30 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/6224/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
секретар судового засідання Лащенко Р.В.
за участі представника відповідачів Пилипчука Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 р. (суддя Горбалінський В.В.) в справі № 160/6224/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управлення Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС), Головного управлення Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ДМС) про визнання протиправними дій ДМС та ГУ ДМС, які виразилися у відмові у видачі паспорту громадянина України, зобов'язання видати паспорт громадянина України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 позов задоволено частково, визнано протиправними дії Державної міграційної служби України та Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, які виразилися у відмові у видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України, зобов'язано Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо видачі йому паспорта громадянина України, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В апеляційній скарзі відповідач ДМС просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову.
Апелянт вказує, що тільки після надання позивачем документу про припинення громадянства Російської Федерації, виданого уповноваженим органом відповідної держави, позивач набуде громадянство України та матиме можливість отримати паспорт громадянина України. Судом першої інстанції не прийнято до уваги невиконання позивачем зобов'язання припинити громадянство (підданство) Російської Федерації, неподання декларації про відмову від іноземного громадянства з незалежних від нього причин, а також невиконання зобов'язання повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави, що напряму свідчить про небажання позивача відмовлятися від громадянства Російської Федерації.
Позивач у відзиві просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
В судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився на території України в місті Свалява Закарпатської області, що підтверджується свідоцтвом про народження.
ОСОБА_1 на час звернення до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області перебував у громадянстві Російської Федерації.
24.07.2019 р. позивач звернувся до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про оформлення набуття громадянства за територіальним походженням.
24.07.2019 р. позивачем прийнято зобов'язання припинити іноземне громадянство.
10.10.2019 р. ГУ ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення оформити набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 без дітей.
21.10.2019 р. ГУ ДМС України в Дніпропетровській області видано позивачу довідку №1565/19 про реєстрацію особи громадянином України.
07.11.2019 р. позивачем складено та подано до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області заяву-анкету щодо оформлення тимчасового посвідчення громадянина України.
14.11.2019 р. прийнято та зареєстровано матеріали ОСОБА_1 для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України у зв'язку з набуттям громадянства України.
22.11.2019 р. ГУ ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення документувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасовим посвідченням України серії НОМЕР_1 , строком дії до 10.10.2021 р., яке отримано позивачем 27.11.2019 р.
03.01.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до ДМС України зі зверненням, в якому він повідомив про неможливість припинення громадянства Російської Федерації та прохав видати паспорт громадянина України.
Відповіддю від 11.01.2020 р. №П-4528-19/3/1201.4.4/461-20 ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повідомила позивача, що станом на 11.01.2020 р. позивачем не виконано зобов'язання та не надано документ про припинення громадянства Російської Федерації, в зв'язку з чим у нього відсутні підстави для оформлення довідки про реєстрацію особи громадянином України, яка є підставою для оформлення паспорту громадянина України.
25.02.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до ДМС України зі скаргою, в якій він знов повідомив про неможливість припинення громадянства Російської Федерації та просив видати паспорт громадянина України.
26.03.2020 р. за №П-2257-20/6.4/940-20 ДМС України надана відповідь на скаргу позивача, а також на скаргу, що була направлена з Офісу Президента України, та зазначено, що паспорт громадянина України позивач зможе отримати лише у разі надання до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області документ про припинення громадянства Російської Федерації, виданий уповноваженим органом відповідної держави.
28.05.2020 р. ОСОБА_1 втретє звернувся із скаргами до ДМС України та Адміністрації Президента України, в яких повторно він знов повідомив про неможливість припинення громадянства Російської Федерації та просив видати паспорт громадянина України.
24.06.2020 р. за №П-4528-19/6.4/2225-19 ДМС України знов була надана відповідь на скаргу позивача, а також на скаргу, що була направлена з Адміністрації Президента України, та зазначено, що у разі поданнями позивачем до територіального підрозділу ДМС за місцем проживання заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону із необхідними документами, вони будуть розглянуті в установленому порядку.
Встановивши, що розмір мінімальної заробітної плати станом на місяць набуття позивачем громадянства України (жовтень 2019 року) становив 4173 грн., а загальна вартість процедури задля отримання документа про припинення громадянства (підданства) Російської Федерації складає 3861 грн. (без врахування вартості нотаріального посвідчення та перекладу документів), суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідачів щодо відмови позивачу в отриманні ним паспорта громадянина з підстави не надання до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області документа про припинення громадянства Російської Федерації, виданого уповноваженим органом відповідної держави, оскільки надання такого документа в даному випадку є неможливим з незалежних від позивача причин, а саме вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
Зважаючи на те, що видача паспортів є прямою функцією ДМС України та ГУ ДМС в Дніпропетровській області, тобто відповідачі мають виключну компетенцію зі спірного питання, а суд не може втручатись у такі дії, проте наявність дискреційних повноважень не звільняють їх від обов'язку відновити права та інтереси позивача, порушені неправомірними рішеннями, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним та допустимим захистом прав позивача є зобов'язання ГУ ДМС в Дніпропетровській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо видачі йому паспорта громадянина України, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився на території України в місті Свалява Закарпатської області.
ОСОБА_1 24.07.2019 р. звернувся до ГУ ДМС із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, перебуваючи на той час у громадянстві Російської Федерації.
ОСОБА_1 24.07.2019 р. прийнято зобов'язання припинити іноземне громадянство.
ГУ ДМС 10.10.2019 р. прийнято рішення оформити набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 без дітей.
ГУ ДМС 21.10.2019 р. ОСОБА_1 видано довідку №1565/19 про реєстрацію особи громадянином України.
Позивачем 07.11.2019 р. подано до ГУ ДМС заяву-анкету щодо оформлення тимчасового посвідчення громадянина України.
ГУ ДМС 14.11.2019 р. прийнято та зареєстровано матеріали ОСОБА_1 для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України у зв'язку з набуттям громадянства України.
ГУ ДМС 22.11.2019 р. прийнято рішення документувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасовим посвідченням України серії НОМЕР_1 , строком дії до 10.10.2021 р., яке отримано позивачем 27.11.2019 р.
ОСОБА_1 03.01.2020 р. повідомив ДМС про неможливість припинення громадянства Російської Федерації та просив видати паспорт громадянина України.
ГУ ДМС листом від 11.01.2020 р. №П-4528-19/3/1201.4.4/461-20 повідомлено позивача, що станом на 11.01.2020 р. ним не виконано зобов'язання та не надано документ про припинення громадянства Російської Федерації, в зв'язку з чим відсутні підстави для оформлення довідки про реєстрацію особи громадянином України, яка є підставою для оформлення паспорту громадянина України.
В подальшому позивач звертався зі скаргами на дії органів ДМС щодо відмови у видачі йому паспорту громадянина України.
Крім того, з долучених до відзиву на апеляційну скаргу документів судом встановлено, 03.01.2020 р. ОСОБА_1 подана декларація про відмову від громадянства (підданства) Російської Федерації.
Довідкою Генерального консульства Російської Федерації в Харкові від 24.09.2020 р. доводиться, що заява ОСОБА_1 про вихід з громадянства Російської Федерації прийнята до розгляду на підставі статті 19 частини 2 Федерального закону від 31.05.2002 р. № 62-ФЗ «Про громадянство Російської Федерації» 24 вересня 2020 р., зареєстрована за № 271056110; підтверджено сплату консульського збору за оформлення заяви про вихід з громадянства Російської Федерації в розмірі 1820 грн.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р. № 2235-III (далі - Закон № 2235-ІІІ).
Частиною першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ встановлено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
За змістом частини п'ятої статті 8 Закону № 2235-ІІІ іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Відповідно до частини сьомої - восьмої статті 8 Закону № 2235-ІІІ датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
У статті 1 Закону № 2235-ІІІ наведено визначення термінів, які вживаються в цьому законі, серед яких:
зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;
незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України» визначає Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) (далі - Порядок).
Пунктом 24 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає:
а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;
б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);
в) один із таких документів:
- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;
- зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;
- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
Пунктом 119 Порядку передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон (абзац перший).
Таким чином, паспорт громадянина України має бути виданий після припинення особою іноземного громадянства.
Разом з тим, частиною п'ятої статті 8 Закону № 2235-ІІІ чітко встановлено, у разі наявності незалежних від такої особи причин вони не можуть отримати документ про припинення іноземного громадянства, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Як зазначено вище, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства у розумінні Закону № 2235-ІІІ - якщо вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
Позивач набув громадянство України 21.10.2019 р., коли йому ГУ ДМС видано довідку №1565/19 про реєстрацію особи громадянином України, як це передбачено частиною сьомою статті 8 Закону № 2235-ІІІ.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на місяць набуття позивачем громадянства України (жовтень 2019 р.) становив 4173 грн., а загальна вартість процедури задля отримання документа про припинення громадянства (підданства) Російської Федерації складає 3861 грн. (без врахування вартості нотаріального посвідчення та перекладу документів).
Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки вартість оформлення припинення громадянства Російської Федерації перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли позивач набув громадянство України, то вважається, що позивачем не надано документ про припинення іноземного громадянства з незалежних від нього причин, тому дії відповідачів з відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України є протиправними.
Також суд визнає обґрунтованим обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача, а саме зобов'язання ГУ ДМС повторно розглянути заяву позивача про видачу паспорта громадянина України з урахуванням висновків, викладених в судовому рішенні, зважаючи на те, що саме до повноважень територіального органа ДМС належить питання видачі паспорта громадянина України.
Судом враховується, що 24.09.2020 р. Генеральним консульством Російської Федерації в Харкові прийнята до розгляду заява ОСОБА_1 про вихід з громадянства Російської Федерації, а ще 03.01.2020 р. ОСОБА_1 подана декларація про відмову від громадянства (підданства) Російської Федерації.
Таким чином, позивачем виконано усі вимоги, передбачені законодавством, задля отримання паспорта громадянина України.
Доводи апелянта фактично зводяться до неврахування судом першої інстанції невиконання позивачем умов для отримання паспорта громадянина України, проте такі доводи спростовані приведеними вище висновками суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 р. в справі № 160/6224/20 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 р. в справі № 160/6224/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управлення Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 30.11.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.12.2020 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко