Справа № 362/1172/20
Провадження № 2/362/1486/20
19 листопада 2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Шевченко М.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомв якому просила встановити факт її проживання, постійно однією сім'єю з ОСОБА_3 , 1930 року народження, в житловому будинку АДРЕСА_1 , з січня 2014 року до 08.11.2019 року включно та визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 55,4 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м. та земельних ділянок: площею 0,0831 га для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер 3221487101:01:044:0012; площею 0,18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221487101:01:044:0011.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що починаючи з січня 2014 року, вона та її мама ОСОБА_4 , без реєстрації, постійно проживали в будинку АДРЕСА_1 однією сім'єю з ОСОБА_3 , який був для позивача як дідусь, а мамі - названий тато, здійснювали догляд за ним, вели спільне господарство. 24.09.2014 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області, яким все своє майно де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося заповів її мамі ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 її мамам ОСОБА_4 померла, спадщину, що відкрилася після смерті мами, вона прийняла, оскільки постійно проживала з спадкодавцем однією сім'єю, в силу вимог ст. 1268 ЦК України, бо не заявила про відмову від неї та є єдиною дитиною. Після смерті матері вона так і залишилась проживати та доглядати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , вона поховала його за власний рахунок. Дітей він не мав, інші спадкоємці у померлого відсутні. З огляду на те, що вона протягом п'яти років до дня смерті ОСОБА_3 постійно проживала в одному будинку з спадкодавцем, вела з ним спільне господарство, поховала його, інші спадкоємці у померлого за законом відсутні вважає за можливе звернутися до суду з указаним позовом, оскільки нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2020 року прийнято до провадження цивільну справу за правилами загального позовного провадження (а.с. 62-63).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2020 року залучено до розгляду справі у якості співвідповідача ОСОБА_2 (а.с.148-149).
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, представник позивача подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала та просила про їх задоволення (а.с.132).
Представник Саливонківської сільської ради в судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву у якій просить розгляд справи проводити у їх відсутності, вимоги позову визнають в повному обсязі та не заперечують проти їх задоволення (а.с.140-141).
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову визнав у повному обсязі (а.с. 134-135).
Інших заяв та клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову на підготовчому судовому засіданні, та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, матеріали спадкових справ № 200/2013, №10/2018, №242/2019, інвентаризаційну справу № 267 на житловий будинок, технічну документацію із землеустрою, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_5 в с. Саливонки, Васильківського району, Київської області її мати ОСОБА_4 (а.с. 4).
Відповідно до свідоцтва про шлюб 17 серпня 2019 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 після реєстрації шлюбу у Білоцерківському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 1025 від 17.08.2019 року, змінила своє прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (а.с.5).
Згідно до довідки Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області від 03 лютого 2020 року за вих. №131 мати ОСОБА_5 - ОСОБА_4 не зареєстрована, але проживала та здійснювала догляд за ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 з 2013 року до день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).
Відповідно до довідки Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області від 03 лютого 2020 року за вих. №130 ОСОБА_5 не зареєстрована, але проживала по АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_3 та здійснювала за ним догляд, допомагала по господарству з 2014 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 та поховала за власний рахунок (а.с.9).
Як вбачається із заповіту за життя ОСОБА_3 , 24.09.2014 року склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Саливонківської сільської ради, зареєстрований в реєстрі за №79, яким все майно яке належатиме йому на день смерті заповів матері позивача ОСОБА_4 (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 01 лютого 2018 року та зроблено відповідний актовий запис №6 (а.с.11).
Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 08.11.2019 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис №29 (а.с.12).
За життя ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 (а.с.20), дітей подружжя не мало, що підтверджується довідкою Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області від 03 лютого 2020 року (а.с.13).
30.08.2013 року за заявою ОСОБА_3 , Гребінківською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_10 , що підтверджується копією витягу № 34981296 від 30.08.2013 року про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 24) та спадковою справою №200/2013 до майна померлої ОСОБА_10 (а.с. 94-104). Проте, свідоцтва про право на спадщину спадкоємець не отримав, а відповідне право власності на спадкове майно на своє ім'я не-переоформив.
Таким чином судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 фактично прийняв проте не встиг отримати правовстановлюючі документи на наступне спадкове майно житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 55,4 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м. та земельних ділянок: площею 0,0831 га для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер 3221487101:01:044:0012; площею 0,18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221487101:01:044:0011, яке на праві власності належало ОСОБА_10 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.08.2007 року та оригіналом інвентаризаційної справи № 267 на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.82) та Державними актами на право власності на землю та технічної документацією із землеустрою, щодо складення державних актів (а.с. 83-82).
Також дослідженими судом спадковими справами до майна померлих ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , №10/2018 (а.с.105-117), та майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 (а.с.118-129).
Як вбачається із спадкової справи із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_5 (а.с.126-127).
28.05.2020 року нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори Київської області було відмовлено ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 55,4 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м. та земельних ділянок: площею 0,0831 га для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер 3221487101:01:044:0012; площею 0,18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221487101:01:044:0011 у зв'язку з тим, що в родинних зв'язках з померлим 07.11.2019 року ОСОБА_3 вона не перебуває, та роз'яснено право звернення до суду.
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Рішенням Конституційного Суду України від 3.06.99 року №5-рп/99, встановлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування практики у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України ).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином особа, яка проживала разом із спадкодавцем на час його смерті без місця реєстрації має право у судовому порядку встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 404/2163/16-ц від 04.07.2018 року.
Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 однією сім'єю, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
При цьому, оскільки судом достеменно встановлено, що ОСОБА_1 почала проживати з ОСОБА_3 однією сім'єю з січня 2014 року, однак точної дати встановити не можливо, суд приходить до висновку про необхідність визначення дати початку проживання однією сім'єю з першого числа наступного за відповідною подією місяця, а саме з 01.01.2014 року та до смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
За нормою частини першої статті 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до положень частини першої, третьої та п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Фактичний вступив управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Як передбачено у п.216 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, провадиться нотаріусом після подання оригіналів право встановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцю.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно, в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 її чоловік ОСОБА_3 прийняв спадщину після її смерті, але за життя не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що належало на праві власності ОСОБА_10 тому, суд вважає його таким, що він в силу вимог ст. 1268 ЦК України є спадкоємцем за законом, якій прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 55,4 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м. та земельних ділянок: площею 0,0831 га для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер 3221487101:01:044:0012; площею 0,18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221487101:01:044:0011.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями діючого цивільного законодавства України та враховуючи той факт, що померлий ОСОБА_3 дійсно прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_10 , до якого перейшло право на майно належне ОСОБА_10 , судом встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 однією сім'єю, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 судом не встановлено, алеОСОБА_1 , реалізувати своє право на оформлення спадщини не може у зв'язку з відмовою нотаріальної контори видати свідоцтво про право власності на спадщину, тому суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 55,4 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м. та земельних ділянок: площею 0,0831 га для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер 3221487101:01:044:0012; площею 0,18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221487101:01:044:0011, також підлягає до задоволення в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтею 3 СК України, статтями 329, 1216 - 1219, 1220-1221, 1226, 1258, 1268, 1269, 1270, 1272, 1296, 1297 ЦК України, статтями 4, 12, 19, 77-81, 200, 206, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_3 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживали однією сім'єю з 01.01.2014 року по час смерті ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 55,4 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м. та земельних ділянок: площею 0,0831 га для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер 3221487101:01:044:0012; площею 0,18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221487101:01:044:0011.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 30.11.2020 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко