 року, зокрема: сільськогосподарський оприскувач «New Holland» №PRCYS350VLPC04062 синього кольору; перевантажувальний бункер №400510 темно-зеленого кольору; перевантажувальний бункер №080050 темно-зеленого кольору; сівалку червоного кольору з №23101492; змішувальну бочку без встановленого номеру; два розкидачі добрив без встановленого номеру, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаними предметами, які зберігати на території ДП «СГ ДКВС України», з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні слідчого відділення Устинівського відділення поліції Долинського відділу поліції перебувають матеріали кримінального провадження №12020120290000148 від 10.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 09.11.2020 року до Устинівського відділення поліції Долинського відділу поліції надійшло повідомлення від виконуючого обов'язки директора ДП «СГ ДКВС України» ОСОБА_7 про те, що представник ТОВ «Агро Гюбіт» ОСОБА_8 використовуючи фіктивні договори відповідального зберігання намагається отримати з ДП «СГ ДКВС України» сільськогосподарську техніку, а саме сільськогосподарський оприскувач «New Holland» №PRCYS350VLPC04062 синього кольору, перевантажувальний бункер №400510 темно-зеленого кольору, перевантажувальний бункер №080050 темно-зеленого кольору, сівалку червоного кольору з №23101492, змішувальну бочку без встановленого номеру та два розкидачі добрив без встановленого номеру.
Відповідно до пояснень ОСОБА_7 , який являється директором ДП «СГ ДКВС України» з 24.09.2020 року, після призначення на дану посаду, було проведено інвентаризацію наявного у підприємстві майна, за результатом якої було встановлено, що на території підприємства знаходиться самохідний оприскувач, та інша сільськогосподарська техніка, яка не перебуває на балансі підприємства. Також встановлено, що договір відповідального зберігання №Г-50 від 18 вересня 2020 року, наданий представниками ТОВ «Агро Гюбіт», як підтвердження права на отримання сільськогосподарської техніки, не відповідає журналу реєстрації договорів ДП «СГ ДКВС України». Вказані у даному журналі, укладені під зазначеним номером «№Г- 50» договори, мають інший предмет.
Вище вказані транспортні засоби було вилучено в ході огляду місця події від 09.11.2020 року на території ДП «СГ ДКВС України» та передано на зберігання під розписку відповідальній особі підприємства ОСОБА_7 .
Посилаючись на те, що предмети вилучені під час огляду місця події 09.11.2020 року, мають суттєве значення для виконання завдань кримінального провадження, можуть зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у своїй сукупності мають доказове значення для доведеності вини та є речовими доказами, тому, з метою їх збереження, виникла необхідність у накладені на них арешту із забороною права на відчуження, розпорядження та користування.
Слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Представники власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» подали заперечення щодо заявленого клопотання, додатково пояснивши, що ТОВ «Полетехніка» є власником лише оприскувача, який на даний час знаходиться на зберігання ТОВ «Полетехніка». Заперечили проти задоволення клопотання саме в частині оприскувача.
Представник володільця майна Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37) в судове засідання не з'явився, засобами електронного зв'язку подав до суду клопотання про проведення судового засідання у справі без участі представника підприємства.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду засобами електронного зв'язку подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Клопотання підтримав та просив задовольнити.
Представник власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЮБІ+» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.
За правилами ч.1 ст. 172 КПК України неприбуття власника майна не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.
Вивчивши клопотання, його доводи та підстави для накладання арешту, дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, надані із клопотанням, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення клопотання слідчого з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 статті 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно із статтею 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з наданих слідчим матеріалів, слідчим відділенням Устинівського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020120290000148 від 10.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
Предметом шахрайства та доказування кваліфікуючих ознак за ст.190 КК України, є майно або право на таке майно.
З копії протоколу огляду місця події від 09.11.2020 року, проведеного на території ДП «СГ ДКВС України» вбачається, що в ході проведення слідчої дії було виявлено та вилучено зокрема: сільськогосподарський оприскувач «New Holland» №PRCYS350VLPC04062 синього кольору; перевантажувальний бункер №400510 темно-зеленого кольору; перевантажувальний бункер №080050 темно-зеленого кольору; сівалку червоного кольору з №23101492; змішувальну бочку без встановленого номеру; два розкидачі добрив без встановленого номеру, які передано на зберігання під розписку відповідальній особі підприємства ОСОБА_7 . Вказане майно постановою від 10.11.2020 року визнано речовими доказами. Далі сільськогосподарський оприскувач «New Holland» №PRCYS350VLPC04062 синього кольору переданий на зберігання ТОВ «Полетехніка».
Зважаючи на сукупність наявних доказів, слідчий у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, слідчий правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту у даному кримінальному провадженні. Майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, тобто перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст.170 КПК України).
Отже, згідно наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження, існують достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає вимогам ст.98 КПК України як речовий доказ, оскільки є об'єктами посягання, які могли зберегти на собі інформацію про вчинене кримінальне правопорушення, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому з метою забезпечення збереження речових доказів та їх цілісності є підстави накладення арешту на вказане майно із забороною його відчуження та розпорядження.
Матеріали місять достатньо доказів, що існують розумні підстави вважати, що вказане майно буде приховано, передано, пошкоджено або знищено, адже фактичний спір що виник з приводу вказаного майна не вичерпаний. Згідно ч.12 ст. 100 КПК України, спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили. Отже, не відпали реальні потреби для збереження майна.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму № 5 Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Продовження дії арешту узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Натомість відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Отже, слідчий суддя не вирішує питання про речове право на майно, що було об'єктом можливого злочинного посягання кримінального правопорушення.
З огляду на що заперечення представників ТОВ «Полетехніка» щодо обмеження їхнього права власності на оприскувач слідчим суддею відхиляється.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, без накладення арешту на вилучене під час огляду місця події майно не буде досягнуто мети кримінального провадження (ст. 2 КПК України).
На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба в тимчасовому втручанні в права та інтереси володільця вилученого майна, шляхом накладення арешту та заборони відчуженні і розпорядження. Негативних наслідків від вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено.
Держава забезпечує право особи на мирне володіння майном; зобов'язується виконати позитивний обов'язок пов'язаний з організацією проведення ефективного досудового розслідування. Дотримання заявлених істотних та суспільно-корисних інтересів переважає строкове, незначне обмеження майнових прав володільця тимчасово вилученого майна.
Негативних наслідків від застосування заходу забезпечення-арешту на вказані речі із забороною його відчуження та розпорядження також не надано.
Оскільки майно, на яке слідчий просить накласти арешт, за своїм призначенням підлягає використанню під час здійснення сільськогосподарської діяльності, тобто належить до основних засобів виробництва особи, що здійснює сільськогосподарську діяльність, а тому встановлення заборони щодо його використання перешкоджатиме здійсненню діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції, з огляду на що клопотання в частині встановлення заборони користування майном неогрунтоване та задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги клопотання про визначення місця зберігання речових доказів, на які ініціатор клопотання просить накласти арешт, слід зазначити, що зберігання речових доказів у кримінальному провадженні врегульовано ст. 100 КПК України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Визначення місця зберігання речових доказів виходить за межі вирішення питання про арешт майна, віднесеного до компетенції слідчого судді (ч.2 ст.172 КПК України), а тому в цій частині задоволенню не підлягає.
З огляду на перераховані обставини, керуючись ст.ст. 2, 98, 100, 167, 170-174, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого слідчого слідчого відділення Устинівського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на вилучені під час огляду місця події від 09.11.2020 року, сільськогосподарський оприскувач «New Holland» №PRCYS350VLPC04062 синього кольору; перевантажувальний бункер №400510 темно-зеленого кольору; перевантажувальний бункер №080050 темно-зеленого кольору; сівалку червоного кольору з №23101492; змішувальну бочку без встановленого номеру; два розкидачі добрив без встановленого номеру, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
В задоволенні іншої частини вимог клопотання про встановлення заборони користування вищевказаним майном та встановлення місця його зберігання на території ДП «СГ ДКВС України» відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Апеляційне оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1