"27" листопада 2020 р. Справа № 363/4266/20
27 листопада 2020 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Баличева М.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм ТОВ «Транс Груп», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за статтею 44 - 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
04.11.2020 року о 09 год. 10 хв. у Київській області м. Вишгород по вул. Набережна, 2А, водій ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів за маршрутом № 991 Криве Озеро - Київ АС «Полісся» автобусом Setra S 215UC д.н.з. НОМЕР_1 в кількості 14 осіб та під час руху не користувався засобами індивідуального захисту маски або респіратора, які закривають рот та ніс, чим порушив вимоги п.п. 1 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 року зі змінами та протоколу № 35 позачергового засідання Київської обласної комісії з питань техногенно - екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 30.10.2020 року.
Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ст.44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, на адресу суду надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Оскільки, ОСОБА_1 належним чином повідомлений про розгляд справи, тому суд вважає за можливим провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Згідно положенняст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно дост. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів у справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Встатті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІвід 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико - санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 року, встановлено карантин з 12 березня 2020 року на усій території України.
Факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 070659 від 04.11.2020 року, який був складений компетентною особою, його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, фотознімками з місця вчинення адміністративного правопорушення, поясненнями ОСОБА_1 , які місяться в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому у суду відсутні підстави сумніватися у об'єктивності даних, викладених в ньому.
Таким чином, суддя вважає доведеною наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченогост. 44-3 КУпАП, тобто порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, а сааме перебування в громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Порушення статті 44-3 КУпАП тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Даючи оцінку зібраним доказам в їх сукупності, суд вважає, що адміністративне правопорушення мало місце внаслідок порушення правил карантину, визначених КМУ, разом з тим, закон дає можливість органу (посадовій особі), що уповноважений вирішувати справу, за певних умов застосувати щодо порушника усне зауваження, звільнивши його від адміністративної відповідальності, відповідно дост. 22 КУпАП.
Враховуючи приписи наведеної статті, у даному конкретному випадку суддя, одночасно приходить до висновку про малозначність вчиненого правопорушення, так як скоєння ОСОБА_1 правопорушення не було суб'єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди, не являє собою великої суспільної небезпеки, а в результаті його заподіяння не настали наслідки у вигляді значної шкоди суспільним та державним інтересам держави, рівно як і правам та свободам громадян або іншим охоронюваним законом цінностям.
Відтак, приймаючи до уваги, той факт, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності (інші відомості не надані), що виступає в якості пом'якшуючої обставини, суддя приходить до висновку, що застосування до даного правопорушника усного зауваження, є достатнім та адекватним скоєному засобом впливу, що дозволяє досягти виховних та превентивних мір на майбутнє, одночасно забезпечуючи невідворотність реагування за кожне правопорушення, в тому числі за малозначне.
Відповідно до ч.2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження, виноситься постанова про закриття провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст.22, 44-3, 284 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження по справі закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання у десятиденний строк з дня її винесення апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, або вразі подання відповідної скарги після закінченн ярозгляду справи по суті апеляційним судом.
Суддя М.Б. Баличева