30 листопада 2020 року № 320/7898/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 04.06.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 01.07.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після досягнення необхідного пенсійного віку та маючи необхідний трудовий стаж звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, однак останній протиправно, на її думку, відмовив їй у цьому, чим позбавив передбачених законодавством соціальних гарантій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до положень чинного законодавства пенсії зі зменшенням пенсійного віку потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 призначаються за умови надання до пенсійного органу відповідного посвідчення та довідки про період проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, виданої органами місцевого самоврядування. Так, відповідач зазначає, що позивачем до заяви про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку було додано тільки посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, а оскільки нею не було підтверджено період проживання на цій території, то підстави для призначення пенсії, відповідно до норм статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні. Крім того, відповідач зазначив, що за наданими позивачем документами, її страховий стаж ставить 26 років 5 місяців 9 днів, отже остання буде мати право на призначення пенсії після досягнення 63 років. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідач не звернув увагу на те, що документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право на користування пільгами є посвідчення "учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Крім того, позивач зазначає, що відповідач не навів жодного спростування щодо права позивача виходити на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Позивач стверджує, що на момент звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії її стаж складав 35 років 8 місяців 27 днів та на посаді за списком №2 - 11 років 10 місяців 14 днів, вік - 53 роки. Просила суд позов задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
До вказаної заяви позивачем було додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; трудову книжку; диплом про навчання; довідку про заробітну плату; посвідчення постраждалої від ЧАЕС; свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про шлюб.
Рішенням від 09.07.2020 № 104650004537 пенсійний орган відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до норм статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з посиланням на відсутність підтвердження періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіоекологічного контролю та повідомив, що її страховий стаж ставить 26 років 5 місяців 9 днів, отже позивач буде мати право на призначення пенсії після досягнення 63 років.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку неправомірною, позивач звернулась до суду з позовом про зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за Списком №2.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII, "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року№1058-IV.
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 4.3. Порядку №22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Системний аналіз вищезазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для прийняття рішення про призначення пенсії є відповідна заява особи, яка звертається за призначенням пенсії, та додані до неї документи, визначені Порядком подання документів. Пенсійний орган приймає рішення в межах поданої заяви.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до норм статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за результатом розгляду якої, пенсійним органом було прийнято рішення про відмову в призначенні цього виду пенсії.
Доказів звернення позивача до пенсійного органу із відповідною заявою встановленої форми про призначення пенсії на за віком на пільгових умовах за списком №2 матеріали справи не містять.
Рішення про відмову у призначенні пенсії на за віком на пільгових умовах за списком №2 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області щодо позивача не приймалось.
Зважаючи на те, що відповідачем оскаржуване позивачем рішення не приймалось, підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.