Справа № 355/1874/18
Номер провадження: 1-кп/365/10/20
іменем України
01.12.2020 смт.Згурівка Київської області
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар
судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання кримінальне провадження № 12018110070000103 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця станції Рогожани Флорештського району Республіки Молдова, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , із повною загальною середньою освітою, працездатного, непрацюючого, неодруженого,
раніше судимого вироками Первомайського районного суду Миколаївської області від 21.03.1988 за ч. 3 ст. 81, ст. 46-1 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі, із відстрочкою виконання вироку на 2 роки, від 27.06.1988 за ч. 3 ст. 81, ст. 43 КК України 1960 року до 6 років позбавлення волі; Дзержинського районного суду міста Харкова від 25.10.1995 за ч. 2 ст. 206 КК України 1960 року до 1 року 6 місяців позбавлення волі, Ленінського районного суду міста Донецька від 02.12.1996 за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ч. 1 ст. 222, ст. 42 КК України 1960 року до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок переглянуто Калінінським районним судом міста Горлівка Донецької області 12.06.2002, вважати засудженим за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 42 КК України 1960 року до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, Лисичанського міського суду Луганської області від 01.03.2004 за ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, від 09.11.2005 за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі, від 12.10.2007 за ч. 1, ч. 2 ст. 296 КК України до 3 років обмеження волі, від 17.10.2008 за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70, 72 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, Попаснянського районного суду Луганської області від 29.04.2011 за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі, Лисичанського міського суду Луганської області від 27.02.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
звільненого з місць позбавлення волі 08.04.2016 по відбуттю строку покарання,
за ч. 3 ст. 185 КК України,
за участі прокурора ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3
Суд визнав недоведеним обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_3 у тому, що він перебував у будинку ОСОБА_7 номер АДРЕСА_2 27 вересня 2017 року приблизно об 11 годині 30 хвилин, де вони разом вживали алкогольні напої, після чого ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_7 вчинити крадіжку з території домоволодіння номер АДРЕСА_2 , на що останній погодився.
Цього ж дня, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 підійшли до території зазначеного домоволодіння. Впевнившись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 зайшов через хвіртку на територію домоволодіння номер АДРЕСА_2 , а ОСОБА_7 залишився на вулиці поблизу садиби.
ОСОБА_3 , зайшов до будинку, де в одній із кімнат помітив жіночу сумку, у якій виявив золоті вироби. У цей час у нього виник умисел на заволодіння цими виробами для власного збагачення. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав золоті вироби.
Через 15 хвилин ОСОБА_3 вийшов із будинку та допомогою ключів, які взяв у будинку, відчинив гаражне приміщення, після чого ОСОБА_7 зайшов до гаража, звідки викрали бензопилу «STIHL MS 250», яку ОСОБА_3 відразу відніс до свого будинку по АДРЕСА_2 до свого тимчасового місця проживання. У подальшому ОСОБА_3 повернувся до гаражного приміщення, де його чекав ОСОБА_7 .
Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у гаражному приміщенні, продовжуючи свої злочинні дії, заволоділи дротом ПВС (виробник «Одескабель»), переріз 2 х 0,75, довжиною 10 м та дротом обмотувальним ПЕТ-155 (виробник «Одескабель»), діаметром 0,224, довжиною 10 м. Змотавши дріт у ряднину, винесли на вулицю, за межі домоволодіння по АДРЕСА_3 , отримавши таким чином змогу розпорядитися викраденим майном.
Згідно з висновком експерта від 13.02.2018 № 12-4/145 ринкова вартість золотих виробів становить 32209,94 грн. Згідно з висновком експерта від 26.02.2018 № 12-4/142 ринкова вартість бензопили «STIHL MS 250» становить 5000,00 грн. Своїми умисними діями ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди в загальному розмірі 37209,94 грн.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло та інше приміщення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, не визнав повністю та показав, що у 2017 році він зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 наймав у сестри ОСОБА_7 частини житлового будинку. 27.09.2017 приблизно об 11 годині до нього прийшов ОСОБА_7 та попросив допомогти перенести якісь речі із гаража потерпілої на її прохання, з метою подальшої їх реалізації та отримання коштів, необхідних для покриття витрат на поховання батька потерпілої. На той час до нього приїхала родичка з м. Березань на ім'я ОСОБА_9 , до якої він із ОСОБА_8 збирався поїхати для урегулювання сімейного конфлікту. Він взагалі не вживає алкогольні напої. Нехотя погодився на пропозицію ОСОБА_7 . Ворота гаража були незамкнені та чимось підперті. ОСОБА_7 відкрив гараж та сказав, що потрібно забрати. Він стояв під гаражем, де його й застала ОСОБА_5 , яка запитала ОСОБА_7 , для чого той взяв дріт. Після цього він повернувся до себе додому та поїхав із жінками у м. Березань. До житлового будинку потерпілої він не проникав, разом із ОСОБА_7 нічого не крав. Відтак до зазначеного злочину не причетний.
Оскільки у нього не склалися стосунки із заступником начальника Баришівського відділення поліції, коли він ставав на облік у поліції, то під тиском працівників поліції ОСОБА_7 змушений був його оговорити. При цьому ОСОБА_3 звернув увагу суду на те, що під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_7 весь час підказували, що говорити.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 7, частин 1, 2, 4 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду.
Це положення передбачено й пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в якому зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.
У п. 146 справи «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Зберігаючи об'єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Змагальність сторін у цьому кримінальному провадженні забезпечується стороною обвинувачення та захисту. Державне обвинувачення у суді підтримує прокурор, а захист обвинуваченого здійснює захисник на підставі доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області.
З урахуванням тривалості судового розгляду кримінального провадження, забезпечення сторонам свободи в поданні своїх доказів і доведенні їх переконливості, дотримання принципів змагальності сторін, вбачається, що можливість здобуття інших доказів вичерпано.
Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілої та свідків, дослідивши надані докази, суд оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (частина 1 статті 94 КПК України).
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України).
Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, сформульовані законодавцем у ч. 1 ст. 91 КПК України. Згідно з ч. 2 цієї статті доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
На підставі результатів оцінки одних і тих же доказів (їхньої сукупності) щодо однієї й тієї ж події може бути зроблено висновок про наявність тих чи інших її обставин або взагалі про відсутність події.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Такий обов'язок доказування покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Сторона обвинувачення на підтвердження пред'явленого обвинувачення обґрунтовує винуватість ОСОБА_3 наданими та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:
?копією постанови прокурора від 28.02.2017 про виділення з матеріалів досудового розслідування за № 1201710070000460 матеріалів щодо вчинення невідомою особою на ім?я ОСОБА_10 крадіжки золотих виробів та грошових коштів (т.1 а.с.72-73);
?витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12018110070000103 від 28.02.2018 щодо внесення відомостей про вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, невідомою особою, а саме крадіжки особистих речей ОСОБА_5 (т.1 а.с.70);
?копією протоколу прийняття заяви ОСОБА_5 про вчинене кримінальне правопорушення, а саме, крадіжку її майна, яка не містить його переліку (т.1 а.с.77);
?копією протоколу огляду місця події від 27.09.2017 з фототаблицями, згідно з яким було оглянуто територію домоволодіння по АДРЕСА_2 , де в сараї біля воріт на підлозі знаходилась полотняна тканина, зв?язана вузлом, всередині якої знаходився мідний кабель, частини трансформатора з мідною проволокою в кількості трьох штук. У кухні на столі - шкатулка дерев?яна у вигляді сундука під ювелірні вироби, паперова коробка 5 см х 5 см коричневого кольору з написом «Золотий вік», паперовий пакет коричневого кольору із написом «Золотий вік», ювелірний завод, бірка з написом «Харківська ювелірна фабрика, перстень, діамант, сапфір», товарний чек № 00070 від 12.07.16 на придбання каблучки 1,32 на суму 5345,00 грн. У веранді на полу - сумка жіноча темно-коричевого кольору, комбінована (т.1 а.с.83-86, 232-235);
?копіями протоколу огляду предметів, речей та постанови про визнання предмета речовим доказом та приєднання до матеріалів справи від 28.09.2017, згідно з якими було оглянуто дріт білого кольору, переріз 2 х 0,75, довжиною 10 м, та дріт обмотувальний мідний ПЕТ - 155 (виробник «Одескабель»), діаметром 0,224, довжиною 10 м, які приєднані до матеріалів кримінального провадження № 1201710070000460 (т.1 а.с.89-90, 91, 248);
?копією заяви ОСОБА_5 про отримання на зберігання дроту ПВС (виробник «Одескабель»), переріз 2 х 0,75, довжиною 10 м, та дроту обмотувального ПЕТ - 155 (виробник «Одескабель»), діаметром 0,224, довжиною 10 м (т.1 а.с.92, т.2 а.с.1);
?копією висновку експерта від 13.02.2018 № 12-4/145, відповідно до якого ринкова загальна вартість золотих виробів могла складати 32209,94 грн. Товарознавче дослідження проводилось за відсутності об?єктів дослідження (т.1 а.с.99-105);
?копією висновку експерта від 26.02.2018 № 12-4/142, відповідно до якого ринкова вартість бензопили «STIHL MS 250» могла складати 5000,00 грн. Встановити ринкову вартість дроту ПВС (виробник «Одескабель»), переріз 2 х 0,75, довжиною 10 м, та дроту обмотувального ПЕТ - 155 (виробник «Одескабель»), діаметром 0,224, довжиною 10 м не видалось за можливе (т.1 а.с.240-244);
?відеозаписом слідчого експерименту (т.2 а.с.31, 32) та копією протоколу проведення слідчого експерименту від 28.02.2018 за участі підозрюваного ОСОБА_7 , який проводився за межами домоволодіння потерпілої, під час якого проголосив пізнавальні показання про те, що він погодився на пропозицію знайомого ОСОБА_11 , з яким вживав алкогольні напої, вчинити крадіжку із сусіднього будинку по АДРЕСА_3 , звідки із приміщення гаража викрали бензопилу «STIHL», яку ОСОБА_10 відніс до свого місця проживання. Після того вони склали приблизно 20 м дроту на ряднину та вийшли на вулицю. Почувши голос потерпілої, поклали на землю ряднину з викраденим дротом. Він залишився на місці, а ОСОБА_10 втік (т.2 а.с.6-9);
?протоколом пред?явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з яким ОСОБА_12 впізнала на фото під № 2 особу, яка вчинила крадіжку з ОСОБА_7 та проживала у другій половині їхнього будинку АДРЕСА_2 (т.1 а.с.130-133);
?протоколом пред?явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з яким ОСОБА_7 впізнав на фото під № 1 особу, з яким вчинив крадіжку по АДРЕСА_3 , яким є ОСОБА_3 (т.2 а.с.33-36);
?вироком Баришівського районного суду Київської області від 29.03.2018 у кримінальному провадженні № 1201710070000460, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі за вчинення крадіжки майна потерпілої, відомості щодо набрання законної сили яким відсутні (т.2 а.с.27-29);
?копією ухвали слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 22.12.2018 про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме, до матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_7 та протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26.12.2018 із додатком, які містять опис речей і документів, які були вилучені на підставі цієї ухвали (т.1 а.с.218, 219-222).
Захисник вважає, що сторона обвинувачення всупереч вимогам п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України не встановила та не довела об'єктивну сторону злочину. Зокрема не встановлено час вчинення злочину, тобто коли ОСОБА_3 та ОСОБА_7 прибули до території домоволодіння по АДРЕСА_3 , яким чином ОСОБА_3 проник до будинку та які золоті вироби викрав, їх кількість, проба та вага. Тобто не встановлено спосіб та предмет крадіжки.
Із формулювання обвинувачення не вбачається, кому належать домоволодіння за зазначеною адресою, дріт та бензопила. Не встановлено, чи взагалі була остання у наявності та чи була викрадена, оскільки зазначені предмети не були виявлені у цих осіб.
Потерпіла, допитана судом, не змогла з впевненістю зазначити, коли, як та які саме золоті вироби у неї зникли та коли зникла бензопила.
Допитаний свідок ОСОБА_7 показав, що ніколи не вчиняв разом з обвинуваченим крадіжок із цього домоволодіння. Інші допитані судом свідки не надали суду будь-яких фактичних даних, які б прямо чи побічно підтверджували існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.
Відсутні вартість викраденого дроту та відповідна експертиза. Отже не доведено вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У матеріалах кримінального провадження відсутні відомості, що ОСОБА_5 давала дозвіл на огляд гаража.
Протокол проведення слідчого експерименту від 28.02.2018 за участі підозрюваного ОСОБА_7 є недопустимим доказом, оскільки здобутий у іншому кримінальному провадженні та сам хід цього експерименту не відповідає відповідному відеозапису. Копії наданих стороною доказів не засвідчені належним чином.
Недоведеність об'єктивної сторони пред'явленого обвинувачення само собою є достатньою підставою для визнання недоведеності обвинувачення в цілому, тому захист вважає, що ОСОБА_3 необхідно виправдати, оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи докази з точки зору їх допустимості, суд дійшов висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України).
Принцип безпосередності дослідження показань, речей і документів є однією із загальних засад кримінального провадження. Зміст цього принципу розкрито в ст. 23 КПК України, згідно з якою cуд досліджує докази безпосередньо та показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Один із аспектів цього принципу відображено в ч. 4 ст. 95 КПК України, у якій зазначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала, що вранці 27.09.2017 вона пішла на роботу, закривши будинок та хвіртку на замок. Приблизно о 12 годині вона повернулась, побачила відчинені двері гаража, які відкриваються лише із середини, та поблизу собаку ОСОБА_7 . Ключ від гаража знаходився у будинку. Із гаража вийшли два чоловіки, вони несли рядно із дротом. Вона відразу впізнала ОСОБА_7 , другий був ОСОБА_3 . Вони кинули рядно та просили її не викликати поліцію, обіцяючи все повернути. Коли приїхали працівники поліції, то ОСОБА_3 втік до будинку ОСОБА_7 , якого наймав у останнього. Зайшовши через хвіртку до двору, вона побачила відімкнені двері будинку. У одній із кімнат будинку виявила пропажу коштовних прикрас, які після похорону батька зберігала у сумці під ковром, зокрема 2 обручок вагою 2 та 3 г, 1991 року придбання, перстня з діамантом, вагою 1,32 г, 2016 року придбання, золотої каблучки, вагою 5 г, 1990 року придбання, золотої каблучки, 585 проби, вагою 3 г, 1990 року придбання, золотої каблучки, вагою 2 г, 1990 року придбання, золотих сережок уформі кільця, вагою 2 г, 1990 року придбання, золотих сережок у формі півмісяця, вагою 3 г, 1990 року придбання, срібних сережок, 925 проби, вагою 1 г, 2007 року придбання, золотої цепки дрібного плетіння, 585 проби, довжиною 60 см, вагою 6 г, золотої цепки дутого плетіння, довжиною 50 см, вагою 5 г, золотого хрестика, 585 проби, довжиною 2 см, вагою 3 г та срібного хрестика, 925 проби, вагою 3 г. Чек на придбання перстня з діамантом вона передала слідчому. На інші прикраси документів не має. Через три дні після похорону прикраси були на місці. Замок у дверях у будинку не був пошкоджений. На її думку, до будинку проникли через кватирку, яка за розміром трохи більша за папір формату А4, оскільки на підвіконні був шматок бруду. Із гаража пропала бензопила, яку вона придбала у 2007 році, проте документів на неї не має. ОСОБА_7 та ОСОБА_3 нічого їй не повернули. Її батько помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На поминках через 9 днів були лише родичі, яких вона не може підозрювати у крадіжці коштовностей. ОСОБА_7 під час розгляду справи щодо себе вину визнав повністю. Показав, що він стеріг та дивився як ОСОБА_10 залазив у будинок. ОСОБА_7 приносив їй 500,00 грн за викрадену бензопилу, які вона не взяла, та сказав, що бензопилу забрав ОСОБА_10 . Про золото ОСОБА_7 нічого не говорив. До крадіжки вона не знала ОСОБА_3 . Проте впевнена, що із ОСОБА_7 був саме він, оскільки вона його впізнала. Покарання обвинуваченому повинно бути призначене по закону.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , допитаний спочатку у режимі відеоконференції, оскільки на той час відбував покарання у Райківській виправній колонії № 73, показав, що попросив ОСОБА_3 допомогти йому винести дріт із гаража потерпілої, пояснивши, що на прохання останньої повинен був взяти із гаража дріт та здати на металобрухт, оскільки у неї не вистачало грошей на похорон батька. Проте останній махнув рукою та пішов. Коли він виніс дріт, повернулась потерпіла та сказала занести назад, що він і зробив. Крадіжок разом із ОСОБА_3 ніколи не вчиняв. Також свідок підтвердив, що він, його дружина ОСОБА_12 та ОСОБА_3 вживали алкогольні напої у нього на подвір?ї приблизно о 12 годині. Він дійсно сам викрав із гаража потерпілої дріт, двері якого були відчинені. Викрадене виніс через ворота гаража на вулицю. Бензопилу він не викрадав, як і золоті прикраси. І ОСОБА_10 не крав. ОСОБА_13 не бачив біля місця події. Він дійсно вказав на ОСОБА_3 як на співучасника злочину під час розгляду справи щодо себе за наполяганням заступника начальника поліції, який запевняв його, що їм нічого не буде за те. До нього в колонію приїздив слідчий та пропонував впізнати за фотознімками ОСОБА_3 . Однак останнього на фото не було.
ОСОБА_7 був повторно допитаний як свідок у судовому засіданні у залі суду щодо обставин, зафіксованих на відео під час проведення слідчого експерименту. Пояснив, що обмовив ОСОБА_3 під тиском працівників поліції, які мали на меті «завести щодо ОСОБА_3 справу».
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що десь після обіду у вересні 2017 року вона побачила ОСОБА_7 біля садиби потерпілої ОСОБА_5 , яка в той день хоронила свого батька. Вона здивувалась, що він там робить. На території садиби вона нікого не бачила із-за високого та щільного паркану. Біля вхідних дверей будинку є вузькі вікна (на той час були дерев?яні), через які при бажанні можливо проникнути до будинку. Через деякий час вона почула крик потерпілої та дізналася, що у останньої викрали із гаража труби чи інструмент, із будинку - золоті вироби. Коли через декілька днів прибули працівники поліції, вона була залучена як понята під час проведення слідчого експерименту, то ОСОБА_7 розповідав, що йому допомагав красти сусід ОСОБА_10 (при цьому свідок вказала на ОСОБА_3 у залі судового засідання). На той час ОСОБА_10 зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 жив у другій половині житлового будинку ОСОБА_7 . Приміщення гаража потерпілої замикається із середини. Після цього випадку ОСОБА_10 та ОСОБА_8 виїхали.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що у вересні 2017 року вона проживала із ОСОБА_7 по АДРЕСА_2 у одній частині будинку, іншу частину - сестра ОСОБА_7 здавала у найм. 27.09.2017 вона разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_3 вжила спиртні напої. ОСОБА_10 кудись пішов та після того дня вона його більше не бачила. ОСОБА_7 ще у світлу пору доби сам пішов до сусідки ОСОБА_5 , де раніше допомогав їй по господарству, щось там викрав (судили за провода) та потерпіла спіймала його на місці. Коли повернувся, сказав, що скоро в них буде машина. Приблизно о 22 годині до них приїхали працівники поліції та забрали із гаража весь метал. Вона визнала за свої підписи у протоколі пред?явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з яким впізнала на фото під № 2 особу, яка вчинила крадіжку з ОСОБА_7 та проживала у другій половині їхнього будинку АДРЕСА_2 . На запитання, чому обмовила на той час ОСОБА_3 , відповіла, що не одному ж ОСОБА_7 було сидіти. Проте останній сам вчинив злочин та натепер повернувся з місць позбавлення волі. Відтак вона не буде обмовляти невинну особу - ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що вона протягом останніх приблизно трьох років співмешкає із ОСОБА_3 27.09.2017 вони та її подруга збирались поїхати у м. Березань. У цей час зайшов ОСОБА_7 , який жив у другій половині будинку, та попросив ОСОБА_3 допомогти його сусідці, у якої помер чоловік. ОСОБА_3 погодився. Невздовзі повернувся та розповів, що прийшла жінка й почала кричати. Він попросив вибачення і пішов. Через день сестра ОСОБА_7 , у якої вони наймали житло, попросила їх переїхати, оскільки працівники поліції проникли у частину будинку, де вони проживали із ОСОБА_3 , та провели обшук. Після того вона з ОСОБА_3 виїхала у м. Березань.
Показання потерпілої та свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, суд безпосередньо сприйняв під час судового засідання відповідно до вимог ст. 23 КПК України. Зазначені особи давали показання під присягою, з дотриманням усіх правил допиту.
Показання потерпілої щодо вчинення ОСОБА_3 цього злочину не підтверджується поза розумним сумнівом іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Оцінюючи показання зазначених свідків суд дійшов висновку, що фактичні дані, повідомлені ними, не доводять наявності у діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
При цьому суд враховує, що свідок ОСОБА_13 надала показання щодо причетності обвинуваченого до вчинення злочину, посилаючись на обставини, які їй стали відомі під час проведення слідчого експерименту зі слів ОСОБА_7 , де вона була залучена як понята.
Із копії ухвали слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 22.12.2018 вбачається, що слідчий суддя надав тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12017110070000460 від 28.09.2017 за ч. 3 ст. 185 КК України (судовий номер справи 355/321/18) та до всіх дисків відео та аудіозаписів, які знаходяться в Баришівському районному суді (т.1 а.с.218).
Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 26.12.2018 на підставі ухвали слідчого судді від 22.12.2018 у графі «опис речей та документів» зазначено: завірені копії матеріалів справи № 355/321/18, а саме, досудова доповідь про обвин., витяг з ЄРДР, постанова групи прокурорів, протокол прийняття заяви, заява, протокол ОМП, супровідна, постанова про призначення експертизи, висновок експерта № 12-4/142, заява, протокол огляду предмета, постанова про визнання предмета РД, заява, повідомлення про підозру, заява, протокол проведення слідчого експер., постанова про зберігання відеозапису, обвинувальний акт, реєстр. журнал суд. зас., вирок та 2 диски. У графі «зазначення про вилучення речей та документів, якщо на це надано дозвіл в ухвалі суду, спосіб їх упакування для надійного збереження із засвідченням підписами понятих» відповідна інформація відсутня (т.1 а.с.219-221).
Копія Додатку до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 26.12.2018 містить опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 26.12.2018, а саме, завірені копії матеріалів кримінального провадження № 12017110070000460 від 28.09.2017 за ч. 3 ст. 185 КК України (судовий номер справи 355/321/18): досудової доповіді про обвинуваченого на 4 аркушах, витягу з ЄРДР на 1 аркуші, постанови групи слідчих на 1 аркуші, протоколу прийняття заяви ОСОБА_5 на 2 аркушах, заяви про надання дозволу на огляд на 1 аркуші, протоколу ОМП на 4 аркушах, супровідної в НДЕКЦ на 1 аркуші, постанови про призначення експертизи на 1 аркуші, висновку експерта № 12-4/142, заяви ОСОБА_5 на 1 аркуші, протоколу огляду предметів на 2 аркушах, постанови про визнання предмета РД на 1 аркуші, заяви ОСОБА_5 на 1 аркуші, повідомлення про підозру ОСОБА_7 на 3 аркушах, заяви на слідчий експеримент на 1 аркуші, протоколу проведення слідчого експерименту на 4 аркушах, постанови про зберігання відеозапису на 1 аркуші, обвинувального акта ОСОБА_7 на 5 аркушах, реєстру на 3 аркушах, журналу судового засідання на 8 аркушах, вироку на 3 аркушах, супровідної на 1 аркуші та 2 CD-дисків з відео та аудіозаписами (т.1 а.с.222).
Суд визнає неналежними доказами: протокол тимчасового доступу до речей і документів від 26.12.2018 та копії Додатку до цього протоколу, оскільки у протоколі не зазначено спосіб упакування вилучених документів із засвідченням підписами понятих; копію витягу із ЄРДР у кримінальному провадженні 12017110070000460, копію протоколу прийняття заяви ОСОБА_5 , копію заяви про надання дозволу на огляд, копію протоколу ОМП, копію постанови про призначення експертизи, копію висновку експерта № 12-4/142, копію заяви ОСОБА_5 , копію протоколу огляду предметів, копію постанови про визнання предмета РД, копію заяви ОСОБА_5 , копію повідомлення про підозру ОСОБА_7 , копію заяви на слідчий експеримент потерпілої, копію постанови зберігання відеозапису, копію обвинувального акта ОСОБА_7 , копію реєстру та копію вироку щодо ОСОБА_7 , оскільки копії цих доказів не засвідчені у встановленому порядку (не зазначено особу, яка засвідчила копії та її підпис, а також дата). Крім того, у копії вироку не зазначено дату набрання ним чинності.
Отже не вбачається за можливе встановити джерело отримання зазначених доказів, оскільки вони не несуть інформації щодо отримання їх шляхом тимчасового доступу.
Обвинувальний акт містить посилання на висновок експерта від 13.02.2018 № 12-4/145, відповідно до якого ринкова загальна вартість золотих виробів могла складати 32209,94 грн. Товарознавче дослідження проводилось за відсутності об?єктів дослідження. Вихідні дані для дослідження містились у постанові про призначення судової товарознавчої експертизи від 16.01.2018. Зі змісту наданих доказів вбачається, що цей висновок експерта у кримінальному провадженні № 12017110070000460 від 28.09.2017 щодо визначення вартості золотих виробів не вилучався. Проте матеріали справи містять копію такого висновку, не засвідченого у встановленому порядку (т.1 а.с.99-105), тому суд визнає цей доказ також недопустимим.
Із відеозапису слідчого експерименту вбачається, що він проводився за межами домоволодіння, не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним ОСОБА_7 зізнання у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому чутно як поза кадром якась особа коригує його пояснення.
Відтак суд розцінює проведення слідчого експерименту як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України.
Огляд місця події проводився за участі потерпілої, проте не надано доказів того, що саме ОСОБА_5 є власником чи володільцем домоволодіння. Також відсутня відповідна ухвала слідчого судді, що є порушенням вимог ст. 240 КПК України, що також вказує на недопустимість цього доказу.
Вбачається, що впізнання за фотозображеннями було проведено з порушенням вимог ст. 228 КПК України, що знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду. Як вбачається із матеріалів провадження, перед тим, як пред'явити свідкам ОСОБА_12 та ОСОБА_7 особу до впізнання, слідчий попередньо не з'ясував, чи можуть вони впізнати особу та не опитав їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, у інакшому випадку - за сукупністю яких саме ознак вони можуть впізнати особу. Крім того, у протоколах пред?явлення особи для впізнання за фотознімками такі фотознімки громадян не пронумеровані, хоча слідчий зазначає, що свідки впізнали особу на фото під відповідним номером як таку, яка здійснила крадіжку з ОСОБА_7 (т.1 а.с.130-133, т. 2 а.с.33-36).
Суд визнає ці докази неналежними із зазначених вище підстав.
При формулюванні обвинувачення орган досудового розслідування допустив невиправдане спрощення та не зазначив спосіб проникнення до житла потерпілої, належність домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , точний час вчинення злочину, повний перелік викраденого майна та його вартість, що є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину, тобто не зазначив обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню.
Слід зауважити, що прокурор не спростував показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_7 про відсутність у них попередньої змови на вчинення таємного викрадення чужого майна з проникненням в житло. Під час розгляду справи прокурор посилався на наявність обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 . Проте судом не встановлено, що співучасником злочину був саме ОСОБА_3 .
При цьому суд звертає увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків сторони обвинувачення про винуватість особи, але й для реалізації її права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у обвинувальному акті фактичні обставини в своїй сукупності мають давати повне уявлення щодо кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).
Згідно зі ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов'язаний доводити свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст. 7 КПК України загальними засадами кримінального провадження крім інших є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
У п. 39 рішення ЄСПЛ у справі «Вассіліоса Ставрополуса проти Греції» від 27.09.2007) суд вважає, що на підставі принципу «сумніви тлумачаться на користь підсудного», який представляє собою приватне вираження принципу презумпції невинуватості, не повинно існувати ніякої якісної відмінності між виправдувальним вироком, зважаючи на відсутність доказів і виправдувальним вироком у зв'язку з констатацією безсумнівної невинуватості особи. У дійсності, виправдувальні вироки не розрізняються залежно від підстав, прийнятих до уваги в кожному окремому випадку суддею в кримінальному процесі.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
З урахуванням викладеного вище, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження в ході судового розгляду, керуючись законом, оцінивши кожен доказ, наданий стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що доказів, на які посилається сторона обвинувачення, недостатньо для доведення «поза розумним сумнівом» причетності ОСОБА_3 до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки достатніх та допустимих доказів його участі у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, а судом не встановлено.
Таким чином в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, ОСОБА_3 необхідно виправдати за ч. 3 ст. 185 КК України оскільки не доведено, що він вчинив зазначений злочин.
Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов'язання (т.2 а.с.37, 49-50), скасувати.
Прокурор у судових дебатах зазначив, що речові докази у цьому провадженні відсутні, оскільки питання щодо речових доказів вирішено у іншому кримінальному провадженні.
Витрати на залучення експертів стороною обвинувачення віднести на рахунок держави.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України,-
ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України та виправдати ОСОБА_3 у зв'язку із недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов'язання, скасувати.
Витрати на залучення експертів стороною обвинувачення у розмірі 858,00 грн віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя ОСОБА_1