30 листопада 2020 року м. Київ справа №320/3079/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату пенсії згідно статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014;
- зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 згідно статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплату за проживання на території радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796) та відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2008 у справі №2а-15653/2008 та постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2009 у справі №2а-7759/2009.
Позивач зазначає, що їй стало відомо про те, що за період 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач нарахував та виплатив позивачу пенсію у розмірі, що є меншим за розмір, визначений Законом №796, а саме: державна пенсія по інвалідності мала бути виплачена у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, - у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а доплата за проживання на території радіоактивного забруднення - у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
При цьому, позивач стверджує, що положеннями Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VIII в редакції, яка була чинна у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, не було передбачено жодних обмежень щодо застосування статей 39, 50 та 54 Закону №796, а тому нарахування та виплата пенсії мала бути здійснена саме відповідно до норм вказаного Закону.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», Наказу Пенсійного Фонду України від 28.08.2018 №144 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628» Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області реорганізовано 14.06.2019 шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Також відповідач вказав, що розрахунок пенсії позивачеві обчислений виходячи з постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210.
Вказує, що 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України від 14.06.2011 року №3149-VІ «Про внесення змін до Державного бюджету України на 2011 рік». Пунктом 7 частини першої зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011-2014 роках норми і положення статей 50, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Таким чином, саме Законом було змінено можливість здійснювати виплати в розмірах, більших ніж наявний фінансовий ресурс, а також делеговано Кабінету Міністрів України визначення порядку та розмірів виплат вищевказаним категоріям громадян.
Крім того, відповідач зазначив про те, що позивач, звернувшись до суду з позовною заявою, пропустив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки про розмір виплаченої пенсії позивачу було відомо ще в 2014 році.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 замінено відповідача - Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Бородянським РВГУ МВС України в Київській області 29.08.2002.
12.07.2006 Київською обласною адміністрацією було видано позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серії НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що 08.07.2008 Пенсійним фондом України було видано позивачу пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 .
Як вбачається з витягу із довідки сер.КИО-І №260976 від 30.06.2006, виданої обласною спеціалізованою МСЕК, ОСОБА_1 встановлено з 22.06.2006 довічно ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 02.12.2009 у справі №2а-1349/09, зокрема, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 23.10.2008 по 31.10.2009 відповідно до ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахувавши державну пенсію по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячну грошову доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю - в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, провести виплату даної пенсії з урахуванням отриманих коштів.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04.04.2011 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області - залишено без задоволення, а постанову Бородянського районного суду Київської області від 02.12.2019 -без змін.
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 19.08.2011 у справі №2а-6736/11, в тому числі зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно зі статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахувавши з 30.09.2010 по 22.07.2011 державну пенсію по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та щомісячну грошову доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю - в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області виплатити ОСОБА_1 ненараховані суми державної пенсії по інвалідності, щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та щомісячної грошової доплати, як непрацюючому пенсіонеру який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю за період з 30.09.200 по 11.07.2011 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до начальника управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі із заявою від 29.07.2011, та від 22.09.2011 в якій просив перерахувати і виплатити йому грошові кошти по постанові суду №2-а-1349/09 та № 2а-6736/11.
На виконання постанов Бородянського районного суду Київської області ОСОБА_1 було проведено доплату державної пенсії по інвалідності, щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та щомісячної грошової доплати, як непрацюючому пенсіонеру який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю за періоди з 23.10.2008 по 31.10.2009 та з 23.10.2008 по 31.10.2009.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та доплати за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю у відповідності до статей 39, 50, 54 Закону №796, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону №796 (тут і далі - у редакції, чинній у період з 01.01.2014 по 02.08.2014) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею 50 Закону №796 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною першою статті 54 Закону №796 визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Згідно з частиною третьою статті 54 Закону №796 обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною четвертою статті 54 Закону №796 передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
При цьому, вихідним критерієм розрахунку пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Натомість, з 1 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій та доплати за проживання в зоні радіоактивного контролю, встановлених статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, враховуючи принцип пріоритетності Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 1 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплати за проживання в зоні радіоактивного контролю повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст.39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відтак, з 3 серпня 2014 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року нарахування та виплата особі пенсії, додаткової пенсії та доплати за проживання в зоні відчуження має здійснюватись у розмірах, які визначені статтями 39,50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 619/2262/17, від 19 червня 2018 року у справі №344/14522/17, від 12.09.2018 у справі №522/6810/17.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що право особи на отримання пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплати за проживання в зоні посиленого радіоактивного контролю за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року не залежить від наявності рішення суду про зобов'язання територіального органу Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити відповідні суми, оскільки таке право безпосередньо встановлено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Окрім того, нарахування та виплата особі пенсії, додаткової пенсії за шкоду, за заподіяну здоров'ю, та доплати за проживання в зоні посиленого радіоактивного контролю за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року має здійснюватись у розмірах, які визначені статтями 39,50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Порядком обчислення пенсій особам,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Дослідивши розпорядження на перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2013, судом встановлено, що розмір пенсії позивача становить 1186,25 грн., у тому числі додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 227,76 грн. та доплата за проживанні в зоні посиленого радіоекологічного контролю - 5,20 грн. Отже, розмір основної пенсії позивача з 01.12.2013 становить 1428,62 грн.
Відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мінімальний розмір пенсії становить для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема, II групи інвалідності - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 125 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.
Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» (в редакції до 21.03.2014) розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 949 гривень, з 1 липня - 974 гривні, з 1 жовтня - 1014 гривень.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» (в редакції з 21.03.2014) розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить: осіб, які втратили працездатність, - 949 гривень.
Згідно з пунктом 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 24.04.2014) щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: з 1 липня 2012 р.: інвалідам I групи - 36 відсотків; інвалідам II групи - 24 відсотки; інвалідам III групи - 18 відсотків.
Відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції з 24.04.2014) щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інвалідам I групи - 341,64 гривні; інвалідам II групи - 227,76 гривні; інвалідам III групи - 170,82 гривні.
Пунктом 15 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється в таких розмірах: тим, що проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, - 13,2 гривні; тим, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, - 10,5 гривні; тим, що проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, - 5,2 гривні.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що пенсія, додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплата за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 були виплачені позивачу у розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки виплата відповідних пенсійних виплат за вказаний період мала бути здійснена відповідно до ст.ст.39, 50, та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплати за проживання в зоні радіоактивного контролю, передбачених ст.ст.39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Таким чином суд погоджується з доводами позивача, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір підвищення до пенсії, основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 був обчислений у розмірі, що не відповідає вимогам чинного законодавства та свідчить про протиправність дій з боку відповідача.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 нарахування та виплату основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплати за проживання в зоні радіоактивного контролю, згідно статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях та чітко обмежені нормами статей 39, 50 та 54 Закону №796, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 (включно), з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, та доплати за проживання в зоні радіоекологічного контролю у розмірі однієї заробітної плати, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Надаючи правову оцінку аргументам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом відповідних прав, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання протиправними дій відповідача з виплати позивачеві підвищення до пенсії та основної, додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі меншому, ніж передбачено вимогами статей 39, 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Факт протиправності таких дій відповідача встановлений під час розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відповідно до статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки судом встановлено, що виплата позивачеві підвищення до пенсії та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 є наслідком протиправних дій суб'єкта владних повноважень - Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовуватися друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
В свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.
За таких обставин суд не погоджується із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.
Таким чином, позивач не пропустив строки звернення до суду з позовною заявою.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Крім того, слід зазначити , що у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов'язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт.
При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконувати в рамках законодавства.
Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату пенсії згідно статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії згідно статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням належного їй права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, та на доплату за проживання в зоні посиленого радіоактивного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з урахуванням виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.