Справа № 383/1125/20
Номер провадження 3/383/548/20
01 грудня 2020 року суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області Бондаренко В.В., за участю секретаря судового засідання Могиленко В.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.173-2 КУпАП, -
24.11.2020 року до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №380308 від 18.11.2020 року, ОСОБА_1 18.11.2020 року о 17 год. 00 хв. за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 насильство в сім'ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлювані в його сторону нецензурної лайки та погрози фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 факт вчинення даного правопорушення і свою вину не визнала, пояснивши, що проживає разом із співмешканцем ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . 18.11.2020 року о 17 год. 00 хв. між нею та співмешканцем за адресою проживання виник конфлікт, під час якого ображали один одного грубою нецензурною лайкою, що є способом спілкування між ними. Бійку не вчиняла, навпаки захищалася.
Дослідивши протокол у справі про адміністративне правопорушення та надані докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зі змісту даної правової норми вбачається, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності тільки у разі вчинення дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 173-2 передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Частиною 2 ст.173-2 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першої цієї статті.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП полягає у вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо).
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Надані на розгляд матеріали не містять доказів на підтвердження ознак психологічного насильства вчиненого саме з навмисного спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, якими могла завдаватись або завдана шкода психічному здоров'ю.
Як встановлено в судовому засіданні, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт, але завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого чи можливість завдання такої шкоди будь-якими доказами не доведено, оскільки з пояснень ОСОБА_1 , наданих в судовому засіданні встановлено, що у неї із співмешканцем ОСОБА_2 виник конфлікт під час якого ображали один одного нецензурною лайкою, що є способом спілкування між ними, бійку не вчиняла. Вказана обставина спростовує існування умислу ОСОБА_1 на вчинення психологічного насильства відносно ОСОБА_2 з метою навмисного спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, якими могла завдаватись або завдана шкода психічному здоров'ю.
Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодних свідків, та до матеріалів справи, не долучено належних доказів на основі яких у визначеному законом порядку можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, матеріали адміністративного провадження не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б переконливо вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч.2 ст.173-2 КУпАП, та настання для потерпілої особи наслідків, зазначених у цій статті.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст.247 КУпАП, виноситься постанова про закриття справи.
За викладених обставин суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 256, 252, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати не винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу цього адміністративного правопорушення, а провадження по справі за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити.
Постанова судді набирає чинності після закінчення строку подання скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Бобринецький районний суд Кіровоградської області.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя В.В. Бондаренко