Єдиний унікальний номер: 379/1036/20
Провадження № 2/379/614/20
17 листопада 2020 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Тараща в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Таращанського районного відділу виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Таращанська районна державна нотаріальна контора Київської області, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту з невизначеного (нерухомого) майна,
Представник позивачки звернувся до суду з даним позовом і просить скасувати арешт невизначеного нерухомого майна, який було накладено Таращанською районною державною нотаріальною конторою Київської області, на підставі постанови державної виконавчої служби № 416/4 від 14.01.2004, реєстраційний номер обтяження 45927 (номер запису про обтяження 35253423), а саме - житловий будинок, що розташований за по АДРЕСА_1 , та скасувати запис про арешт майна у відомостях з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2913 від 13.09.1996 позивачці на праві власності належить одна третя частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Інші частини, а саме: одна четверта частина належить ОСОБА_2 , а п'ята дванадцята частини належить ОСОБА_3 , які є третіми сторонами по справі на стороні позивачки.
Від державного реєстратора позивачці стало відомо, що на будинок в цілому, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт.
Звернувшись весною 2020 року до Таращанського РВ ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) з проханням зняття арешту з вказаного будинку, позивачці усно було рекомендовано звернутися до суду.
Так, позивачка, вважаючи, що безпідставно накладеним арештом на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, порушуються її законні права щодо вільного користування та розпорядження своїм майном, через свого представника звернулася до суду з даним позовом.
Відповідачем не було подано відзив на позовну заяву.
В судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належно. 17.11.2020 представник позивачки адвокат Дахно І.М. подав до суду заяву про розгляд даної справи без його участі та без участі позивачки, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, подала заяву з проханням розглядати справу без участі представника, рішення просить прийняти на розсуд суду.
Представник третьої особи Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суд не повідомив.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, про причини неявки суд не повідомили.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в наступних частинах: одна третя частина належить ОСОБА_1 , одна четверта частина належить ОСОБА_2 , п'ята дванадцята частини належить ОСОБА_4 . Даний факт підтверджується довідкою за вих. №1360 від 01.06.2020, виданою КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» (а.с. 8).
У зв'язку зі смертю ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.12.2012, виданого державним нотаріусом Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області Овраменко Л.В., власником п'ятої дванадцятої частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , став ОСОБА_3 (а.с.9).
На даний час позивачка має намір скористатися своїми правами власника щодо належної їй частини житлового будинку, проте, їй стало відомо, що на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт відповідно до постанови державної виконавчої служби № 416/4 від 14.01.2004.
Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 197250649 від 22.01.2020, реєстратором: Таращанська районна державна нотаріальна контора, 30.06.2004, на підставі постанови державної виконавчої служби № 416/4 від 14.01.2004, було накладено арешт на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Власником будинку вказано - ОСОБА_5 (а.с. 10).
В зв'язку з вищевикладеним, позивачка весною 2020 звернулася до Таращанського РВ ДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з житлового будинку, проте їй усно було рекомендовано звернутися до суду з відповідною позовною заявою.
Підсумувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що на вищезазначений житловий будинок на даний час накладено арешт безпідставно, чим порушені майнові права позивачки, як власника однієї третьої частини даного будинку, щодо володіння, користування та розпорядження власністю.
Стаття 1268 ч. 5 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
В зв'язку з тим, що арешт на майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час не скасований, що є перешкодою для вільного користування та розпорядження своїм майном, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 41 Конституції України передбачено непорушність права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканості, а в водночас і в недоторканості самого майна власності. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
За положеннями ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (діючого на момент закінчення) у разі якщо у виконавчому провадженні держаним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого провадження до суду або іншого органу(посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про знаття арешту, накладеного на майно боржника.
За положеннями ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» від 05.10.2016 у разі закінчення виконавчого провадження, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсненні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, що позивачка не є боржником у виконавчому провадженні з приводу якого і виникло обтяження щодо вказаного житлового будинку, що подальше існування арешту є порушенням її прав як власника однієї третьої частини майна та становитиме для неї лише надмірний тягар у вільному користуванні та розпорядженні майном, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 12, 13, 19, 77, 78, 81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», ст.ст. 316, 319, 321, 391 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Таращанського районного відділу виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Таращанська районна державна нотаріальна контора Київської області, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту з невизначеного (нерухомого) майна - задовольнити повністю.
Скасувати арешт невизначеного нерухомого майна, який було накладено Таращанською районною державною нотаріальною конторою Київської області, на підставі постанови державної виконавчої служби № 416/4 від 14.01.2004, реєстраційний номер обтяження 45927 (номер запису про обтяження 35253423), а саме - житловий будинок, що розташований за по АДРЕСА_1 , та скасувати запис про арешт майна у відомостях з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Головуючий:В. І. Зінкін